Чому росіяни – такі? Як їх переконали нас убивати?
Насправді це дуже складний і довгий процес, який розпочався тоді, коли путін прийшов до влади. Багато хто веде відлік цього етапу саме з трагедії Курська, тобто коли потопили підводне судно «Курськ», тоді путін почав зіштовхуватися з такими першими інформаційними кризами. Власне, ці інформаційні кризи поглиблювали тоталітарний режим у росії.
Зникали незалежні медіа, різноманітним чином придушувалася опозиція і, зрештою, усе зводилося до тоталітаризму. Це був один із таких векторів. Другий вектор — це те, що імперськість, яка була завжди притаманна росії і якою люди жили та вважали, що Росія така надзвичайно велика країна, — вона культивувалася. І не просто культивувалися. Коли розпався Радянський Союз і люди зрозуміли, що вони живуть у росії, яка має купу проблем і яка вже далеко не є такою великою, як про неї розказують, тоді путін призначив винуватцем Захід у тому, що Радянський Союз розпався, у тому, що всі проблеми сталися, і почав говорити, що от я та людина, яка вам ці проблеми вирішить.
Дуже цікаво про це говорять психологи й психоаналітики — про те, що з року в рік російська пропаганда культивувала цю імперськість, формувала альтернативну реальність, унаслідок чого фактично російська нація за допомогою пропаганди перетворилася в націю садистів, у яких абсолютно все навпаки, тобто коли для нас щось добре — для них це погано. Наприклад, для нас насилля — це те, що не має відбуватися й не може відбуватися в цивілізованому суспільстві й у суспільстві взагалі. А для них це абсолютно норма: вдарити жінку, вдарити чоловіка, проявити якесь насильство щодо дітей — це для них нормально. І ми цього не можемо зрозуміти, тому що ми живемо в іншій реальності. І нам не потрібно намагатися їх зрозуміти, тому що це те, чого зі своєю логікою ні Західний світ, ні Україна зрозуміти не може. Але це, на жаль, причина, чому зараз не існує інструментів, за допомогою яких ми можемо повпливати на російське суспільство та зробити його більш прихильним і більш мислячим у тому руслі, у якому є правда.
Вони переконали за допомогою дезінформації чи пропаганди своїх громадян?
Я хочу підкреслити, що це дуже комплексний процес. Немає якогось одного інструменту чи двох, чи десяти інструментів.
Це процес, який вибудовувався роками. Вони вибудували таку своєрідну інформаційну піраміду, де є влада, яка говорить певні меседжі, де є купа лідерів громадських думок, медіа, блогерів, науковців, священників і т.д. які повторюють ці меседжі з різними акцентами для різної аудиторії, — усе це про одне й те ж саме, альтернативної думки немає. Людина, яка опиняється в цьому інформаційному коконі, навіть якщо вона засумнівалася, що це правда, вона не може це визнати. Зараз якщо росіяни починають розбиратися й у них є навіть такий запит раптом, то, де-факто, їм потрібно визнати, що вони живуть у країні-терористі, яка вбиває дітей, вбиває невинних людей, — і, відповідно, вони до цього причетні. Вони цих людей привели до влади, їй усіляко допомагали, утримували її, допомагали утриматися цій владі. І це може визнати далеко не кожен. Як показує практика, це можуть визнати одиниці, це дуже складний процес. Тому коли ми говоримо про російську пропаганду – там немає нічого нового чи надзвичайного. Це дуже старі методички, які використовував іще Геббельс, потім адаптувало КГБ, потім російська пропаганда це адаптувала до цифрової дійсності, тобто там немає нічого такого нового чи якогось ноу-хау... Натомість секрет російської пропаганди не в меседжах, а в тому, що вони системно й достатньо контрольовано повторюють це з дуже різних рупорів. Людина це чує постійно, від багатьох людей і не чує, і не має запиту, зрештою, на якусь альтернативну інформацію. Ось це і є робота російської пропаганди. Там немає чогось надзвичайного, надзвичайного меседжа чи надзвичайної ідеї.
Яка роль хейту, булінгу й інших видів принижень у дієвості російської дезінформації
Це інструменти, але не ті, які зіграли якусь вирішальну роль. Те, що закладається в систему, ось цей маховик російської пропаганди, воно дуже різноманітне, але саме по собі не відіграє якоїсь ролі. Основна задача російської пропаганди — оповити людину інформаційним коконом, який транслює необхідні російській пропаганді меседжі. Десь це буде булінг, десь це буде хейт, десь це буде погладжування чи вкидання якогось фейку. Це будуть різні інструменти, але ключове – це ось цей інформаційний кокон, безальтернативність інформації, постійність цієї інформації, те, що вона говориться з різними аргументами з різних рупорів.
Роль «корисних ідіотів» і «білих пальт» у розповсюдженні й дієвості російської дезінформації?
Це тема на окремих дві програми, тому що це зовсім інші інструменти. Зосередьмося на корисних ідіотах. Їх ще КДБ дуже активно застосовувало. Це люди, які в силу певних причин повірили в меседжі російської пропаганди й абсолютно щиро від себе, мотивує їх російська пропаганда чи не мотивує, вони їх розповсюджують. І оскільки вони є люди суспільства, західного чи українського, то їм довіряють більше. Коли ці люди дуже завзято розповідають якусь інформацію, їх не сприймають як агентів російської пропаганди. Їх приймають як своїх, які хочуть краще для окремої спільноти. Дуже яскравий приклад — антиковідний рух, який рос пропаганда сформувала і піждивлювала не лише в Україні, але й по всьому світу. Він якраз дуже концентрувався на роботі з оцими корисними ідіотами, коли людей «чіпляли» за ось цю тему вакцинації, що нібито це все конспірологія і ковіду не існує, — людина в це вірила і людину починали «окутувати» іншими конспірологічними теоріями й меседжами російської пропаганди. Люди, які очолювали цей рух чи були його лідерами, щиро вірили в те, що вони роблять добро, що вони рятують людей від якоїсь там світової змови. Насправді ж це була системна робота російської пропаганди. Корисних ідіотів на різних рівнях використовують часто приховано, а інколи, звісно, і мотивуючи їх додатково певними винагородами.
Для декого з наших співгромадян як на сьогодні, можливо, це буде вже не актуально, але все-таки: три поради, як боротися з панікою і страхом, викликаними страшною інформацією чи дезінформацією
У перший момент часу ми нічого з цим зробити не можемо, тобто з цим може працювати тільки психолог. Коли ми знаходимося в панічному стані, ніякі правила інформаційної гігієни не будуть діяти, тому що під впливом страху й стресу кожен із нас, без винятків, може піддаватися чи піддається дезінформації. Важливо розуміти, що в такі моменти потрібно працювати з психологом. А коли проходять паніка й страх, важливо пропрацювати це, зрозуміти, звідки це було, як ця маніпуляція працює і вивчити цей кейс. Ми в себе на каналі «Як не стати овочем» часто публікуємо інформацію про те, як це працює, — як працює інформаційний терор, ядерна загроза. Тож люди, коли вже потім знаходяться в спокійнішому стані, можуть потім прочитати, зрозуміти, і наступного разу вже з великою долею імовірності не піддаватися цьому впливу. Ну й третє — пам'ятати, що ключовим поширювачем таких настроїв є якраз анонімні джерела, тож якщо людина від них відпишеться, то це вже дасть суттєвий плюс до інформаційної гігієни.
Аудіоверсію розмови запрошуємо послухати в доданому звуковому файлі
Сніжана Чернюк