Наш співрозмовник перебуває в Україні. Унаслідок російської агресії технічні можливості запису розмови на сьогодні обмежені, виправити цей запис не було можливості, але з огляду на цінність матеріалу, поданого в розмові, ми вирішили його дати в такій якості звуку. Перепрошуємо за це.
Пане Романе, що це за словосполучення корисні ідіоти? Хто це і яка їхня роль у механізмі російської дезінформації?
Перед початком війни Росія витратила декілька років, щоби нав’язати Україні певну тематику внутрішньої дискусії, певних спікерів інкорпорувати в українське суспільство, в інформаційний простір. Серед всього цього кошмару, безумовно, корисні ідіоти відіграють ключову роль. Це ті особи, які мало розуміючи інформаційне поле, підхоплюють будь-які меседжі, які кидає Москва, і починають їх тиражувати.
Для прикладу, Україна пів року говорила про те, що от-от днями Путін помре.
Яка логіка, коли вкидається такий наратив? Робити нічого не треба, бо він помре — і все кардинально зміниться. Чи тема про те, що Україна всім набридла, її теж «крутила» частина українських спікерів, або що Вашингтон відштовхнув від себе Україну, — ось це речі, які Кремль без кінця вкидає в інформаційний простір, а частина людей не розуміють, що це таке, підхоплюють і починають тиражувати.
Причому все ж зовсім просто: для того, щоби зрозуміти, що це за інформація — перейдіть за посиланнями й подивіться, звідки ця інформація вийшла, — і Ви побачите обов’язково російські джерела. Але здебільшого ці особи не тратять сили на те, щоби займатися такою рутинною роботою, а починають кидати це все лайно на вентилятор і розкидати його в цьому інформаційному полі, що, зрозуміло, приводить суспільство в стан депресії. Безумовно, ця категорія осіб є небажаною, не щодо наявності, а щодо ролі, яку вона відіграє в інформаційно-психологічних операціях
Зрозуміло, що не йдеться про осіб, а йдеться про певний тип поведінки, якого можуть дотримуватися багато людей, якщо не всі, час від часу чи зрідка. Скажіть, будь ласка, чи можемо говорити про групи ризику? Які люди найчастіше можуть виконувати функції корисних ідіотів?
Наймасовіша група, яка представляє цю категорію — це ті, які приучені були читати передову статтю газети «Правда», частина людей, які, отримуючи інформацію, сприймають її за чисту монету. Це дуже велика група в посттоталітарному суспільстві. Ці люди самі не усвідомлюють, яку небезпеку вони несуть, тиражуючи подібну інформацію. Їх і звинуватити не можна, тому що вони звикли ставитися до будь-якої інформації як до офіційних повідомлень.
У нинішній ситуації, у зв'язку з тим, що засобів інформації величезна кількість (я вже не кажу про приватну ініціативу в соціальних мережах), безумовно, для посттоталітарних держав інформаційно-психологічні операції, розраховані на таку категорію людей, — дуже небезпечні
Друга категорія — це ті особи, які через певні повідомлення намагаються пояснити свої дії. І ця категорія теж дуже вразлива, бо в умовах війни, тотального горя люди підхоплюють деякі речі, намагаючись пояснювати свої дії. І на це дуже багато інформаційних повідомлень розраховано. Вони є певним мотивом для дії чи бездіяльності людини.
Наступна — це та категорія населення, яка через обставини, що склалися, не має необхідних знань, елементарних знань хоча би, бо насправді універсальним способом протидії будь-яким психологічним інформаційно-психологічним операціям є знання. І вони сприймають будь-яку ситуацію, особливо емоційно забарвлену, за чисту монету.
Третя. Річ у тому, що в нинішньому інформаційному суспільстві, особливо в Україні, у Білорусі, є величезна категорія людей, які технічно не володіють інструментами, як перевірити інформацію, а ворог дуже часто використовує оцю непідготовленість і через традиційні джерела, смс (наприклад), атакує суспільство, що через смм технології дозволяє «покривати» дуже великі категорії населення.
Може, якийсь приклад, щоби було зрозуміліше, про що йдеться...
Дуже цікавим у цьому плані є день 10 жовтня, коли зранку проводилися з безпілотників бомбардування Києва й інших адміністративних міст і паралельно вкидалася дезінформація про те, що з боку Білорусі пішли війська, що по всьому фронту почався наступ, що черги на заправних станціях і так далі. І було видно, як частина суспільства просто все це пережила.
Але найнебезпечніша верства населення, яка відіграє оцю роль, — це ті особи, які мають авторитет і не можуть розібратися в інформації. І коли вони починають говорити, не перевіривши, який буде наступ, коли буде наступ... Вони є дуже небезпечні.
А в умовах війни, екстремальної ситуації, такі люди, зазвичай, востребувані. Чому? Тому що серйозні аналітики, не знаючи додаткової інформації, не беруться гадати. Але є ціла категорія таких «фахівців», які відіграють отаку роль. І є такі випадки, що можна абсолютно чітко сказати, що це не проплачені дії, це просто нерозуміння людиною ситуації, тому що там видно по рівню аргументації. Ця штука є дуже небезпечною. Тому треба дуже обережно ставитися до інформації, яка озвучується, і перевіряти.
Так видається, що в українському інформаційному просторі недостатньо звучить тема інформаційно-психологічних операцій...
Тема інформаційно-психологічних операцій із використання роузмних ідіотів дуже жива на сьогодні. На додаток, це річ, яка використовується не лише в інформаційних операціях. Вона використовується в диверсійно-розвідувальній діяльності з залученням людей, які не усвідомлюють (що відбувається — С.Ч.). Це проявлялося й під час спілкування з населенням під час окупації. Такі речі потребують якоїсь базової підготовки суспільства для того, щоби протистояти. Ну а посттоталітарне суспільство, особливо яке виросло на ідеології братерства народів, дуже легко піддається таким речам.
Зрозуміло, що для кожної з названих Вами груп потрібно використовувати якісь інші методи протидії. З деякими, можливо, за допомогою органів безпеки?
Для кожної з груп, які я назвав, є свої спеціальні органи, бо може бути ціла категорія людей із відомими прізвищами. Треба, щоби спецслужби й Міністерство внутрішніх справ проводили так звану профілактичну роботу, у них є відповідні повноваження для цієї роботи. Друге — це реакція державної системи, реакція державної машини на різного роду повідомлення. Вона повинна миттєво реагувати, говорячи, що брехня чи неправда.
Третє — формування інформаційного поля. Я розумію, чому створена ця система марафону, але це завдало сильний удар по принципу демократизму ЗМІ. Я можу сказати, що Україна вистояла, прийняла перший удар і вистояла завдяки демократії. Найкращий із інструментів протидії інформаційним операціям — це принципи демократії, принципи демократизму ЗМІ. Тому не треба бавитися цими речами. Не дивлячись на те, що йде війна, демократію треба берегти й здорову конкуренцію засобів масової інформації треба заохочувати.
І наступне — це система залучення людей до інформування. Це добре, що сучасні технології дають людині можливість бути доступною до різного роду інформації, але не всі із цих інструментів використовує державна машина. Та вона й не може їх використовувати. У цьому випадку здорова конкуренція має заохочуватися, має стимулюватися в усіх абсолютно складових: ув електронних ЗМІ, соцмережах, на телебаченні, радіо. Має йти процес формування здорової атмосфери в цьому середовищі, на тлі чого буде дуже добре видно, хто є учасником спецоперацій противника, зокрема інформаційних.
Сніжана Чернюк
Аудіоверсію розмови слухайте в доданому звуковому файлі