Це історія про те, що успішним може стати кожен, які б бар'єри не були на його шляху. Сьогоднішній герой — Юрій Овсянніков. Він модерує одну з найбільших груп у соціальних мережах «Українці у Варшаві» та працює СММ-фахівцем у польській фундації.
Юрій має інвалідність першої групи, але навчився справлятися і жити повноцінним життям. Перед війною він переїхав з рідного Кропивницького до Києва, аби знайти роботу. За два місяці до повномасштабного вторгнення росії в Україну Юрій її знайшов. Добре оплачувана, і пов'язана з комп'ютерами, як і хотів.
«Але настало 24 лютого 2022 року. Ми вчора, буквально, всі колеги попрощалися, повідправляли закази, занесли на пошту. Наступного ранку я, як зазвичай, прокинувся, на телефон подивився, почитав повідомлення особисті, що мені поприходили. Пішов на кухню пити каву, збиратись на роботу. Коли господарка каже: "Війна почалася".
Думав, може, жартує. Вона каже: "Йди на кухню, включи новини". Коли я, дійсно, включаю новини, і чую, що війна почалася. Я пишу в чат робочий, питаю: «"На роботу йдемо сьогодні? Вони довго не відповідали, потім все-таки відповіли, що ніхто на роботу не виходить".
Я ще буквально місяць-півтора побув у Києві. Було страшно дуже бачити і чути всі ці вибухи. Було дуже моторошно на душі. Потім спочатку планував поїхати в Німеччину, але опинився у Польщі. Мені чомусь захотілося залишитися тут. Я не став далі вже їхати. Я ще згадав, що тут у мене є знайомі.
А потім були пошуки житла. Непрості. Але він розумів, що треба не опускати руки. І сьогодні на запитання, що порадив би тим, хто тільки приїжджає, каже: «Не сумнівайтесь. Йдіть вперед, долаючи бар'єри. Все рано чи пізно принесе результат». Так і в нього випадково з'явилася можливість розвивати українське ком'юніті в одному із месенджерів. Сьогодні — це одна з найбільших груп у Варшаві.
Повністю інтерв’ю з Юрієм Овсянніковим слухайте у доданому файлі
Лариса Задорожна