Надії Мироненко довелося виїхати з Харкова в Польщу після повномасштабного вторгення Росії до України. 10 днів вона жила у метро, ховаючись від обстрілів. Але далі вже не було сил там знаходитися. Тому прийняла для себе важке рішення — поїхати за кордон. Але і тут — у Польщі — Надія змогла знайти себе та займатися улюбленою справою.
«Коли ми з сином приїхали, одразу пішли працювати волонтерами. Були благодійні організації, які підтримують українців. Ми приходили спочатку на благодійні акції, але потім запропонували свою допомогу і стали проводити майстер-класи з дітьми тому, що ми художники. І до цього часу ми проводимо майстер-класи з дітьми та з жінками».
У Надії Мироненко символічний псевдонім — Надія Мир. У Варшаві їй навіть вдалося влаштувати персональну виставку.
«Волонтери привезли 35 моїх картин з моєї персональної виставки, яка проходила у Харкові. І одразу мені запропонували зробити виставку в Центрі для переселенців. Пшемислав Латковський, який поїхав за цими картинами, потрапив до міста в той момент, коли були найбільші обстріли Харкова. Приїхав і потрапив в комендантську годину і йому довелося ночувати під обстрілами. Забрав ці картини і поїхав у Польщу. Він теж пережив складні часи.
Мої картини про любов та кохання, про любов жінки, про дітей, квіти. Я прийшла в мистецтво в дорослому віці, і це був важкий вибір. Він багато коштував в житті. Я знаю, яку ціну запалатила за це. Але я не шкодую про жоден момент свого життя. Я вважаю, що це був правильний вибір».
Повністю інтерв'ю з Надією Мироненко слухайте в доданому аудіофайлі
Лариса Задорожна