«У нас було представлено понад сімдесят українських брендів. Дизайнери приїздили й знайомилися з польським ринком. А польські жінки були здивовані, які сміливі речі ми привезли. Вони були дивовижні з точки зору дизайну, щось жіночне, елегантне, кольорове. І це не було якесь святкове вбрання, це були щоденні речі. І тоді, на початку, ми відчули, що є попит», — Наталя Гордієнко.
Водночас українки були головним покупцем. Але після того, як втамували свою спрагу за рідним, треба розуміти, що вони отримали доступ до бюджетних магазинів, які є в Європі. Тому ми неочікувано відчули, що український продукт класний, але він дорожчий на тридцять відсотків через сплату певних податків. Серед польських споживачів попит теж зменшився після того, як минув загальний ажіотаж. Та й після літніх колекцій зимові речі вже не були такими яскравими, тому попит почав падати.
Більше про досвід ведення бізнесу у Варшаві, успіхи та падіння, лайфхаки та перестороги від Наталі Гордієнко слухайте в доданому звуковому файлі.
Євгенія Мотрич.