Селище Шевченкове. Від нього до лінії фронту у Харківській області лише 30 кілометрів. Місцеві так і живуть під гуркіт артилерії та звуки прильотів КАБів. На початку 2022 року російські війська окупували Шевченкове. Восени його звільнила українська армія. Тут не працюють школи, тільки онлайн, гуртки також.
Але у Шевченковому живе багато дітей і спасінням для них стала футбольна команда, де грають всі, хто хоче. І малі, і великі, і дівчата, і хлопці. Бо це — єдина віддушина під час війни. Хоча їх і називають дітьми війни, але вони теж хочуть стати як Месі чи Роналду. Створити футбольну команду фактично поруч із лінією фронту вирішив місцевий мешканець Володимир Колій, який тренує їх безкоштовно.
Під час того, як Шевченкове було під окупацією, я допомагав з Харкова. Відправляв медикаменти та продукти, рятував фактично людей. Потім Шевченкове звільнили, і я повернувся додому. Мене тягнуло додому. Спочатку я займався гуманітарною допомогою. Діставали будівельні матеріали, закривали вікна, забивали двері, аби люди потихеньку поверталися додому.
Потім дивлюсь — дітям нічим зайнятися. Вони сюди-туди ходять, гуляють, п'ють. Я не люблю цього. І в мене виникло бажання займатися дітьми. І ми зібралися на стадіоні. Я їздив по району і казав: «Якщо вам цікаво, то приходьте на стадіон. Якщо у вас все буде виходити, я готовий вас возити і на турніри, і в різні поїздки. Щоб був ваш розвиток». У них очі загорілися, і кожен день ми зустрічаємося на стадіоні. Я розумію, що це дуже потрібно.
У мене зараз в команді 50 дітей, вони поділені на дві групи. Менші — від 6 до 8 років, і старші — від 9 до 13 років. Вони всі зі мною, бо школи закриті, гуртки не працюють, тому футбол — єдина розвага для дітей.
Одні з тих, хто допомагають футбольній команді з Шевченкового, волонтери з Лодзі. Польська фундація «Koper pomaga» надсилає гуманітарну допомогу на Харківщину з перших днів війни. Розповідає Кароліна Новіцька-Ткачик.
Наша фундація з самого початку війни співпрацює з організацією «Єдність і сила» з Харкова. Нам вдалося відремонтувати та відкрити денний центр для дітей.
З харківським фондом ми познайомилися влітку ще 2022 року. І досить швидко пішло, бо виявилося, що ми були на одній хвилі. Ми знаємо, що потрібно, ми підтримуємо один одного, ми допомагаємо, чим можемо.
Фундація допомагає не тільки дітям із Шевченкового, а й іншим жителям Харківської області. Дуже часто це — люди похилого віку в дуже маленьких містечках, куди гуманітарна допомога просто не доходить із міркувань безпеки. Це часто — люди з інвалідністю, тому вони не в змозі підійти до пункту видачі допомоги, щоб забрати посилку, тому що вони навіть не зможуть її донести.
Ми починали з того, що була потреба в продуктах. Потім це були засоби гігієни та хімічні для прибирання, миття, прання, також перев'язувальні матеріали, тому що часто волонтери їдуть в такі райони, де досить небезпечно. Одного разу наша команда, яка їхала з гуманітарною допомогою, коли поверталася, стала свідком автомобільної аварії. Так що їм також довелося надавати допомогу. Тому це — важлива річ.
У зимовий період ми везли пічки на дровах для обігріву приміщень, обладнання для імпровізованих пунктів, генератори. Це була дуже велика потреба взимку. Зараз це — в основному дитяча допомога, засоби гігієни, іграшки, навчальні посібники, а також блоки живлення, зарядні станції для телефонів, щоб люди похилого віку могли зв'язатися із своїми рідними, тому що часто бувають перебої з електрикою.
Повністю розмову із Володимиром Колієм та Кароліною Новіцькою-Ткачик можна послухати в доданому файлі
Лариса Задорожна