Ми вже говорили, що спроби дезінформації з’явилися фактично з появою перших ЗМІ, але якщо йдеться про теперішню ситуацію, то російська дезінформація в польському та і європейському інформаційному просторі помітно активізувалася щонайменше за рік перед Майданом і захопленням Криму та Донбасу. До того ж упливовість російської пропаганди й дезінформації виразно була більшою в у країнах так званого Старого Заходу, оскільки в Польщі, Україні чи генерально в постсовєтських державах мало хто, скажімо так, «ведеться» на інформацію, яку продукує російська пропагандистська машина.
Пане Даріушу, Ви говорите про ці російські впливи як про минуле. А коли ситуація так змінилася, що можемо так про це говорити?
Так здається, що тут катастрофою, назвімо це так, для російської пропагандистської машини стало 24 лютого 2022 року, коли розпочалася відкрита війна.
Звичайно, вона триває від 2014 року, тоді теж була відкрита війна між Росією та Україною. Але тоді, попри все, росіяни робили багато, щоби не виступати в медіапросторі як держава, яка взагалі проводить таку військову операцію на території іншої держави, тобто в цьому випадку України. Звідси ми мали «зелених чоловічків», звідси ми мали «солдатів у відпустці», звідси ми мали «шахтарів і трактористів із Донбасу», які десь там у шахті знайшли зброю та почали воювати з хунтою в Києві і так далі.
Увесь цей час Росія уникала зізнання, уникала відповідальності за те, що задіяна в цьому конфлікті як держава, — нібито підтримує, звісно, але не задіяна безпосередньо. І це цілком добре «продавалося», насамперед у західних країнах. Не всі там хотіли повірити, що фактично російська федерація є стороною в цій війні.
І це змінилося для деяких реципієнтів — раптом – 24 лютого 2022 року. Уже в цей момент не вдалося приховати, що це саме росіяни ведуть цю війну, російська армія, ну й самі росіяни вже не намагалися це робити, бо це було би вже абсолютно без сенсу навіть із їхньої перспективи. І звідси ця ідея називання цього не війною, а, як знаємо, спецоперацією, яка мала тривати три дні, а сьогодні вже понад триста.
І от із цього 24 лютого, коли не вдалося цього приховати, а тим більше коли почали зростати повідомлення про злочини, скоєні російськими солдатами чи то в Бучі, чи в Ірпені, чи де-інде, цих місць було багато. Уже не дуже вдалося переконати Захід, що це якась спецоперація чи гуманітарна акція, а не тотальна війна.
Звідси також спроба заперечити, що якісь події взагалі трапилися. Як, наприклад, говорили, що в Бучі були не вбиті українці, а актори й інсценізація.
Але такі заперечення дають мінімальний результат у випадку західних країн, бо мало хто може повірити в таке, навіть ті, котрі налаштовані скептично до цього конфлікту аж до сьогодні.
Ці образи були занадто вірогідні, щоби можна було їх просто заперечити.
Але сумнівно, щоби Росія припинила свою дезінформаційну діяльність. Це сама суть її існування й політики
Росія, звичайно, не обмежує свою дезінформаційну діяльність лише Західним світом. Вона намагається впливати й упливає також на інші держави, інші континенти.
Це Країни Південної Америки чи Африки, чи Південно-Східної Азії — там, на жаль, проросійські позиції трапляються частіше й там російські нарації пробиваються набагато більше й краще й результативніше, ніж, наприклад, у Польщі чи Литві, Німеччині чи Франції.
Там російська війна не сприймається як російський напад на Україну, але «продається» російськими ЗМІ як боротьба з американським імперіалізмом. Це часто потрапляє на благодатний ґрунт, бо ці країни традиційно антиамериканські, особливо в Південній Америці чи Близькому Сході. Тож, на жаль, це російське бачення там пробивається й пробивається набагато сильніше, ніж у випадку так званих західних держав.
Чи можемо сказати, що нас це не стосується, адже ці країни десь далеко. Чим це нам загрожує?
Якщо говорити що це ніби далеко, то я пам’ятаю, як говорили про війну, котра точилася ще на Донбасі. Говорили люди, які приїжджали рідше до України, але до Польщі частіше – з Франції, Іспанії чи Португалії — і вони говорили, що цей конфлікт є від них далеко.
Тож це таке оманливе бачення. У сьогоднішньому світі ця географічна віддаленість є оманливою. Цей конфлікт так само буде мати свої наслідки, економічні чи суспільні, буде стосуватися також і Польщі, й Іспанії, і багатьох інших країн, хоча би тих, які залежні від постачання зернових із України.
Це часто країни дуже географічно віддалені, але їх ставлення, однак, відображається на такому, можна сказати, сумарному ставленні міжнародної спільноти, на позиції міжнародних організацій, таких як ООН.
Тож ця боротьба, скажімо так, за серця й думки представників інших країни, є важливою. Не можна сказати, що це десь далеко, бо в сьогоднішньому глобалізованому світі, всупереч тому, що географічно віддалена територія, ставлення кожного з міжнародної спільноти має значення.
Ви кажете, що після 24 лютого відчутно змінилася ситуація на Заході, люди почали інакше сприймати дезінформацію. Які є прояви цього, що свідчить про такі зміни?
Мені здається це видно зі ставлення суспільств західних країн, а це накладається своєю чергою на ставлення урядів окремих держав, у Євросоюзі зокрема. Ну, бо в НАТО, США чи Канаді тобто цих країнах у Північній Америці ставлення очевидне від самого початку.
Донедавна ставлення Франції чи Німеччини не було так очевидним, якщо йдеться про підтримку України. Тепер же, навіть якщо бувають якісь суперечливі висловлювання, наприклад, Президента Франції чи німецького Канлера, чи суперечливі рішення, не зовсім такі, як ми хотіли би бачити, однак підтримка України — чи на рівні суспільств, чи на рівні урядів цих країн — стабільна.
Це означає, що російська пропагандистська машина не може результативно впливати на погляди людей, які там живуть, і попри її зусилля, ці люди обирають точку зору згідну з тим, що можемо почути в українських ЗМІ чи від представників західних ЗМІ, які перебувають на території України.
Тому бачимо, що ставлення результативно формується цими фактичними повідомленнями в такий спосіб, що пропагандистські повідомлення, метою яких є таке замазування ситуації, —нерезультативні. Можемо переконатися, що ставлення західних спільнот проукраїнське також тому, що в різного виду ЗМІ ця пропагандистська інформація відкидається на маргінес.
Аудіоверсію розмови слухайте в доданому звуковому файлі
Сніжана Чернюк