19 липня в українських вищих навчальних закладах стартував прийом заявок на вступ абітурієнтів. У Польщі відбувається це трохи по-іншому — в кожному університеті дати прийому документів різні, але зазвичай більшість починає вступну кампанію так само в середині липня.
Юнакам, які чітко визначились щодо певної професії, можна хіба позаздрити в цьому. Натомість ми знаємо, що багато людей — і дітей, і батьків — вагаються, не можуть визначитися до останнього: куди вступати, як обрати професію? Що їм порадити? Як взагалі визначатися правильно?
На що важливіше дивитися: чи робота буде приємною, чи вигідною? Діти, зазвичай, керуються першим, а батьки — другим...
Як бути зі стародавнім намаганням батьків реалізувати в дитині свої мрії: коли або відправляють вчитися, куди самі мріяли, але не змогли, або ж змушують іти власним шляхом: батько — лікар, і ти йди. Чи часто це досі трапляється на практиці?
Сьогодні ми живемо в дуже особливий час, коли дуже швидко, в інформаційну еру, змінюються цілі сфери. Світом гуляє велика лякалка, що через штучний інтелект за пару років зникне ціла низка професій, або вони стануть непрестижними. Чи психологи та спеціалісти з профорієнтації готують до цього сьогоднішніх абітурієнтів? Що їм робити з цим? Чи можна це врахувати, й чи варто одразу кілька різних навичок у собі розвивати?
Чи є потреба привчати молодь бути готовими з юних років, що колись, може, доведеться кардинально змінювати професію, перевчатися, і це нормально? І як це зробити правильно, без психологічної прірви?
Багато людей виїхали з України, за кордон – переважно, жінки з дітьми. Вже діти школу закінчили чи закінчують, треба вступати кудись далі. Наскільки корисно і важливо для тих, хто за кордоном, продовжувати навчання саме там? Адже це шанс отримати іноземний досвід, який потім можна застосовувати де завгодно... Чи варто повертатися в Україну?
Або коли батьки в Україні, а дитина хоче їхати вчитися за кордон... Чи навпаки: мама за кордоном, у Польщі, і дитина хоче вступати в Україні... Батьки часто бояться відпускати дітей далеко, тоді як тут правильно поступити?
Інтерв'ю можна прослухати в доданому аудіофайлі.
Олексій Стеценко