«Більшість поляків дуже позитивно ставиться до мого волонтерства, розуміють, що потрібно та підтримують. Хтось налагоджує різні контакти, хтось забезпечує паливом, хтось допомагає з ремонтом машини, хтось займається гуманітаркою, а хтось просто купляє необхідні речі. Навколо мене багато поляків, які допомагають. Я весь час у дорозі, і не можу одночасно за всім услідкувати. Вони збирають усе необхідне, бо знають, що я все це повезу в Україну. Поляки, які допомагають, вкладають у цю справу всю свою душевну теплоту.
Вони пишуть листи українським військовим, які перебувають на фронті, аби вони трималися, подумки обіймають їх. В тій гуманітарці, яку я везу багато любові», — розповідає в інтерв’ю Польському радіо для України волонтерка Аґнєшка Зах.
Волонтерка також ділиться, що поляки намагаються все охайно поскладати, щоб кожна річ була на своєму місці, щоб все було попрасоване, пахло свіжістю і «домом», покласти смачні цукерки, аби українські військові на передовій відчували, що їх підтримують, що вони не одні, що десь далеко про них думають і подумки обіймають.
За словами Аґнєшки Зах, для волонтерів, які фактично їздять постійно на фронт, у зону бойових дій, завжди потрібне паливо й автомобілі.
«Мені просто потрібні відкриті дороги та інформація про те, де і кому потрібна моя допомога. Ну, і ще раз закцентую, що потрібне паливо, і ще раз паливо. З усім іншим ми впораємося!» — зазначає польська волонтерка.
На запитання, що її мотивує займатися такою нелегкою справою, Аґнєшка Зах відповіла: «Мотивація — продовжувати! І мотивацій насправді багато. Одна з них — це мої діти, тому що я їжджу в гарячі точки, щоб захистити своїх дітей».
Повне інтерв’ю слухайте у прикріпленому аудіофайлі.
Вікторія Машталер