Парламент Молдови прийняв закон, згідно з яким у всіх законодавчих актах слово «молдовська мова» буде замінено на слово «румунська мова». Це стосується і таких термінів, як «офіційна мова», «рідна мова» та «державна мова»
Автори закону мотивували це необхідністю виконання рішення Вищого конституційного суду про те, що державною мовою Республіки Молдова є румунська. Я запитала у Маріанни Присяжнюк, що це дасть Молдові в економічному, політичному чи інформаційному, може, у безпековому плані?
Цей закон про румунську мову — це про те, щоби називати речі своїми іменами. Це повернення до історичної справедливості, до здорового глузду.
Річ у тому, що коли ми використовуємо це визначення «молдовська мова», то йдеться про ту ж саму лексику, про ту ж граматику, фактично, про ту саму мову. Різниця лише в тому, що в часи Радянського Союзу мову було переведено на кириличну основу. Фактично молдовська мова — це такий собі фейк щодо культивування цієї молдово-радянської ідентичності, який, власне, зберігається зараз насильницьким шляхом на території окупованого Придністров’я. Оце і є молдовська мова з погляду використання, лексики, мовлення, всього культурного простору, у якому вживається румунська. Про це говорять і філологи, і історики, й інші експерти, носії румунської мови. Звісно, це питання політизоване, тому що дуже багато виникає дискусій, чи потрібно Молдові артикулювати це питання таким чином, як «молдовська мова», тому що незалежна країна, незалежна культура, історія.
Ці теми дуже чутливі, ними намагаються маніпулювати, радикалізувати емоції. Нагнітати конфлікти між людьми, апелювати до настільки давніх історичних етапів, де були якісь релігійні писання кириличні, що витоки цієї ініціативи радянської саме там, і що там знаходиться історична справедливість, тобто почерк російський ми впізнаємо й тут, і щодо цього питання.
Чи це усвідомлення щодо румунської мови в Молдові відбулося під впливом зовнішніх чинників чи внутрішніх?
Мене дуже тішить, що це відбулося в Молдові, у молдовському парламенті без зовнішнього тиску. Звичайно, дискусії щодо цього культивувалися і збоку Румунії, і з боку Росії, і я не впевнена, що це було на часі саме зараз, коли країна щойно пройшла загрозу державного перевороту, якщо вірити українським і західним спецслужбам. Це єдине питання. Але дискусія про мову завжди використовувалася для відволікання уваги, нагнітання якоїсь додаткової теми, розділення суспільства — це однозначно. Варто додати, що Румунію завжди це дражнило — наявність такого фейкового терміна як молдовська мова на державному рівні в сусідній країні. І я скажу, що в українському документообороті з радянських часів також залишається вживання слів «молдовська мова. І Румунія неодноразово, навіть після початку повномасштабного вторгнення зверталася до української сторони, що, мовляв, шановні, перейменуйте в себе там. Тож я думаю. Що для України дуже важливо, що ці кроки відбуваються насамперед не з нашої сторони, а з боку самих громадян Республіки Молдова.
Думаю, у багатьох українців, для котрих питання української мови як багаторічна смертельна хвороба, від якої ми дивом почали одужувати, перша аналогія, яка виникає у зв’язку з цією зміною, — імперська Росія весь час намагається поглинути українську мову, використовуючи увесь арсенал пропаганди й нищення протягом 300 років, тепер румунська мова поглинула молдовську.
Ні, це логічна помилка. Тому що українська мова й російська мова — це дві різні мови. Існує безліч історичних фактів, понад 300 заборон відомо лише з офіційних документів, як Російська імперія, а потім Радянський Союз боровся, викорінював і переписував українську мову, — хіба це не доводить той факт, що українська мова — це все ж таки окрема?
Існують дослідження, які доводять, наскільки і з якою мовою споріднена українська мова: чи з російською, чи з білоруською. І близькість до російської мови навіть не на першому й не на другому місці, якщо брати оці регіональні особливості й спільну регіональну лексику, яка є між сусідніми країнами.
Коли ми говоримо про молдовську й румунську — я вам кажу як, може, не носій, але володію на професійному рівні румунською мовою, — це ті ж слова, та ж граматика. Тут не виникає питання що якусь мову насильницьки називати якоюсь іншою назвою. А пропагандистська «ловушка» в цьому й полягає: щоби українці, щоби весь світ думав, що це як ситуація з українською та російською мовами й що Румунія хоче напасти на Молдову. Тож це все дуже велика й органічна пропагандистська історія, яка добре спланована, сплановані реакції, меседжі. Я вважаю, що добре, що ці тектонічні рухи для ідентичності, для історичної справедливості, почалися саме в Молдові. Я переконана, що Молдова й Румунія мають насамперед самі між собою порозумітися, а Україні був би зайвий цей потенційний скандал, якби ми втрутилися зі своєю думкою щодо румунської мови.
Чи це вчасно? Це вже вирішувати нашим колегам. Я думаю, що якщо говорити про наслідки для потенційної дестабілізації, то це залежить більшою мірою від ЗСУ, які боронять не лише нашу безпеку, а й регіональну, теж безпеку Республіки Молдова, а не від того, який закон прийнятий.
А якщо путін захоче вдарити ракетою чи то по Україні, чи то по Молдові, я не думаю, що Кремль слідкує за тим, які закони приймаються. Маніяки з ракетами не слідкують за цим.
Я запитала також молдовського письменника Ніколае Спатару, як він і як, на його думку, молдавани ставляться до цього закону
Як — ми добре ставимося. Річ у тому, що румунська мова стала державною ще в 1989 році, коли був прийнятий закон про мову, але тоді ця мова називалася молдавською. Це був такий компроміс, бо ми тоді жили ще в Радянському Союзі. Потім у 1994 році, коли редагували нову Конституцію, у 13 статті також була молдавська мова, бо тоді ще проросійські партії були дуже сильні й це був теж такий компроміс. Але ми всі знали, що немає молдавської мови. Це була радянська ідеологія, що, мовляв, ось є молдавська мова, що в 1940 році вони звільняли нас від румунів. Те, що відбулося зараз, — це виправлення історичної помилки, бо від самого початку після 1990-го року у нас у школах вивчали румунську мову, не молдовську, — і це було офіційно. От лише в Конституції вона була ніби молдавська — і це все.
Тримаючи в голові українську ситуацію, я уточнила, чи немає побоювань, що Молдова «розчиниться» в Румунії, якщо в обох країнах буде румунська мова.
Ну, якщо в Австрії та Німеччині одна мова, то хіба Австрія розчиниться в Німеччині чи що?
А питання румунської мови постало ще в радянський час, іще за Хрущова. На III з’їзді Спілки письменників. Уже тоді говорили, що потрібно, щоби мова називалася румунською і щоби перейшли на латиницю, бо ця абетка годиться для румунської мови, а не кирилиця.
Логічно було поцікавитися у Маріанни Присяжнюк, чи цей закон якимось чином вплине на кількість або якість російської дезінформації у Румунії та в Молдові, бо ми знаємо, що розхитування ситуації, нав’язування ворожих стосунків між сусідніми державами — це улюблений метод російської дезінформації та пропаганди, за принципом «розділяй і владарюй».
Так, абсолютно, це все буде мати наслідки для того, як буде розгортатися російська пропаганда. Ну й перше — це ось ця логічна помилка, коли ми порівнюємо, що ось російська мова хоче заграбастати українську, так і румунська. Це неправда й тут важливо розуміти, де є справжність, і не використовувати бездумно шаблони, оцінюючи ситуацію. По-друге, варто розуміти, що Росія, вчиняючи воєнні злочини, розповсюджуючи заклики до агресії, мову ворожнечі, ніколи не озирається на те, що відбувається чи що може стати причиною. Вони просто це роблять. Їм не треба ніяких причин нищити українців, їм не треба причин дестабілізувати Молдову, застосовувати газові шантажі нескінченні, але вони це роблять. У них немає причини розповсюджувати ненависть до інших народів, але вони це роблять. Тож російська пропаганда сама по собі ворожа до людини, до прав людини, до незалежних країн. Коли ми говоримо про причиново-наслідкові зв’язки — от якраз для Росії вони неважливі, тому що в них є своя імперіалістична мета, яку вони намагаються реалізувати. Тому такі речі, як провокувати чи не провокувати — це все не працює й самі ці емоції є якоюсь мірою результатом російської пропаганди.
Зрозуміло, що Молдова, а може навіть більше Румунія, повинні докласти зусиль, щоби зменшити російський уплив в обох країнах.
Загалом зараз російська пропаганда й дезінформація зосереджена на тому, щоби дезорієнтувати суспільство й поглибити наявні напруження між людьми, поглибити наявні конфлікти. Враховуючи, що Республіка Молдова входить у дуже затяжний передвиборчий період, який триватиме три роки й почнеться вже от-от із дуже складного регіону, який називається Гагаузія, де фактично 90 відсотків — проросійські погляди, я думаю, що такі чутливі теми, як українські біженці, як румунська мова, як російський наратив, що Київ блокує Придністров’я, — дуже багато таких локальних історій, які мають ефект саме в регіональному вимірі ми (журналісти) повинні зараз пояснювати, говорити про це, пояснювати що так, що не так у цих питаннях, як це все працює, ну й ми як фактчекери повинні, звісно, розбирати на кісточки всі ці стратегічні дезінформаційні кампанії, які будуть посилюватися, бо це такий «час пік». Коли не лише російська пропаганда піднімає голову, але й недобросовісні політики підуть на співпрацю в своїх інтересах. Маємо бути готові до високого рівня маніпуляцій чутливими темами. Це основне, тому що задача російської пропаганди — поглибити конфлікти між людьми й зробити таким чином суспільство некерованим. Керованим його робить довіра одне до іншого, довіра до державних інституцій, а довіра виникає, коли людина знає, які навколо неї складаються обставини, як працює держава, як вирішуються питання, — коли існує певний рівень передбачуваності. І він забезпечений може бути якісною інформацією, якісною журналістикою ну й звісно не в останню чергу фактчекінгом.
Звукову версію програми слухайте в доданому аудіофайлі
Сніжана Чернюк