Українська Служба

УПЦ МП як місце Бога й місце ФСБ

30.11.2022 13:40
Політик і дипломат, колишній віцепрем'єр-міністр України, кандидат політичних наук Роман Безсмертний говорить про УПЦ МП та можливість протидіяти — на державному, громадському, а головне — на особистому рівні надзвичайно руйнівній активності російської пропаганди, зокрема й псевдорелігійної
Аудіо
Ілюстраційне фотоwikimedia creative commons / Олександр Косарєв/ CC BY-SA 4.0

Через трагедію війни особливо очевидною стає роль агентів впливу — людей, які формують інформаційний простір країни. І тут оприявнилося (о, несподіванка!), що разюча кількість цих агентів — відверті вороги українців і України. Тож перше, що я запитала в Романа Безсмертного, чому українська держава так мало бореться з російськими агентами впливу? Чи справа лише в корупції, чи є інші причини?

Перше: щоби щось робити, його треба стратифікувати, відділити. Зараз дуже популярна розмова про російську церкву. Треба розрізняти церкву й церкву як установу ФСБ. Величезна різниця, тому що церква — це місце, де люди очищаються морально, а церква як установа ФСБ — це те, що здійснює підривну діяльність.

Друге: треба розуміти, що державна система, безпекова й інша, повинна працювати, відбиваючи дії і прямого противника, і того, який знаходиться в тилу.

Третє: треба розуміти, що в цій ситуації має так само діяти судова система. Суспільство має розуміти, що закони діють не лише в мирний час, але й у воєнний. І їх треба виконувати всім, і не лише закони, а також ті рішення, які приймаються адміністраціями для забезпечення захисту.

Так от якщо подивитися на цю гармонограму, то зрозуміло, що не вдається вражати в повному об’ємі противника, тому що постійно десь збої.

Судіть самі: з’являється лист керівника регіонального департаменту служби безпеки про те, щоби чіпали чи не чіпали ті чи інші церковні громади. Це якраз свідчення того, що система не усвідомлює своєї ролі в тій чи іншій ситуації.

Я вже не кажу про тему, яка стосується моніторингу діяльності диверсійно-розвідувальних груп і розуміння, яку роль в умовах сучасної війни відіграють інформаційні, інформаційно-психологічні, психологічні операції. КГБ-ешна система дуже серйозно працювала в царині розповсюдження чуток, анекдотів.

У нинішніх умовах, на мою думку, цьому напрямку треба приділяти набагато більше уваги. Хоча робиться дуже багато, бачу, що є частково технічне забезпечення для цього й інформаційна реакція.

Повторюю: річ, по-перше, у відповідних органах, по-друге — у здатності суспільства стратифікувати такі речі, бо частина суспільства продовжує жити за законами передової статті газети «Правда»: почули інформацію — і приймають її за чисту монету.

Те, що попи московського патріархату слово в слово повторюють російську пропаганду, здавалося би, очевидне кожному. Аж ні. Соціологічні дослідження 2020 року виявили, що 73 % вірян УПЦ МП вважають події на Майдані незаконним державним переворотом, а 41 відсоток – що українські добровольці на Донбасі воювали за наживу, пільги та високу зарплату. Враховуючи таку відверто руйнівну й ворожу роль російської церкви, я поцікавилася, чи реально виокремити з ФСБ релігійну інституцію та що мій співбесідник думає про заборону російської церкви. Роман Безсмертний висловився проти заборони як порушення демократичних принципів і зауважив:

Я мислю так, як мислить француз, поляк, як мислить німець, тому я і тут вимагаю, щоби ситуація була точно така. Я хочу, щоби українець мав таку саму систему цінностей, як поляк, француз і так далі. Інша справа, що я з ненавистю буду вимагати, щоби будь-яка церква була церквою, а не ФСБ-шною структурою. Відповідні служби й повинні наносити удар по тих установах, які здійснюють диверсійну роботу, а не по установах, які прислуговують Богу.

Не стали несподіванкою результати нещодавніх обшуків у Лаврі й подібних закладах для тих українців, котрі знають класику української літератури, історію або хоча би читали Ульяненка. Поминаючи питання про те, чому так довго українські спецслужби не реагували на ворожу діяльність цієї інституції, я поцікавилася в Романа Безсмертного, чи варто нам очікувати логічного продовження.

По-перше, я сподіваюся, що інформація, яка оприлюднена, й усі дії, які були вчинені, були вчинені відповідно до процесуального законодавства, а зібрані факти належним чином оформлені, бо вони дуже серйозні з погляду пред’явлення звинувачення і очільникам московського патріархату в Україні, і настоятелям храмів, і архієпископам, і под. Насправді зібрано дуже серйозний матеріал, який свідчить про те, що церковна мережа, особливо на рівні настоятелів церков, архиєпископів, використовувалася як резидентська мережа ФСБ. Це дає сподівання, що ці матеріали будуть належним чином оформлені, подані в суд і суди приймуть рішення, які стосуються дій окремих очільників, котрі діяли на користь іншої держави, виконуючи функції резидентури ФСБ. Я вже не кажу, що кримінальні правопорушення мали характер кримінальних діянь, пов’язаних зі злочинами проти осіб, злочинами проти держави…Я сподіваюся, що всі ці дії приведуть до того, що до винних осіб будуть вчинені відповідні кроки і це дасть підстави Міністерству культури, установам, які є власниками відповідних забудов, прийняти рішення про розірвання оренди з тими, котрі вчиняли дії в порушення законів України, й це дасть підстави прийняти рішення на користь української держави.

УПЦ московського патріархату доклала зусиль, міняючи таблички, щоби прибрати слово московський і тут Пєсков, так би мовити, здає своїх, заявляючи, що Україна бореться з російською церквою. Роман Безсмертний каже, що це ніяк не вплине на ситуацію.

Абсолютно ніяк не вплине на ситуацію. Пєсков говорить те, що йому диктують у Кремлі, а в Кремлі, як відомо, воюють проти України, тому я розцінюю слова Пєскова як фрагмент війни, а не як спробу об’єктивно оцінити те, що відбувається. Служба безпеки трималася абсолютно коректно й дуже важливо, щоби всі ці дії були належним чином у правовому порядку оформлені. Тоді це буде свідчити про серйозність кроків СБУ й зібраний матеріал буде серйозним аргументом у суді для прийняття рішення.

Роман Безсмертний вважає, що процес має бути серйознішим, ніж просто розірвання договору з Лаврою, оскільки обшуки велися не лише в Києво-Печерській лаврі й зібраний матеріал говорить про те, що установи використовувалися як резидентура ФСБ, але насамперед необхідно подбати про належне оформлення всіх юридичних документів і процесуальних дій.

Віряни московського патріархату в Україні, як би він не називався, сповідують сьогодні Катихон Дугіна, за яким росія є останнім оплотом світу від диявола, попи обіцяють відпустити всі гріхи, якщо їхні віряни підуть на фронт убивати українців. Московський патріархат, який споконвіків виконує функції спецслужби, сьогодні вербує православних усього світу. Як боротися з цим нескінченним фонтаном інформаційної гнилі?

Як швидко відрізнити ворожий контент, який може ховатися за чим завгодно – від розмов про щеплення й вареники до розмов про біткоїни й космічні технології? Коли я поцікавилася, які ж критерії допомагають розрізняти правдиву й неправдиву інформацію, то Роман Безсмертний назвав патріотизм, віру у Вітчизну й мораль.

Я викладаю в вишах і дуже часто повторюю одні й ті ж слова молодим людям: ніколи ніщо не приймайте за чисту монету. Кожна річ, яку ви чуєте, має бути перевірена. Першим мірилом довіри чи недовіри до інформації має бути ваш патріотизм, ваша віра в вашу Вітчизну, ваша мораль. Якщо з цим усе благополучно, то гальма сприйняття всякої єрунди — спрацьовують. А якщо ви ще володієте необхідними знаннями, то тут і поготів немає можливості вас атакувати.

Інформаційне поле живе своїми законами, тому все це треба розтлумачувати й розтлумачувати такими ж самими хвацькими, точними фразами й тезами. Зокрема, у ситуації, яка зараз складається. Ніхто від України зараз не вимагає сідати за стіл переговорів із москвою, ніхто. Інші справа — це потенційне розуміння, що зараз ведуться переговори про звільнення військовополонених, відбуваються зустрічі з питань зернового коридору. У цьому випадку — з розумінням того, що від москви можна чекати лише пакості — відповідні розмови треба ж продовжувати. Багато є речей, щодо яких навіть у найстрашніших війнах контакт зберігався.

 

Сніжана Чернюк

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі