Представники невеличкого фонду з Любліна «Мала Місія» відвідують в Африці дітей, яким понад 250 кілометрів добиратися до найближчої лікарні, які раз на два-три дні можуть дозволити собі миску рису, бо більше нічого не мають, і багато хто з них за їжу погоджується стріляти в тих, в кого скажуть викрадачі — місцеві бойовики, що викрадають дітей для залучення до своїх злочинних діянь.
Розповідаючи про драму африканських дітей, керівник місії Радослав Ярецький, згадує і про українських дітей, яких викрадає росія і перевиховує ідеологічно та вчить убивати своїх земляків. Методи, як каже співрозмовник Польського радіо для України, ідентичні.
«Малу Місію» заснували у серпні 2022 року волонтери, які повернулися із Мадагаскару, де допомагали бодай якось полегшити життя тамтешнім дітям — купували медикаменти та їжу, навчали, розмовляли. Про свою місію там згодом показали в Люблінській воєводській бібліотеці фотовиставку «Усміх Мадагаскару». На фотографіях — діти. Зараз волонтери вже тепер фонду «Мала Місія» працюють у кількох африканських країнах: Мадагаскарі, Танзанії, Центральноафриканській республіці. Місія та сама — допомагати дітям.
«Зараз ми працюємо на Мадагаскарі, де підтримуємо нашого дорогого друга Даніеля Каспровича, який побудував там лікарню, школу та дитячий садок для маленьких дітей. Також там відкрито хірургічне відділення, де проводять хірургічні операції маленьким пацієнтам. Спорудження лікарні було досить важким завданням, але вкрай потрібним. Через те, що найближча лікарня в районі Мампікуні, де ми перебували і який підтримуємо, була приблизно за 250 кілометрів від місця проживання громади племені Ціміхеті, де ми надаємо допомогу. Ситуація дітей там дуже-дуже важка, вони не мають доступу до освіти. Ми намагаємося підтримати їх і дати їм освіту в межах акції "Серце до серця". Це така форма дистанційного усиновлення дітей. Разом з тим ми допомагаємо дітям у Центральноафриканській Республіці, країні, де точиться громадянська війна, де відбуваються драматичні події. Там ми підтримуємо капуцина Бенедикта Пончку. Він збудував там єдину в країні музичну школу і організував акцію «Інструменти замість зброї». Він дає дітям музичні інструменти і можливість мистецького розвитку. І дуже успішно. Він вже виховав сміливих, талановитих музикантів, отримати гранти і двоє з них вже навчаються у джазовій школі в США. А двоє інших — у Польщі. Згодом вони повернуться додому і навчатимуть інших дітей. Це дуже важлива і потрібна справа в країні, де з 2013 року триває громадянська війна», — розповідає Радослав Ярецький.
Інструменти замість зброї — назва не просто так. Все дуже буквально. Бойовики, як кажуть волонтери місії, викрадають дітей і змушують їх брати до рук зброю та стріляти в інших людей. За можливість не бути голодним.
«Бойовики вчиняють злочини на релігійному ґрунті. І для цього вони викрадають дітей, залучають до своєї злочинної діяльності. Їм дають в руки зброю, щоб вони стріляли так би мовити у "ворогів", а насправді — в тих, у кого їм скажуть. Їх, по суті, змушують чинити воєнні злочини, бо вони не мають виходу. Вони не мають що їсти, а їжу можуть отримати лише тоді, коли робитимуть, що їм скажуть бойовики. Бойовики дуже агресивні. Вони також викрадали місіонерів. Тож ситуація дуже складна. Щоправда, віднедавна вона дещо стабілізувалася завдяки окремим організаціям зі США. Там запанував відносний мир, але невідомо, чи довго ще так буде», — каже керівник місії.
Єдиний спосіб вирвати дітей з рук бойовиків, як говорить Радослав Ярецький, — дати їм освіту і можливість розвиватися. Не тільки показати, що є щось інакше, крім воєнних злочинів, але й дати їм можливість відчути особисто це інше життя. В першу чергу — дати їм притулок і нормальне харчування:
«Коли вони мають можливість розвиватися, вони не будуть займатися тими справами, цих дітей буде досить важко залучити до злочинів. Часто це сироти, які покинуті напризволяще і просто намагаються вижити. І використовують будь-яку можливість. Це дуже драматично. Тож ми стараємося забезпечити їх їжею, дати можливість розвиватися, надати їм медичну допомогу, дати їм освіту. Діти там ходять до звичайної школи, де вони вивчають базові предмети. Потім у вільний від уроків час вони приходять до музичної школи, де харчуються, мають можливість творчо розвиватися, і це дає відчутні результати. Це надзвичайно цікавий і важливий проект, який творять місіонери, головним чином Бенедикт Пончка, який відповідає за весь проект. Він займається цим вже роками, і вдалося вже врятувати багатьох дітей».
Звісно, ніхто не може врятувати весь світ, але якщо вдасться врятувати кілька життів, а місіонери врятували вже кілька тисяч за всі ті роки, то треба робити все можливе, як каже Радослав. Навіть, якщо місіонери наражають себе на великий ризик.
«Одного з місіонерів бойовики викрали. На щастя, його вдалося врятувати, викрадачі звільнили його. Той же Бенедикт Пончка, теж був, практично під великою загрозою — йому приставляли дуло до голови. І він продовжує свою місію. Важко уявити собі більший героїчний жест, на мій особистий погляд, ніж бажання присвятити своє життя цій громаді, перш за все цим дітям. На щастя, завдяки провидінню, нещастя вдалося уникнути, бойовики, ці терористи, відступили і, залишили місію в спокої. Тож ситуація дійсно дуже складна, досить динамічна і напружена. Найгірше те, що все це також підживлюється ззовні, як і багато таких злочинів на території України, тому тут ми до певної міри можемо дивитися і через цю призму, бо деякі з цих дій подібні. Вони підживлюються зовні, на жаль, через усе це відбувається багато зла», — розповідає Радослав Ярецький.
Повертаючись до Польщі, «Мала Місія» розповідає людям про те, що побачили. Залучають таким чином до допомоги більше людей, а головне — інформують. Про такі речі люди, які живуть іншим життям, зазвичай не знають, або швидко забувають.
«Багато хто взагалі не мав поняття про те, що там відбувається, бо про це мало говорять в інформаційному просторі. Протягом багатьох років Африка була забута, багатьом зовнішнім країнам не цікавий її розвиток. Людям у Польщі дуже важко усвідомити, що найближча лікарня в певній місцевості в Африці може бути більш ніж за 250 км від місця проживання людей, тому це дуже складні теми, які, на щастя, вдається донести до людей. Ми вже маємо сигнали, що у Польщі, бо тут також є багато людей в потребі, ці наші зустрічі мають певний резонанс. Певних осіб ми скеровуємо до відповідних організацій на місцях, що також дуже важливо для нас, бо ми хочемо, аби якнайбільше волонтерів до нас приєдналися. Ми їх можемо навчити, аби вони могли також нести людям допомогу, працювати з людьми з певними потребами, упослідженими, в госпісах, могли разом з нами надавати конкретну допомогу, яка, простіше кажучи, змінює життя людей і дає змогу знищити хоча б часточку зла, яке існує. Для нас це надзвичайно важливо, і ми обов’язково будемо далі робити такі речі, тому що вони мають величезний сенс і вплив на свідомість людей, і це для нас надзвичайно цінно», — розповідає очільник «Малої Місії».
До слова, сьогодні в Люблінській воєводській бібліотеці триває виставка картин «Душа Незалежності», організована українським фондом «Душа» за сприяння «Малої Місії». Це роботи українських студенток, які навчаються у Польщі і не тільки. Радослав Ярецький каже, що ця виставка також дуже важлива, бо привертає увагу до подій в Україні і не дає забути, що там точиться війна. Але це вже тема наступної подорожі.
Слухайте розмову у звуковому форматі у доданому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк