Поки українська армія звільняє регіони від російських окупантів, на мирній території вже замислюються, а що ж там буде далі? Адже путінська армія залишає по собі спалену землю, будинки, розтрощену інфраструктуру.
«Якщо чесно, ми ще не можемо скласти список необхідних речей тому, що ми не знаємо, що нас завтра чекає, які об'єкти будуть піддані обстрілам. Ми не знаємо, на що очікувати у майбутньому, — розповідає голова правління Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України Микола Шеремета, — але як архітектори для того, щоб відновити архітектуру та економіку України, треба думати про їх енергетичну незалежність. Це показали останні події в Україні. Будинки мають бути енергетично незалежними. Тобто нуль енергії — самозабезпечений будинок».
Архітектори вважають, що перше, з чого треба починати — переглянути принципи зведення житлових будинків. Бомбосховище — найголовніше, що має бути. На папері вони існують ще з 2014-го. Але багато хто з забудовників про них не думав, просто економив. Варто поглянути і на так звані «капсули життя», які вже багато років існують в кожному ізраїльському будинку. Але скопіювати все не вдасться. А ще в Україні можуть з'явитися спеціальні зупинки громадського транспорту. У разі російських обстрілів, вони стають також бомбосховищами.
«Цей процес почався ще з 2014 року. Згідно з нормами, всі приміщення мають бути оснащені підземними паркінгами, які повинні мати функції подвійного призначення, щоб можна було використовувати їх як укриття. Досвід Ізраїлю є трошки інакшим, ніж наш. Там і кліматичні умови інші. У нас ракетні удари відбуваються, у них — снарядні атаки. Трошки інший масштаб. У нас якщо ракета летить, то маємо час, щоб сховатися в укритті. В Ізраїлі цього часу немає тому, що атаки відбуваються безпосередньо від сусіда з дуже близької відстані. Люди мають ховатися в «капсулах життя» — подвійні перегородки, бетоні стіни, без вікон бажано. У нас же практика, що ми маємо укриватися в підвальних приміщеннях.
На місцях вже є ініціативи, коли недобудовані об'єкти фактично переобладнують під приміщення подвійного призначення. Приватні та державні проєкти переглядаються, і вони мають бути забезпечені умовами для цивільного захисту населення».
Найбільший виклик для архітекторів — великі міста, які майже зруйновані. Наприклад, Маріуполь. Багато хто згадує досвід Польщі, коли Варшаву гітлерівська армія зруйнувала вщент. Але після війни центральну частину відбудували майже один в один з тою архітектурою, що існувала до Другої світової. Чи може Україна запозичити цей досвід?
Повністю інтерв'ю з головою правління Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України Миколою Шереметою слухайте в доданому файлі.
Лариса Задорожна