— Коли людина усвідомила, що має вдома багато речей і хоче розібратися з ними, як їй вирішити, чого вона потребує, а чого може позбутись?
— Як на мене, найпростіше це зробити на першому етапі, тобто під час покупок. Варто запитати себе, чи це мені потрібно, чи ні. Адже часто ми купуємо забагато речей, наприклад, під час акцій. Це речі, які потенційно могли б нам знадобитись, але реально потім ми ними або не користуємось взагалі, або користуємось дуже рідко. В одній з книжок на цю тему я прочитала пораду, що варто не купувати річ, яку ми собі пригледіли, наприклад, щось з одягу, одразу: краще зачекати тиждень-два, а то й три. Якщо ми й надалі будемо згадувати про цю річ, тоді, звісно, вона нам потрібна. Але якщо, наприклад, це був якийсь милий набір чашок, про який ми потім і не згадаємо, то, зрозуміло, що насправді він нам і не був потрібен. Отже, вирішувати, потрібна мені ця річ чи ні, краще ще перед покупкою. Однак зрозуміло, що так буває не завжди, часто просто неможливо встояти перед пропозиціями в магазинах. І зрештою вдома назбирується чимало речей, якими ми не користуємось, а крім цього, і речі, які трохи зіпсувались.
Є також речі, які просто асоціюються в нас із чимось негативним. Я знаю про це з власного досвіду. У мене довгий час лежала в шафі чорна блузка, яку давно не вдягала, востаннє я була в ній на похороні тата. І власне, в одній з книжок я прочитала, що краще позбутися речей, які пов’язані з негативними емоціями, і так і зробила: віддала цю блузку. Звісно, багато залежить від характеру людини, але дуже багато людей мають речі, які лежать без діла по шафках і шухлядах, часто це якісь дрібнички. Але, впорядкувавши простір довкола себе, можна впорядкувати і своє життя. Це може бути перший крок до змін.
Отже, варто почати з того, що ніби класифікувати речі довкола себе: перші — ті, якими не користуємось, другі — ті, які майже не використовуємо, треті — ті, які асоціюються із чимось неприємним. Від усіх них можна відмовитись. А залишити натомість ті, якими користуємося щодня або часто, і ті, які наповнені приємними спогадами, які дарують радість.
— Коли зрештою хтось вирішує віддати частину своїх речей і принести їх до «Склеповіска», то на що варто звертати увагу?
— Передусім це мають бути речі в хорошому стані, тобто їх можна використовувати, вдягати, вони не зіпсовані, без дірок. Звісно, часом є якісь дрібні недоліки. Так часто буває з побутовою технікою. Тоді, перед тим як передати нам їх, варто повідомити про цей недолік, наприклад, що в магнітофоні щось не так зі звуком. У нас є працівники, які можуть поремонтувати техніку. Але спочатку потрібно попередити. Щодо категорій речей, то ми у «Склеповіску» приймаємо майже все за кількома винятками. Ми не приймаємо автомобільні дитячі крісла, адже воно могло потрапити в ДТП і мати на собі пошкодження, які ми одразу не побачимо. Також ми не приймаємо весільні сукні і костюми, просто тому що вони в нас не продадуться. Так само лижі, словники, енциклопедії і підручники — ми теж не приймаємо. З книжок можемо взяти казки і художні твори.
Загалом ж у нас великий асортимент, зокрема є речі для кухні: каструлі, тарілки, склянки). Звісно, видно, що ними користувались, часом посуд буває з тріщинами, але він ще придатний до використання. Також у нас є меблі, побутова техніка, одяг, взуття, аксесуари, біжутерія. Можна знайти й антикваріат. Колекційні речі трохи дорожчі, їх можна роздивитись за вітриною при вході в магазин. Це може бути щось з лімітованої версії або цінне з якихось інших причин. Є в нас також різні дрібнички, сувеніри. Наприклад, часто трапляються сувеніри з подорожей.
— Спочатку краще попередити, що ми плануємо принести в благодійну крамницю, чи можна й одразу на місці показати?
— Якщо це великі за розміром речі, наприклад, меблі, крісла, пральна машинка, то краще спочатку нам зателефонувати і надіслати фото. У нас є машина і, якщо хтось немає такої можливості, ми самі можемо приїхати і забрати габаритні предмети, це абсолютно безкоштовно, а ми справді можемо допомогти. Зрозуміло, що, якщо хтось хоче віддати диван, а машини не має, то це може бути проблемно. Що ж до інших речей, менш габаритних, то можна й одразу до нас принести. Головна умова, як я вже казала, — щоб вони були в доброму стані. Якщо ж хтось сумнівається, нести чи ні, то краще таки нам спочатку зателефонувати. Але ми дуже рідко відмовляємо, більшість речей забираємо.
— На вашій сторінці я прочитала, що ви є частиною фонду «Сила речей» і не тільки приймаєте та продаєте речі, але й допомагаєте речами людям у складних ситуаціях. Як це працює?
— Так, саме фонд «Сила речей» організував нашу благодійну крамницю. Кошти від продажів йдуть на доброчинні цілі. Тож ті, хто приносить нам свої речі, насправді робить свій внесок до фонду. Ми потім оцінюємо принесені речі. Як я вже розповідала, якщо потрібно, можемо їх поремонтувати, почистити, витерти. І аж тоді виставляємо на продаж. Наші покупці одночасно і купують щось для себе, і підтримують наші проєкти.
Наш фонд працює у трьох напрямках. Перший — це допомога людям у кризових ситуаціях. Другий — це екологічна діяльність, екоінціативи, пов’язані з благодійною крамницею. І третій, який ми розпочали нещодавно, — це підтримка тварин, які цього потребують. Адже в нашій крамниці є речі для тварин, які ми можемо передавати притулкам, але нам хотілося б і фінансово їх підтримати.
— А розкажіть, будь ласка, трохи більше про екологічний напрямок. Як принципи 3R (реюз, рециклінг і редьюс) реалізуються у благодійній крамниці?
— Як на мене, благодійна крамниця — це ідеальне місце для екоініціатив, адже нам значно простіше говорити про повторне використання — це те, чим ми займаємось. Тема реюзу стає щоразу більш популярною. Серед наших клієнтів є не тільки ті, хто просто шукає щось дешевше, бо не може собі дозволити купувати речі за ринковими цінами, але й молодь, яка поділяє цінності реюзу, тобто другого життя речей. Дехто шукає щось особливе з PRL (Польска Республіка Людова — ред.). Необов’язково купувати каструлю у звичайному магазині, у нас її можна купити значно дешевше, даючи їй друге життя і зменшуючи обіг сміття.
Ми як благодійна крамниця також популяризуємо цей підхід, зокрема у навчальних закладах Варшави. У дитсадочках, молодшій і середній школі ми проводимо доброчинно-екологічну гру, яка називається «Корона сили». Метою цієї гри є знайомство учнів з принципами 3R, а найбільше, звісно, з ідеєю реюзу. Ми розповідаємо, що можна зробити зі старими або непотрібними речами, а водночас навчальні заклади, до яких ми приходимо, організовують збір речей для нас. Цьогоріч були величезні збірки, а «Корону сили» отримала школа, якою опікуються сестри-назаретянки у Варшаві.
Що ж до самих принципів 3R (реюз, рециклінг і редьюз), то про це ми вже трохи говорили. Перше — редьюз — це про сповільнення у споживанні, про те, що варто уникати зайвих покупок, купувати свідомо і тільки те, що справді необхідно, з думкою про навколишнє середовище, якщо можливо, то те, що вже було у вжитку. Друге — реюз — це, власне, про повторне використання, тобто можна передати речі таким організаціям, як наша, або будь-якій іншій благодійній крамниці чи фонду, який опікується людьми у кризових ситуаціях. Звісно, іноді це буває складно, бо деякі організації приймають тільки дуже конкретні речі, тож доводиться ходити від дверей до дверей, шукаючи, де ж зрештою залишити те, із чим вирішив попрощатись. Як на мене, благодійна крамниця з цього погляду — це чудове рішення, якщо є бажання підтримати людей у складних обставинах, адже ми не тільки продаємо речі, але й просто роздаємо їх тим, хто потребує.
Ну і третє «ер», рециклінг, тобто якщо є речі, які вже неможливо використовувати, то можна спробувати щось з них зробити. Зараз є така хороша мода на хендмейд зі старих речей, наприклад, виготовлення горщиків для квітів з взуття або перетворення зношених футболок на матеріал для нових речей. До нас також приходять у пошуках якісної пряжі, яку можна отримати, розплівши старі в’язані речі, а тоді зв’язати щось нове. Звісно, якщо вже зовсім нічого не можна зробити із цією річчю, то тоді потрібно її правильно утилізувати, але покласти до відповідного смітника: скло до скла, пластик до пластику, змішане до змішаного. Дуже важливо, щоб під час промислової переробки ця річ стала вторсировиною, з якої потім буде виготовлено щось нове.
— А куди можна викинути текстиль?
— Якщо текстильна річ не зіпсована, то не потрібно її викидати, краще принести до благодійної крамниці або до таких організацій, як наприклад, будинки матерІв-одинАчок. Зараз трохи згодом я ще розповім про про один фонд з України, з яким ми співпрацюємо. Якщо ж ця текстильна річ уже не може бути використана повторно, наприклад, вона вся в дірках, або ми не хочемо, щоб хтось її вдягав, то раджу знайти спеціальний контейнер для текстилю. Їх є чимало в різних польських містах. Туди можна викинути зношені штани чи светр, потім їх ріжуть на частини і використовують як ганчірки. Головне, що цей матеріал не псується. Я не радила б викидати речі до змішаного сміття. Ще раз наголошу: благодійна крамниця, якась громадська організація, фонд або принаймні спеціальний контейнер для текстилю — це значно краще рішення.
І щодо ініціативи, про яку я обіцяла розповісти. Уже тривалий час, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ми співпрацюємо з фондом Uniters, який допомагає українцям ліками, продуктами харчування, а також збирає людей, щоб разом виготовляти маскувальні сітки для українських військових і медиків на фронті. Підтримка фонду з нашого боку полягає в забезпеченні їх необхідними матеріалами. Це можуть бути футболки або постіль нейтральних кольорів. Волонтери плетуть сітки на алеях Єрусалимських, щодня там збирається по десять людей, допомагають навіть діти, приходять і старші люди. Тож, якщо ми бачимо, що якісь речі в нас навряд продадуться, але їх можна використати для плетіння сіток, то передаємо їх волонтерам.
— І ще насамкінець я хочу запитати вас про досвід організації благодійної крамниці. В Україні також є кілька благодійних крамниць, але деякі з них не дуже стабільні: вони то відкриваються, то закриваються, шукають нову локацію. Ці крамниці в нас часто є соціальними підприємствами, а не частиною якихось фондів. Може, ви могли б поділитись своїм досвідом, як благодійна крамниця може бути більш сталою?
— Ох, це складне запитання. Наша крамниця в районі Брудно у Варшаві відкрита з 2016 року, тобто ми працюємо вже довгий час і маємо свою історію. Звісно, в нас був складніший період, наприклад, під час пандемії, коли нам доводилося просити про фінансову підтримку. Нашому фонду, звісно, можна переказувати кошти просто на рахунок, але так би мовити «стовпом» нашої діяльності є продаж речей, а під час пандемії люди майже не виходили зі своїх домівок і, зрозуміло, нічого в нас не купували.
Як на мене, щоб благодійна крамниця була більш стабільною, важливо, щоб довкола неї згуртувалася спільнота. У нас є така спільнота. Можна сказати, що ми такий локальний пункт допомоги. На Брудні мешкає дуже багато старших людей. Вони приходять до нас не тільки за покупками, але й з проханнями допомогти їм у вирішенні деяких проблем. Наприклад, вони побачили себе у списку боржників і не знають, що робити далі, або отримали лист з кооперативу і не знають, як на нього відповісти. Тоді ми скеровуємо їх до відповідних організацій, які займаються юридичною допомогою. Отже, ми не просто благодійна крамниця. Ми знаємо про потреби і проблеми наших клієнтів і страємось їм допомогти.
Розмовляла і підготувала переклад Олена Руда
Аудіоверсія розмови — в доданому файлі
Читає переклад відповідей Христина Срібняк