Після обстрілу медичного закладу, що знаходиться недалеко від українсько-російського кордону, хворих транспортували до харківської лікарні, де кількість пацієнтів зросла з чотирьохсот до тисячі осіб. Через таку переповненість лікарня не могла забезпечити пацієнтам ані належного догляду, ані гідних побутових умов — деякі з них були змушені спати на підлозі. В організації «Лікарі без кордонів» підкреслюють, що люди, які страждають на неврологічні захворювання, мають психічні проблеми, належать до групи найслабших, і вони найбільш наражені на ризики, викликані війною. Польське радіо для України поговорило з лікаркою евакуаційного медичного потягу організації «Лікарі без кордонів. Брюссель» Альбіною Жарковою, яка брала безпосередню участь в евакуації пацієнтів.
До початку війни я працювала лікарем і також була доцентом кафедри Медичного інституту Сумського державного університету. Я з міста Суми, яке також знаходиться на кордоні з Росією. На початку війни я була вимушена виїхати зі свого регіону шукала якесь місце роботи, яке б допомогло мені допомагати нашим людям, які постраждали внаслідок військових дій.
Я працюю в цьому проєкті з самого його початку. Ми здійснили першу подорож 31 березня цього року. Це була подорож з Запоріжжя до Львова. Ми евакуювали пацієнтів, які були поранені під час евакуації з міста Маріуполь.
Говорячи про евакуацію із Харкова, Альбіна Жаркова зазначає, що вона тривала два дні. «Лікарі без кордонів» транспортували пацієнтів з Харкова до Києва на санітарному потязі.
Нещодавно відбулися певні зміни на лінії фронту, і певні території Харківської області були деокуповані. На цих територіях виникли нові медичні потреби. До нас надійшов запит — необхідно було транспортувати пацієнтів із великої психіатричної лікарні, яка знаходиться за 900 метрів від кордону, в ті заклади, які можуть їх прийняти. Евакуація відбувалася у два етапи: місцеві органи влади, місцеві органи охорони здоров’я евакуювали їх з лікарні до Харкова, але харківська лікарня не мала можливості прийняти понад шістсот пацієнтів до свого приміщення. Було вирішено провести часткову евакуацію цих пацієнтів до київських психіатричних лікарень. Ми сприяли транспортуванню пацієнтів із лікарні в Харкові до вокзалу, до перону, а також транспортуванню пацієнтів з Харкова до Києва. Пацієнти були в абсолютно різному стані. Вони мали різні захворювання, починаючи від вікових порушень пам’яті й закінчуючи активними психічними розладами. Ми співпрацювали з лікарями психіатричної лікарні міста Харкова. В такій кооперації ми змогли зробити це достатньо ефективно.
Лікар «Лікарів без кордонів» Ярослав Водолага спілкується з пацієнтами. Lekarze bez Granic/Hussein Amri
Люди були голодні, — розповідає лікарка евакуаційного медичного потягу організації «Лікарі без кордонів. Брюссель» Альбіна Жаркова.
Пацієнти були, можна сказати, дуже голодні. Вони просили їсти. Вони з задоволенням споживали ту їжу, яку їм надавали наші працівники. Звичайно, дуже сумно бачити таке.
Сьогодні вони залишаються в Києві. Поки що планів щодо подальшого транспортування немає, але, якщо виникне така необхідність, то, звичайно ж, ми також готові допомагати нашій системі охорони здоров’я з транспортацією таких пацієнтів далі.
Лікарні та медичні заклади на сході України борються з багатьма проблемами внаслідок військових дій. Догляд за хворими стає дуже важким завданням через перебої з водопостачанням, електропостачанням, медикаментами та їжею. Безпосередня близькість до лінії фронту становить пряму фізичну загрозу.
Наші органи охорони здоров’я роблять усе, аби забезпечувати максимально повноцінне функціонування всіх закладів охорони здоров’я навіть у регіонах, які знаходяться достатньо близько до лінії фронту. Звичайно, в нас є багато різних міжнародних організацій, яким ми дуже вдячні. Вони допомагають нам функціонувати саме в цих регіонах, адже вони мають набагато більший досвід. Вони навчають, в тому числі й фахівців нашої системи охорони здоров’я тому, як краще працювати в даних умовах; допомагають фінансово, своїми порадами, якимись навчальними процедурами. Це дуже важливо, і ми дуже цінуємо таку допомогу. На територіях, на яких на сьогодні непросто надати медичну допомогу силами нашої системи охорони здоров’я, підключаються організації різного рівня, у тому ліку міжнародні. Вони також організовують мобільні клініки, надають екстрену медичну допомогу, організовують доставку пацієнтів машинами екстреної медичної допомоги саме в тих регіонах, де це потрібно, де з різних причин силами українських закладів охорони здоров’я неможливо організувати подібне.
В інших регіонах всі департаменти охорони здоров’я, заклади охорони здоров’я намагаються функціонувати у звичайному режимі. У західних регіонах — свої нові завдання. Багато пацієнтів, які є внутрішньо переміщеними особами, також потребують медичної допомоги. Це, звичайно, призводить до зросту навантаження на заклади охорони здоров’я західних регіонів, які були розраховані на меншу кількість населення. Таким чином у кожного є своє завдання, у всіх є робота, яка трохи відрізняється від тієї, яка була до початку війни. Дійсно, ми всі працюємо на максимальних обертах для того, щоб забезпечити медичною допомогою наших співгромадян.
Співробітники організації «Лікарі без кордонів» несуть речі пацієнтів, евакуйованих з Харкова на сході України до автобуса, який везтиме їх до лікарень Києва. Lekarze bez Granic/Hussein Amri
Навіть коли пацієнтів евакуйовують із закладів, розташованих у безпосередній близькості від лінії фронту, їхній стан залишається важким, а доступ до належної медичної допомоги обмежений або неможливий. Вони часто потрапляють у переповнені медичні заклади, повідомляють «Лікарі без кордонів». Однак евакуація на захід країни розвантажує лікарні на сході, що також збільшує шанси пацієнтів отримати кращу, професійну допомогу. Альбіна Жаркова зазначила, що евакуація пацієнтів з психіатричної лікарні — це вже 56-та евакуація, в якій вона брала участь.
Евакуації є абсолютно різними. Нашим основним напрямком протягом цих шести місяців нашої роботи стали східні регіони — це Донецька область, де ми зустрічали пацієнтів із прифронтових міст і містечок. Звідти ми евакуювали пацієнтів через місто Дніпро на західну Україну. Це були різні міста. Дуже багато пацієнтів було евакуйовано до Львова. Крім того, ми евакуювали пацієнтів в інші регіони Західної України: Тернопільську область, Хмельницьку область і у Волинську область, на Закарпаття. Скрізь ми зустрічали привітних людей. Лікарні забирають наших пацієнтів, намагаються надавати їм медичну допомогу. Ми всі працюємо як велика команда в межах України. Крім того, наша «Укрзалізниця» нам також допомагає організовувати всі ці поїздки, таким чином це не тільки проєкт «Лікарів без кордонів», яким ми, звичайно, дуже вдячні за таку можливість, за організацію, за допомогу як фінансову, так і практичну. Також це робота наших організацій, і Міністерства охорони здоров’я, і департаментів охорони здоров’я, і «Укрзалізниці».
Потяги «Укрзалізниці» були обладнані для перевезення пацієнтів у важкому стані організацією «Лікарі без кордонів». Саме українські лікарні готують списки пацієнтів, яких необхідно евакуювати. Окрім евакуації потягами, «Лікарі без кордонів» евакуюють також каретами швидкої допомоги.
Дар'я Юр'єва