Немає сумнівів, що в умовах війни українська мова є потужною зброєю. А мовно-культурний фронт – ключовий елемент посилення обороноздатності країни та запорука майбутніх перемог волелюбних українців.
Варто зазначити, що в Україні останніми роками здійснюється свідома та послідовна політика в цьому напрямку. Понад чотири роки діє Закон про забезпечення функціонування української мови як державної, в більшості регіонів затверджені мовні програми.
Саме місцеві мовні програми (яких за останні роки реалізовано вже понад 70), на думку Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя, є реальним та ефективним інструментом боротьби з російщиною та залишками колонізаційного минулого. В той же час є й певні виклики. Скажімо, в містах-мільйонниках: Києві, Харкові, Одесі досі не затверджено програми підтримки державної мови. І хоча більшість містян у цих мегаполісах перейшли на спілкування державною мовою, що помітно і у закладах громадського харчування, транспорті, центрах надання адмінпослуг, міські очільники Харкова, Одеси та Києва не поспішають ініціювати розробку відповідних документів, хоча самі вже перейшли на українську мову. «Вони самі роблять для себе такий вибір. Натомість кожен громадянин сьогодні визначився, що державна мова – це їхній світоглядний орієнтир, це спосіб репрезентації свого внутрішнього світу, це внутрішній опір. І незалежно від того – чи це воїн в лавах ЗСУ, чи це волонтер, чи це лікар, чи це водій громадського транспорту, всі ми свідомі того, наскільки важливо зберегти сьогодні цю єдність».
Водночас мовний омбудсмен зазначив, що заява виконуючого обов’язки міністра культури та інформаційної політики України Ростислава Карандєєва, висловлена біля монументу «Батьківщини-Матері», де замінили радянський герб на український тризуб, що до кінця року може бути розроблена державна програма сприяння опануванню української мови, має стати важливим урядовим вчинком не лише з метою виконання Закону про державну мову, а й буде рішучою відповіддю на зазіхання російських окупантів, які тривають досі.
«Питання переходу на українську мову – це про посилення наших національних інтересів, про підвищення обороноздатності і про посилення нашого культурного екзистенційного характеру. Бо ми – нація вільних, нація гідних», – вважає Тарас Кремінь.
Започатковані мовні курси (їх наразі понад 500) здобувають популярність серед українців незалежно від регіону – чи то Ужгород, Хуст або Київ, Миколаїв, Чернігів, чи Херсон. Адже такі освітні ініціативи для громадян є нагодою долучитися до українського слова, української культури. Інтерес до якої, до речі, спостерігається далеко за межами держави в таких країнах як Фінляндія, Польща, Чехія, Румунія, Німеччина. США, Бразилія, Канада. Одинадцять реалізованих навчально-гуманітарних хабів, за інформацією Уповноваженого із захисту державної мови, свідчать про чималий інтерес до української освіти, інновацій, технологій, культури і духовності.
«Можна сподіватися, що після перемоги буде величезна зацікавленість до України не тільки в таких сферах як культурний або медичний туризм. В Україну приїжджатимуть, щоб відкривати успішні бізнеси, втілювати амбітні світові плани – і в частині реконструкції та відродження, і в частині технологій. Наша держава стане передовою не тільки в Європі, а й далеко за межами континенту», – підкреслив він.
В той же час, не слід забувати, що захист української мови починається, в тому числі, із захисту інформаційного простору. «Адже добре відомо, як у попередні роки засилля російської пропаганди, трансляція російськомовних каналів, призвели до того, що в 2014 році прийшли «зелені чоловічки» і почали захист так званих російськомовних громадян. Зараз ми бачимо, які біди і трагедії приніс на українську землю кремлівський режим. Адже те, що відбувається, є справжнім геноцидом українського народу. Тому єднання, підвищення обороноздатності – ключові завдання, які без захисту культурного простору реалізувати неможливо. А це надійний оплот наших майбутніх перемог. Там, де є українська мова, російський танк не проїде», – підсумував мовний омбудсмен.
Запрошуємо послухати інтерв'ю в доданому файлі
Олена Котляр