17 березня Польському радіо для України виповнюється два роки. Після початку повномасштабної війни росії проти України буквально відразу виникла ідея, аби розширити мовлення українською. З 1991 року на Польському радіо працює Українська служба Польського радіо для закордону. До 24 лютого 2022 року у ній працювало шестеро журналістів, а також декілька позаштатних кореспондентів. Натомість з часу повномасштабної війни, коли виникла ідея створити окремий україномовний канал, на її основі було створено Польське радіо для України, а ефірний час новоствореного каналу щомісяця збільшувався. І, таким чином, зараз це 14,5 годин ефіру на добу із новинами, передачами на різну тематику, прямими включеннями, музикою з Польщі, України та інших країн.
Про ідею та місію Польського радіо для України розповідає керівник Української служби Польського радіо для закордону — Польського радіо для України Антон Марчинський:
— Можна сказати, що насправді цей канал творився вже у перший день повномасштабного вторгнення, і це великою мірою теж визначило місію Польського радіо для України і на наступні місяці, і аж дотепер. Бо 24 лютого, як ти добре пам'ятаєш, як всі пам'ятають, це перевернуло життя більшості з нас. Це також перевернуло і нашу роботу тут у редакції, коли ми мусили змінювати ефірну сітку. І мусили відразу того ж дня готувати перший випуск новин українською для Першого каналу Польського радіо, для польськомовного каналу. Відтоді впродовж понад пів року новини виходили українською спочатку двічі, потім тричі на день, спочатку на Першому каналі Польського радіо, потім — на Третьому каналі. І головна мета була інформувати українців у Польщі, українців, яких ставало тут дедалі більше, про те, що діється в Україні, про війну.
Ми переказували зведення з фронту, кожен випуск новин починався цим. І це були завжди трагічні новини. Я пам'ятаю, як на початку ламався голос, і як на початку дуже важко було слідкувати за... не нейтральністю, бо я досі переконаний, що такі ситуації, як ця, як ситуація теперішньої війни, не дозволяють журналістам бути нейтральними — нейтральність тут теж злочинна. Натомість ми інформували про те, як облаштуватися у Польщі, де знайти допомогу, до кого звертатися, куди рушити далі. Розповідали про підтримку польського суспільства, і для всіх нас це стало такою дуже-дуже винятково приємною... я б не сказав несподіванкою, але прецедентів не було, бо за нашого життя не було теж таких воєн. Тож ми розповідали про підтримку, про допомогу, якось намагалися допомогти. І наше гроно збільшувалося.
— З дня на день, можна сказати.
— Так, два роки тому нас було у редакції лише шестеро штатних працівників і ще кілька співпрацівників, хто у Польщі, хто в Україні, хто у Німеччині. А зараз нас декілька десятків, при тому у такий піковий момент нас насправді було багато, і тоді ми мали найширшу, найбагатшу ефірну пропозицію. Я маю надію, що ми зможемо тих стандартів, які тоді ми поставили, і того багатства триматися і надалі.
— Ти згадав про ці теми, які порушувалися на початку роботи Польського радіо для України, навесні 2022 року, влітку, і цих історій було дуже багато. Історії виходу з окупації, виїзду з України, різні практичні поради для родин, для жінок, для дітей. Тобто цієї інформації було дуже багато, але впродовж цих двох років, очевидно, ця тематична пропозиція трохи змінювалася. Як це відбувалося, як це все розвивалося?
— Чи воно змінювалося? Ми, безумовно, стали радіо... я б не сказав радіо тилу, радіо, яке забуває про війну, ми стали радіо довгої війни. Тоді, коли починалося повномасштабне вторгнення. Досі ще багато хто, - з чим ми, зрештою, боремося, - кажуть, що війна почалася два роки тому. Ні, це неправда, війна почалася десять років тому. І так само за ці десять років, чи за ті вісім років до повномасштабного вторгнення, багато хто забув про те, що війна триває. Навіть ті, хто втратили свої домівки, чи у Криму, чи на Донбасі.
Натомість, за ці два роки я особисто для себе так визначаю цю мету: ми маємо пам'ятати, що йде війна, і ми маємо нагадувати, що це загроза не лише для України, не лише для Сходу України, але і для всього цивілізованого західного світу. Отже, нашою метою є підтримування пам'яті. А те, що у нас з'являються якісь теми, які не обов'язково війни стосуються, то це чудово, що для таких тем, для таких емоцій, для такої свідомості є місце і в нашому житті, і в нашому ефірі.
— Слово творить спільний простір. Це — гасло Польського радіо для України. І воно тут з'явилося не випадково. Це теж і польсько-український діалог, і теж показ Польщі, показ польської культури, розповіді про те, що тут відбувається, а також наближення тим людям, які приїхали сюди два роки тому чи раніше, і не обов'язково розуміли це суспільство.
— Так, це гасло теж має декілька вимірів. Перший, можливо, кожен, звісно, може інтерпретувати це по-своєму, як це є в алегорії. Кожна алегорія має цілу низку різних шарів, різних рівнів семантичних, сенсових. Так і тут — ми поширюємо українське слово для українців, зрештою, котрі не завжди цим словом володіли на початку (зараз, можливо, ця тенденція дещо послаблюється). На початку дуже багато хто з українців воліли або говорити українською, або, якщо не могли, то взагалі мовчати.
Отже, ми до них зверталися, вони опинялися у чужому середовищі, в незнайому середовищі, можливо, не чужому, але такому, з яким вони раніше не мали справи. І завдяки цьому слову, рідною мовою, якої, можливо, вони не знали у чинний спосіб, вони опинялися вдома.
Також, - ми продовжуємо це робити, і робили тоді, - пропонуємо нашим слухачам вивчення польської мови, бо без цього не можна. За два роки то й поготів. Це, мабуть, очевидно. Кожен вже має володіти польською мовою на достатньому рівні для спілкування. Отже, ми пропонували передачі, уроки і для наймолодших слухачів, і для підлітків, і для старших. Такі передачі продовжують виходити в нашому ефірі. Ми перекладали і продовжуємо перекладати чи читати переклади літератури.
А є ще один дуже важливий для мене вимір. Зрештою, можливо, від цього це гасло походить. Слово — поняття дуже багатозначне. І у європейській культурі, власне, якщо ми до нього придивимося, воно — знаменне. І у християнській, дохристиянській, і у грецькій культурі — на початку було слово. І слово дало початок світу, слово має божественний вимір, воно може ставати тілом. І воно творить справді світ, який ми бачимо. Воно описує світ.
Тут можемо говорити про те, що межі моєї мови становлять межі мого світу. Але я, дивлячись виступ Мстислава Чернова під час вручення премії «Оскар», звернув увагу на те, що він, фактично, сказав те саме. Він каже про те, що наші розповіді чи наші фільми формують нашу пам'ять, а наша пам'ять формує нашу історію. Отже, все починається від слова. І ми теж тут формуємо історію, яка стає підґрунтям для теперішнього і для майбутнього. Це і майбутнє польсько-українського діалогу, що дуже важливе, і майбутнє світів тих, у яких, може, більших чи менших, приватних чи спільних, ми живемо — і українського, і якогось родинного; і теж, я переконаний, майбутнє нашої перемоги.
— Сьогодні радіо в такому традиційному розумінні, в традиційному вимірі, коли ми просто слухаємо з радіоприймача ефір, є однією складовою свідомого слухання. Але з'являється дуже багато подкастів, різних інших таких аудіопропозицій. Як Польське радіо для України у цьому напрямі розвивається? Чи доступні програми в інтернеті? Де вони доступні? Як слухачі можуть нас слухати в інший час?
— Запрошую зайти на сторінку podcasty.polskieradio.pl і побачити. Маємо там досить багату пропозицію подкастів. Це і літературні передачі, і якісь передачі, що стосуються інтеграції тут у Польщі, якихось побутових питань, і передачі, присвячені вивченню мови, і близька мені філософська рубрика. Цього багато. Отже, можна шукати наші подкасти на сторінці Польського радіо, їх можна шукати у сервісах подкастів в Інтернеті. Це, зокрема, Spotify, iTunes, Google Podcast (на цьому сервісі, навіть попри те, що він незабаром, наскільки мені відомо, перестане існувати, досі можна знайти наші записи). Але заходити теж можна на нашу сторінку polradio.pl або через головну сторінку polskieradio.pl (там слід знайти закладку «ПР для України»). І там так само ми намагаємося найважливіші наші матеріали публікувати і у звуковій версії, і у текстовій, цього багато, багато нашого ефіру. Я прошу звернути увагу на те, що зараз упродовж тижня ми маємо понад 100 годин ефіру, живого ефіру. Цього не порівняти з тим, що ми мали два роки тому, бо два роки тому на весь тиждень було 3,5 години ефіру. Зростання в 29 разів. У 29 разів упродовж кількох місяців зрештою. Це теж варто відзначити.
— З 9 до 23 можна слухати Польське радіо для України щодня, але…
— …Але незабаром, маю надію, це буде навіть повна доба. А хто знає, може, нам і 24 годин не вистачить?
— Антоне, на завершення дуже особисте питання. Що тобі найближче в радіо?
— Це дуже складне питання, бо я із радіо і, зокрема, з Українською службою Польського радіо пов'язаний вже 17 років. Цього тижня минуло 17 років, як я прийшов до цих стін, коли створив теж свою першу передачу. І це щось, що, напевно, мене сформувало. Напевно, ці два роки мене формували, формують, продовжують формувати, і дуже сильно змінили. Отже, це частина мого життя. Натомість, завжди те, що найближче, те, що найважливіше, завжди найтяжче піддається описові чи, тим більше, дефініції. Отже, мені дуже важко сказати, чим є для мене радіо, так само, як дуже важко мені сказати, чим для мене є моя родина, чи моя улюблена справа, - ще одна, якою я займаюся, - це просто щось, що є частиною мене.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль