У квітні в Польщі набуває чинності нове розпорядження Міністерства освіти і науки, що скасовує домашні завдання для школярів. Зміни буде запроваджено в початкових школах і, відповідно до них від 1 до 3 класу не буде жодного домашнього завдання, а від 4 до 8 такі завдання будуть лише для охочих, і вони не оцінюватимуться. Керівник відомства Барбара Новацька пояснила, що учні повинні мати вільний час, наприклад, для розвитку особистості.
Педагог і терапевт Якуб Тильман в ефірі Четвертого каналу Польського радіо зауважив, він вже п’ять років намагається боротися за це та змінювати правову дійсність у польських школах.
«Я вважаю, що лише дуже продумані домашні завдання мають сенс. Тобто лише такі, які учень хотітиме робити, а не ті, які муситиме. Коли він отримає п’яте завдання на тридцять сьомій сторінці і не хотітиме його виконати, а лише перепише в однокласниці або в інтернеті, то сенс такого домашнього завдання цілковито зникає. Багато вчителів переконує і твердить, що це навчає обов’язковості. Тільки ми не в змозі перевірити, чи так насправді є, і чи учень справді виконав ці завдання самостійно. Тому я вважаю, що такі домашні завдання не є тут релевантними, і, як свідчать результати багатьох досліджень, як польських, як і закордонних, що у початковій школі відсутність домашнього завдання абсолютно не впливає на кінцеві результати на іспитах. Отже, гадаю, цього не варто боятися. Ситуація виглядає так, що в нас забирають щось, що існувало багато років з покоління у покоління (адже домашні завдання пам’ятаєш ти, пам’ятали твоя мама і твоя бабця), отже це призводить до певного роду суперечностей, адже йдеться про серйозну зміну та про вихід з зони комфорту. Проте, гадаю, ніж довше ми матимемо з цим справу і ніж довше ми розмовлятимемо про це, тим виразніше зауважимо потребу тієї зміни, яку пані міністр насмілилася запровадити», — вважає польський педагог Якуб Тильман.
Подібний досвід, який є успішним, вже давно має низка європейських країн, зокрема, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Німеччина, Австрія, Італія, Іспанія. Скасування домашніх завдань у молодших класах польських шкіл неминуче торкнеться дітей з України, що їх відвідують. Як нововведення польської школи оцінюють їхні батьки?
Світлана: «Мій син Іван ходить навчається у четвертому класі польської школи, а також ми перебуваємо на сімейному навчанні в українській школі. Це виглядає так, що наприкінці кожного семестру нам надсилають завдання і контрольні роботи з української школи, ми їх виконуємо. Якщо порівнювати домашні завдання, то в польській школі їх менше. Я пригадую, що, коли Ваня навчався в першому-другому класі в Україні, виконання домашніх завдань вимагало дуже багато часу, і, що приховувати, нервів. В польській школі самостійні завдання — більш творчі. Мене, до слова, дуже здивував вчитель фізкультури, який задав зробити реферат про якогось польського футболіста».
Олена: «Моя донька ходить у Польщі у другий клас до альтернативної, не класичної школи. Ця методика називається "Вальдорфська педагогіка". В Україні вона зарахована як одна з можливих і має трішки іншу назву – "Стежинка". Мені здається, що важливим є, чого батьки очікують від школи. Мені важливо, щоб дитина почувалася у школі комфортно, щоб вона могла розвиватися в ній в "екологічний спосіб". Щоб поряд з нею були відкриті дорослі, які не використовують стереотипних підходів, а дивляться на дитину як на особистість і відповідно до цього з нею працюють. Тому, коли я почала задумуватися про освіту для дочки, то дослідила дуже багато альтернативних таких шкіл. Зокрема, була в "Монтессорі", у "Вальдорфській школі", в приватних, типу "Ерудита", де дитині дають багато-багато знань. "Вальдорфська методика" – це те, чого ми шукали. Там немає домашніх завдань, діти все роблять на уроках. Там немає оцінок, тому що вони теж деструктивно впливають на дитину потім в дорослому житті. Окрім цього, там немає традиційних уроків. Є свій механізм, свій поділ на певні етапи. Це те, що мені дуже-дуже подобається».
В Україні досвід відмови від домашніх завдань у молодших класах частково діє із впровадження проєкту Нової української школи. На думку експерта з освітніх питань Сергія Дятленка, домашнє завдання має бути частиною освітнього процесу, а не додатковим навантаженням на дитину. І ставлення до нього в Україні є дещо викривленим.
«Робочий тиждень дорослого в Україні складає 40 годин. Починаючи з 8 класу в учнів — 36 годин навчального навантаження. Дитина вже виконала свій мінімум і решту часу може приділити собі. Тому додаткові завдання є не тільки не обов'язковими, вони можуть бути непотрібними. Якщо йдеться про завдання на повторення або на закріплення матеріалу, то вони є некорисними, а можливо, навіть шкідливими і забирають у дитини час, в тому числі на розвиток. Якщо вчитель не встиг з якихось причин охопити якісь теми в школі, він мусить переглянути свій підхід до викладення матеріалу», — переконаний Сергій Дятленко.
Водночас експерт зауважує, що не можна уникнути завдань, які в школі виконати не можна. Серед них, зокрема, прочитання невеликого художнього твору, або вправи, які вимагають додаткового обладнання, якого немає в школі.
Втрачені ж години навчання внаслідок повітряних тривог, що є додатковим чинником психологічного виснаження учнів, кожна школа має надолужувати за окремими власними планами.
PR 4/ Антон Марчинський, Христина Срібняк