Нещодавно з’явився розлогий аналіз Інституту публічних фінансів під назвою «Зерно розбрату: аналіз масових протестів» за авторством професорів Вавжиньца Чубака, Славоміра Каліновського й Бенедикта Пеплінського.
В аналізі докладно розглянуто економічні причини масових протестів польських фермерів і їхні вимоги.
Професор економіки рільництва Природничого університету в Познані Бенедикт Пеплінський говорить про економічні й не лише причини фермерських протестів.
Пане професоре, чи економічний аналіз, який ви виконали, був замовлений інституцією чи це ваша власна ініціатива? І якою була основна мета такого дослідження?
— Ми виконали це дослідження на замовлення Інституту Державних фінансів, щоб показати з наукового погляду джерела проблем сільського господарства й чому фермери розпочали страйк.
Мета в тому, щоб показати, якою є фактична ситуація і чи ті аргументи, які використовують фермери, обґрунтовані.
То в чому насправді полягають проблеми цих фермерів? В аналізі наведено список держав, фермери яких протестують, то чи однакові проблеми мають фермери різних країн чи ні?
— Спільна проблема, з якою борються всі рільники, це питання підходу до екосхем, а ширше — до кліматичної політики, яку намагається реалізувати Європейський Союз. Даючи певні кошти, які він для цього призначив, Європейський Союз намагається заохотити європейських фермерів до більш проекологічної діяльності.
Проте раніше ці кошти для фермерів був вільний від будь-яких кліматичних зобов’язань. Дуже спрощуючи, можна сказати, що раніше вони отримували ті самі гроші за ніщо. Лише за таке виробництво, відповідне до основних принципів аграрного виробництва. Сьогодні можна отримати третину коштів лише за умови дотримання цих екосхем на відповідному рівні.
І це та проблема, яка хвилює фермерів усіх країн ЄС?
— Так. Більшою чи меншою мірою рільники з усіх країн підіймають це питання на першому чи другому місці. Наприклад, голландські фермери дуже обурені планами їхнього уряду знизити наполовину виробництво тваринництва, теж із огляду на кліматичні зміни. Питання німецьких фермерів не було увиразнено в нашому аналізі, але там теж є щось, що німецький уряд під тиском Єврокомісії хоче зробити — зменшити використання мінеральних добрив для покращення якості підземних вод.
На горизонті також видніється вимога покращення добробуту тварин. І це буде великим викликом для фермерів, оскільки потребуватиме великих витрат на модернізацію будівель.
Також існують проблеми з рентабельністю, особливо рослинництва.
Так, за останні чотири роки ми мали один рік, 2022-й, дуже високих цін на рослинну продукцію.
У 23-му і 24-му ми повернулися, можна сказати, до рівнів, які були до війни в Україні, але, на жаль, значно зросли витрати. На добриво, на пальне — зросли в середньому на 30%. Захист рослин на 15—20% дорожчий, послуги дорожчі, а фермери мають ті самі, й навіть нижчі ціни, ніж чотири роки тому.
Думаю, що, якби прибутковість була на такому рівні, як чотири роки тому, ми би не мали цих протестів.
Тож ці протести мають такі потужні фінансові причини, вони не з’явилися нізвідки?
— Так, дуже сильні. Я зробив такий аналіз у цьому звіті, з якого випливає, що, наприклад, на гектарі посіву пшениці стогектарне господарство в 2021 році заробило майже 700 злотих із гектара, а цьогоріч, можливо, втратить понад тисячу.
На ріпаку було майже дві тисячі заробітку. А тепер, можливо, йому доведеться доплатити 600 злотих за кожен гектар.
Єдина прибуткова рослина — цукрові буряки, але лише деякі фермери мають ці цукрові буряки.
У звіті йдеться про те, що насправді українська продукція не впливає суттєво на ринок у Польщі, бо місцевий ринок регулюється загальноєвропейськими правилами й світовими цінами. Чи ці обставини, про які ви зараз говорите, не виникають від самої природи ринку, тому що ринок живий і постійно змінюється, рухається? Хіба зміни ринку не природні, а якщо так — то якою мірою?
— Звичайно, вони природні, і це нормально, що після періоду дуже високих цін, колись настане час, коли ці ціни будуть нижчими. І фермерам було би легше їх прийняти, якби не це збільшення витрат, на добрива, насамперед.
А це збільшення витрат на вирощування призводить до того, що сьогодні, якщо фермер продає за наявними цінами, то всі витрати не покриваються. І це викликає певну фрустрацію.
Але люди тисячі років обробляли землю й не було жодних компенсацій від ЄС. Чи це не має такого вигляду, нібито фермери в Євросоюзі працюють тільки на підтримці від ЄС?
— Це складна проблема. Польща приєдналася до Євросоюзу, який вже мав певну програму розвитку сільської місцевості, створену через нестачу продовольства після Другої світової війни. Європа просто голодувала. І тоді були запроваджені сільськогосподарські субсидії, щоб підвищити ефективність цього європейського сільського господарства. Дуже швидко виявилося, що їжі забагато, і нам довелося доплачувати гроші за експорт цієї їжі. Експорт псував світовий ринок і, щоб умови наблизити до ринкових субсидії більше не прив’язані до виробництва, тобто фермери отримують допомогу на гектар.
У Польщі наразі близько 600 злотих за гектар — це основний платіж, узагалі не прив'язаний до виробництва харчових продуктів і не прив’язаний до цих екосхем ЄС, про які ми говоримо.
Коротко кажучи, фермери звикли до цього. А якщо ти комусь щось даєш протягом десятків років, то потім важко комусь сказати, що цей хтось не має на це права.
Це те саме, що казати пенсіонерам, що частину пенсії їм чомусь не будуть виплачувати.
І друге виправдання цих субсидій. Завдяки їм фермери можуть виробляти їжу трохи дешевше, тому що, якби вони не отримували дотацій, ця їжа в ЄС була би дорожчою. І це особливо сильно ударило би по найбідніших, тому що найбідніші витрачають більшість грошей на харчування. А так на субсидії «скидаються» всі громадяни, а насамперед найбагатші, компанії, які платять податки. Тож це також певний спосіб розподілу національного доходу.
Ви кажете, що в Європі перевиробництво, але час від часу у рекламі вискакує картинка з ледве живою дитиною з Африки, яка голодує. Чому в одному місці надмір продуктів і їх тоннами викидають, а в інших країнах люди вмирають із голоду? Що тут не грає?
— Я думаю, що дві речі не грають. По-перше, субсидії в багатих країнах знижують ціни в бідних країнах. Тож для бідних країн, з одного боку, — дешевша їжа і їхнім жителям простіше купити цю їжу. Але, з іншого боку, більшість населення там живе коштом сільського господарства. Низькі ціни роблять це господарство нерентабельним або вони не можуть дозволити собі купувати добрива та засоби захисту рослин, щоб хоч трохи збільшити продуктивність. І це одна з причин ну, назвімо прямо, голоду в світі.
Друга причина — це політична, зокрема громадянські війни. От існує такий індекс голоду, який показує, у яких країнах багато людей страждає від недоїдання. У верхній частині цього списку — майже всі країни, де є громадянська війна, тобто, наприклад, Центральноафриканська Республіка, Південний Судан, Конго.
Навіть якщо благодійні організації чи уряди надішлють туди їжу, то найчастіше її приймають сторони, які воюють, тому що вони голод вважають засобом боротьби з противником.
На жаль, це дуже брутально, але не будемо себе обманювати, путін також використовує цю зброю, блокуючи експорт із України і намагаючись завезти туди свою продукцію. Коротко кажучи, зерно також стало зброєю.
Польща і країни Балтії у вашому звіті знаходяться в одному рядку таблиці, як країни, які ставлять однакові вимоги. Але латвійські фермери були швидше проти російської та білоруської продукції, а не проти української, і я не побачила у звіті Румунії, яка теж має кордони з Україною. Якщо польські фермери вважають, що всі постраждали від українських продуктів, то чому румуни не постраждали?
— У Румунії також є деякі проблеми, але, можливо, трохи краще організовано транзит, а, по-друге, у звіті ми про це згадуємо, що уряд Румунії попросив і отримав кошти на покращення пропускної здатності, тобто збільшення вантажопропуску своїх портів, тож завдяки цьому вдалося експортувати не лише українське зерно, а також надлишки їхнього власного зерна. Можливо тому ці проблеми в Румунії аж так сильно не звучали.
Вам не здається, що зараз польські фермери грають на руку путіну, коли блокують переходи на кордоні?
— Ну, на жаль, мушу визнати, що ви маєте рацію, що це трохи... чи «трохи»?..
Для України експорт продовольства до війни становив половину іноземної валюти від експорту, а зараз навіть це ще більше джерело іноземної валюти, і кожна блокада, на жаль, зменшує фінансові можливості України, зокрема й можливості закупівлі необхідного озброєння для ведення війни. Тож це, безумовно, на користь путіну.
Я не вірю, що фермери роблять це свідомо, але ці блокади, на жаль, мають такий ефект.
Звукову версію розмови Ви можете почути в доданому аудофайлі.
Сніжана Чернюк