«Я вперше був в Америці у 2009 році на програмі Work&Travel. Коли мене питали "where are You from" і я відповідав "Ukraine", то мене перепитували "UK? Your English is not good". Ніхто тоді не асоціював Україну. Можливо, хтось знав Кличка... Але, коли я приїхав під кінець 2021 року, Україна вже була в інформаційному просторі. Коли я спілкувався з друзями в Україні, то вони не вірили у можливість війни… Натомість, коли я дивився американські новини, то вже на кінець січня був переконаний, що війна — неуникненна. Україна була нон-стоп у новинах, всі американці вже знали, де є Україна… На другий день повномасштабного вторгнення з’явилося дуже багато синьо-жовтих прапорів, вони були всюди...», — розповів Андрій Живачівський.
«Під час війни люди проявляються. Буває, що хтось, як, наприклад, китаєць із Гонконґу, з яким ми ніколи в житті не бачилися, допоміг мені купити друзям на фронт різне спорядження на сім тисяч доларів. Або пані зі Швейцарії, у котрої я був під час зустрічі «Тезе», вона сама до мене написала, що хоче передати гроші на армію...», — поділився спогадами історик.
Запрошуємо послухати розмову у доданому файлі
Яна Стемпнєвич