Ми знаємо, що діти, які опинилися в окупації або вивезені росією, підлягають русифікації. Що буде з ними після повернення?
Звичайно, якщо ми говоримо про тих українських дітей, громадян України, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, то росія докладає максимальних зусиль, щоби їх русифікувати й виховати як росіян. Фактично росія в такий спосіб вирішує власні демографічні проблеми. А українців росіяни. Передовсім керівництво взагалі не вважає за окремий самобутній народ, вважає за якийсь такий демографічний ресурс для себе, яким можна поправляти російські проблеми, пов’язані з депопуляцією. Одна з декларованих цілей – це захоплення українських людей і зокрема нового покоління, на яке покладаються великі сподівання як на таке, котре буде виростати цілком у російському дусі. Крім того, що росія насаджує свою ідеологію на окупованих територіях, вона також викрадає дітей. Вони віддаються в спеціалізовані заклади або віддаются в прийомні російські сім’ї, де їм змінюють ідентичність, часто навіть змінюють імена, щоби їх неможливо було знайти. Відомо, що українську дівчинку вдочерив лідер фракції «справєдлівая россія» Міронов...До часу, поки не були ухвалені рішення Міжнародного кримінального суду й вони відчули, що все це серйозно, вони навіть вихвалялися цими фактами, вважали що це у них прямо гуманітарна місія
Говоримо ще про русифікацію чи про якийсь інший процес? Давайте окреслимо межі поняття русифікації
Русифікація – це цілеспрямовані дії, які мають на меті зміну ідентичності української на російську. Якщо говоримо про дорослих, — то тут застосовуються певні матеріальні стимули, так і застосовується насильство, терор. Діти сприймаються як чистий аркуш, на якому можна малювати що завгодно. Чим менший вік — тим більше шансів у росіян починати виховувати дітей у російській ідентичності.
Ми повертаємо окуповані вже русифіковані території. Повертаємо вивезених дітей, які також підлягали русифікації. Наступне питання — що нам робити з цією русифікацією? Нам потрібно їх знову українізувати? Наскільки ми можемо їх знову повернути в українську ідентичність?
По-перше, Україна не ставиться до людей як до ресурсу, як до матеріалу, ставиться з повагою до людської ідентичності. Що ж до зусиль, які росія докладає для русифікації на окупованих територіях, то ми не можемо вірити російські інформації. Що це відбувається мало не автоматично. Ті зусилля, які росія докладає, не є однозначно ефективними. Це стосується як дорослих. Так і дітей, бо з певного віку діти можуть собі в Інтернеті знайти інформацію і скласти картину про те, що відбувається. Це ми бачимо по тих підлітках, які повертаються. Є такі випадки. Коли діти намагаються тікати з росії в Україну чи в якісь інші країни. Є історія Богдана Єрмохіна, підлітка-сироти, якого викрали з Маріуполя. Його намагалися спочатку всиновити, а оскільки був уже 17-тирічним, то намагалися поставити на військовий облік. Він абсолютно чітко оцінив ситуацію, намагався тікати, записував відео для тік-тока й Інтернету. Це сприяло тому, що Україна все-таки змогла цю дитину повернути. Тому я ставлюся з достатнім оптимізмом до питання. У короткостроковій перспективі ці зусилля не будуть ефективними. Інша справа, якщо говоримо про території, які вже окуповані довший час. За десять років там ситуація набагато сумніша, бо крім процесу зміни ідентичності того наявного населення, маємо справу з посиленими колонізаційними процесами. Це насамперед стосується Криму, куди росія масово заохочує переїжджати населення з внутрішніх своїх регіонів. От із цими людьми буде найважче і позиція України зараз така, що ті люди, які перебувають на території України незаконно, приїхали з території росії без дозволу України повинні будуть залишити окупований півострів. Ця позиція України оголошена завчасно і в цих людей є достатньо часу подумати над своїми перспективами, щоби потім не казати, що вони нічого не знали і їх застали зненацька
Але там є представники також інших країн, не лише росії. Чи щодо них буде також застосовано цей принцип?
Усі громадяни іноземних держав, які прибули на тимчасово окуповану територію без дозволу українського уряду, перебувають на цій території незаконно
Є діти які живуть в Україні чи виїхали з мамою за кордон і дивляться російські мультики. Чи це також русифікація? Чи є небезпека від перегляду російських мультиків і що з цим робити?
Я би не сказав, що прямо небезпека. Є ризики, звичайно, оскільки росія намагається «зашивати» свою ідеологію, ідеологію «русского міра» навіть у розважальний контент, такий як дитячі мультики. Тому, звичайно, варто відмовлятися від будь-якого російського контенту, так само як не можна користуватися російськими додатками, програмами, які можуть виявитися шпигунськими. Найкраще й те, що рекомендує і наш Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки є відмова від російського контенту, заміна його на інші аналоги. Ті діти, які з батьками перебувають в інших країнах, мають чудову нагоду опановувати мову тих країн, у яких вони перебувають. Це їм у житті знадобиться і для цього можна використовувати й той самий розважальний контент мовами країн, у яких вони перебувають
Але чи є небезпека англізації, полонізації, американізації у такому випадку?
На щастя, країни-партнери України, які надали притулок нашим біженцям, не проводять політику агресивної асиміляції. Це все демократичні суспільства, країни. Які мають, звісно, свої інтереси щодо кваліфікованої чи некваліфікованої робочої сили, але в цілому вони залишають вибір. Це разюче контрастує з тим, що практикує росія, коли в рф немає жодної української державної школи, скільки би українців там не проживало. Узагалі вважатися українцем у рф ризиковано й небезпечно. У випадку з країнами-партнерами, які надають українцям притулок, тут важливіший той факт, що вони мають можливість фізичного порятунку від небезпек. Які чатують на них в Україні. У них є, звичайно, вибір, як і у всіх. Зрештою, навіть перебуваючи в Україні можна полонізуватися тощо. У людини завжди є вибір. Головне, щоби їй цей вибір не нав’язували. Не ставили в умови, де вона не може сама обирати, як їй рухатися, ким далі бути. І от саме такий варіант готує для українців російська федерація. З іншими країнами, на щастя, такого немає
Але де межі асиміляції та культурної політики? Як можемо сказати – оце була культурна політика, а це вже починається асиміляція чи навіть шовінізм?
Росія культивує шовінізм, українофобію на державному рівні. Якщо ми порівнюємо з країнами-партнерами, які дають притулок українцям, то там можуть бути факти якогось побутової ксенофобії, викликаної якимись соціальними причинами, але в будь-якому разі уряд не толерує таке ставлення. Ми розуміємо, що українців в інших країнах зараз дуже багато і це може створювати певну соціальну напругу. Ми знаємо про такі випадки. Вони досить прикрі, але водночас ми знаємо їх походження, природу. Ми розуміємо, що це не державна політика. Є певна суспільна реакція. У росії ми чітко бачимо, що з Кремля ми чуємо цю українофобську риторику й фактичні заклики до знищення України в той чи інший спосіб — фізичний чи ментальний. Так, наприклад, пости Мєдвєдєва — це зразок фашистської еталонної лексики. Тут можемо чітко сказати, чим відрізняється насильницька асиміляція, насильницька зміна ідентичності від певних процесів, де людина може це контролювати й мати вибір.
Звукову версію розмови слухайте в доданому файлі.
Сніжана Чернюк