«Бджоли — класні комахи» — це ініціатива польської молоді з Живецького повіту Сілезького воєводства. За словами моєї співрозмовниці Маї Бодек, їхня мета — збільшити популяцію диких запилювачів у їхньому рідному повіті. Отримавши фінансування, школярі вирішили подарувати по одному готелю для бджіл кожній з 15 гмін Живецького повіту. Окрім того, молодь проводить різноманітні майстер-класи.
На початку нашої розмови я запитала у Маї, як вона зацікавилася цією темою.
Все почалося з того, що я записалася до освітньої екологічної Академії ASAP Живецького фонду розвитку. В межах академії нас вчили створювати проєкти. На завершення кожен з нас отримував грант у розмірі 1000 злотих, це більше ніж 200 євро. На ці кошти ми мали реалізувати свій власний екологічний проєкт. З моїми приятелями Кирилом і Зузею ми почали обмірковувати, що ми хочемо зробити. Ми витратили велику кількість часу на роздуми. Врешті-решт ми подумали: «Мене звуть Мая, а бджілка Мая звучить як добре мотто, а бджоли — одні з найважливіших організмів в нашій екосистемі». Резюмуючи, все почалося з мого імені й від казки «Бджілка Мая».
Я пам’ятаю, як під час занять в Радзеховим-Вепшу — гміні, яка чудово розвивається — під час висадки троянд на Алею троянд, що створювалася для мешканців, я побачила, що там встановлюються будиночки для диких запильників. Це стало знаком для мене — якщо ж ми все ж починаємо займатися цією тематикою, я маю на увазі бджіл, то варто почати з чогось такого. З того часу ми почали нашу діяльність. Я відповідала за заняття, комунікацію. Зузя відповідала за соціальні мережі та піар, а Кирило допомагав мені з паперами. Звичайно, документації було не так багато, але це був наш перший громадський проєкт, та ще й на рівні повіту. В нас був розписаний бюджет. Потім ми вже проводили майстер-класи. Так виглядала наша робота.
Мая зазначила, що окрім першого внеску у розмірі 1000 злотих, їхня ініціатива отримала додаткові кошти.
Наш проєкт отримав фінансування з норвезьких фондів. Ми сконцентрувалися на відновлювані та збільшені популяції диких запилювачів, а це не тільки бджоли, хоча ми й додали їх до назви нашої ініціативи, але це тому, що вони найвпізнаваніші. Ми проводили освітні заняття для мешканців нашого Живецького повіту. Ми розповідали, як будувати готелі для запилювачів, які дуже важливі для навколишнього світу. Передаючи готелі для бджіл кожній з 15 гмін нашого повіт,у ми також стимулювали місцеву владу до популяризації знань на цю тему серед населення.
Мая нагадала, чому бджоли та інші запилювачі настільки важливі для екосистем.
Без них не зможуть розмножуватися рослини, вони не будуть давати плодів. Бджоли відповідають за приблизно 90% продуктів із нашого раціону в усьому світі. Тому це питання стосується не тільки людей, але й тварин. Без бджіл чи інших запилювачів, таких як метелики, моль чи мухи, що запилюють, ми не виживемо. Гарним прикладом є ваніль. Я думаю, що всі знають і люблять ванільне морозиво. Варто зазначити, що ваніль запилює лише один вид бджіл. Якщо цей вид вимре, то ми вже ніколи не скуштуємо справжньої ванілі, а муситимемо споживати її синтетичні замінники.
Як зазначила Мая, ініціатива була створена рік тому, але вже пережила певні трансформації.
Наша група перейшла у режим бездіяльності, тому що дві особи з нашого колективу розпочали навчання у вишах. Я мусила створити нову команду. Ми продовжуємо нашу діяльність тут, на місці. Ми проводимо заняття для школярів чи дітлахів із дитсадків — для наймолодших членів нашого суспільства. Ми розповідаємо їм про важливість запилювачів. Наприклад, у липні я провела заняття, під час якого розповідала про важливість бджіл під час літнього табору в гміні Радзехови-Вепш. Зараз, маючи вільний час, ми намагаємося проводити подібні освітні заняття. Ми вважаємо, що знання — це ключ до всього. Без знань ми не можемо зробити нічого.
Мая розповіла, що будинок для бджіл, так званий готель, може зробити кожен.
Цьому ми й вчили під час занять, ми будували будинки. Однак ті будинки, які ми передавали кожній гміні, ми будували не самі, а попросили столяра, з яким я познайомилася в Живецькому фонді розвитку. Він щодня займається такою роботою. Він зробив для нас ці готелі. Таким чином ми хотіли підтримати його малий бізнес. Також для нас було важливо, аби ці будинки були якомога гарнішими. Звичайно, такі будинки для бджіл можна зробити самотужки зі звичайних дощок, які можна знайти де завгодно. Якщо ви живете в місті, то напевно хоча б раз бачили старі викинуті предмети меблів. З цих предметів меблі чи дощок можна зробити готель для бджіл, адже це нескладно. Треба зробити скриню, кинути туди шишок і залишити її десь. Згодом там можуть поселитися комахи.
Місце розташування готелів обирали гміни.
Однак кожного разу ми звертали увагу на те, що найкраще, аби вони знаходилися на відстані один-два метри від землі, щоб діти там не лазили, нічого не псували, і щоб бджоли не заважали. Відомо, що ніхто не хоче, щоб рій бджіл чи ос був поряд з будинком. До речі, ми не знаємо, які комахи заселять цей будиночок. Найкраще поставити будинок для бджіл на відстані п’яти метрів від оселі. П’ять — це навіть забагато, три метри від оселі — найкраще. Комахи там поселяться. Звичайно, варто пам’ятати про те, що комахи не зразу там з’являться, людський запах має вивітритися. Найчастіше комахи там оселяються за один-два роки.
Мая Бодек зазначила, що на цей час у Живецькому повіті є 14 готелів для комах.
Проєкт був реалізований рік тому, тому вже зараз в 10 будиночках є мешканці. Ми бачимо, що це працює. Популяція бджіл, метеликів, сонечок збільшується. Ми дуже цьому радіємо.
Дар'я Юр'єва