Licytujemy dla Ukrainy — це збір грошей для закупівлі різних речей, необхідних передусім українським військовим. «Звісно, гуманітарна допомога Україні теж потрібна, так само потрібна й підтримка тих українців, які перебувають зараз у Польщі, — розповідає Йоанна Ґетка. — Але із цією частиною допомоги значно краще й ефективніше справляються великі доброчинні організації, які можуть це робити в межах своїх функцій. З початку 2022 року з’явилося також чимало нових фондів, які цим займаються. А ті, які не могли раніше працювати у сфері гуманітарної допомоги, переформатували свою діяльність. Однак гуманітарні фонди аж ніяк не можуть допомагати армії. Зрозуміло, що я як приватна особа не можу назбирати дуже багато коштів, як могли б великі організації, що мають більші можливості, але водночас і більші обмеження. Власне, тому й так важливо насамперед допомагати армії. Що швидше українська армія переможе російських загарбників, то меншою буде потреба допомагати українцям тут і в Україні, після перемоги українці зможуть почати відбудовувати країну, більше сподіватися на себе самих. Адже зараз ці можливості обмежені. В Україні так само небезпечно».
До збірки на початку приєдналися знайомі Йоанни, які й досі регулярно допомагають. Однак потрібно було розширити коло жертводавців. Так у них разом з родичкою виникла ідея час від часу проводити різні аукціони: пропонувати для розіграшу різні цікаві речі, які діставалися б тим, хто пропонував би найбільшу ціну за них. Стежити за аукціонами можна у фейсбуку на сторінці Licytujemy dla Ukrainy.
«Люди хочуть допомагати і так. — переконана Йоанна. — Однак часто просто пожертва сприймається, ніби гроші незрозуміло куди далі підуть. Але якщо залишиться якась маленька символічна річ, яка потім нагадуватиме про допомогу Україні, то це значно приємніше, ніби невеличка подяка за допомогу. Нам вдалося зібрати великі кошти часто в обмін на зовсім дрібні речі. Люди насправді купують так би мовити історію і можливість допомогти, а не самі ці речі».
Відколи розпочався аукціон, в обмін за благодійний внесок учасники змогли позмагатися за наукові книжки, диски відомих митців, мундир із часів PRL, різний хендмейд з українськими акцентами, картини, вишиті харків’янкою, а також картини однієї провідниці, яка вишивала їх у перервах під час довгої дороги, фігурки скляних ангеликів, виготовлені українкою із Житомира, сережки, зроблені майстринею з Варшави. Наразі речей для аукціонів бракує.
«Має бути прозорість. Тож люди, які нас підтримують, можуть переглянути, на що пішли їхні гроші, у спеціальній гугл-табличці, яка є у відкритому доступі. Вдалося зібрати 180 тис злотих, а зжутка розрахована на 300 тис злотих. Це справді великі гроші. Ми купили за це 40-50 генераторів, взуття для військових, дрони, машину для однієї з бригад, акумулятори для машин, тепловізори, так звані туристичні речі, тобто все те, що може знадобитись військовим в окопах: спальні мішки, теплі шкарпетки, фліски. Багато з цього було куплено на початку зими, коли було холодно. Отже, речі першої необхідності. Ми менше зосереджуємось на їжі. Адже й енергійні українські жінки готують різну консервацію в банках, також надсилають тушонки. Зрозуміло, що їжа теж потрібно, але коли нам доводиться вибирати між тим, на що витратити гроші: на китайські супи чи на дрон, то, звісно, ми купимо один дрон, а не п’ятдесят супів», — розповідає Йоанна.
Історія її волонтерства розпочалась у Житомирі. За кілька днів до повномасштабного вторгнення Йоанна була там, звідки потім вона поїхала назад у Польщу, а її знайомі, викладачі із Житомирського державного університету, — в тероборону та військкомат. Вона й досі тримає з ними всіма зв’язок і таким чином знає про актуальні потреби військових:
«Я мала знайомих у Львові, в Харкові і в Житомирі. І так неформально утворились так би мовити мініхаби, адже ті, хто на фронті або мають знайомих на фронті, значно краще знають, що саме зараз там потрібно, що просять придбати хлопці і дівчата, які служать у війську, і також парамедики. І тоді ми стараємось тут за зібрані кошти організувати саме ту допомогу, якої зараз потребують».
Матеріал підготувала Олена Руда.
Аудіозапис програми — в доданому аудіофайлі.