Щороку мільйони молодих людей, зокрема й із України, обирають вищий чи середній навчальний заклад і часто це пов’язане з переїздом до іншого міста чи й країни. З початком навчання розгублені першокурсники можуть звернутися в обраному навчальному закладі до особи, відповідальної за допомогу в адаптації до нових умов. Тож у розмові з Веронікою Вардзинською, координаторкою Wellcome Point у Collegium Civitas, я насамперед поцікавилася, чи кожному виші є така особа Wellcome Point та в чому саме вона допомагає студентам, а далі вже розмова поточилася про українських студентів і про те, що переживає людина, якій потрібно адаптуватися в новій країни
Не знаю, чи у всіх вищих закладах в Польщі є Welcome Point. Думаю, що ні, але в минулі роки почала з'являтися така посада, таке місце. Це однозначно пов'язано з тим, що в університетах з'являється більше іноземців і іноземок, які починають навчання тут, у Польщі. І це, в основному, таке місце, що має допомагати людям, які приїжджають до Польщі і починають навчання в університеті. З одного боку, це консультації стосовно легалізації перебування в Польщі. Усі основні питання, що можуть з'являтися у людини, яка починає жити в новій країні. Це одна частина моєї роботи, а є також частина, яка... Я також намагаюся активізувати студентів, допомагати їм також не лише тим, що до мене можна звернутися, проконсультуватися щодо якихось формальних речей. Є також можливість узяти участь у майстер-класах із комунікації у такому різноманітному середовищі. У нас в університеті, є студенти з майже 70 країн світу. Тож це треба розуміти, це треба сприйняти, що ми дуже різні, а водночас - дуже подібні. Варто працювати над компетенціями, які допоможуть просто почувати себе, виражати себе, а також сприймати інших і розуміти, що може відбуватися з людьми, які починають просто жити в новій країні.
У цьому процесі адаптації є свої етапи. Може бути шок, можуть бути дуже, ну, неоднозначні моменти, дуже важкі. І добре просто про це вже знати й розуміти, що з нами відбувається: може з'явитися злість, можуть з'явитися такі думки, що ми хочемо повертатися вже, прямо зараз, що забагато нової інформації, забагато нового, ми насправді не хотіли тут бути.
І про це я хочу з самого початку говорити відкрито. Звичайно ж, студенти протягом усього навчання тут можуть до мене звертатися, але на початку я звертаю увагу на це, щоб у них з'явились просто такі навички.
Я також займаюся студентськими організаціями. До мене можна звернутися, якщо виникає ідея створити щось нове, а також, щоби підказати щось тим, які вже існують, можливо, дати якісь рекомендації щодо проєктів, які можна реалізувати в університеті.
Я також можу надати підтримку в комунікації з іншими студентами тут в університеті, тобто висилаю всю інформацію від організації, промоційно також підтримую їх. Ось така це робота.
Українські студенти у вас з'явилися задовго перед початком повномасштабної російської агресії. Як відрізняються проблеми чи питання, які виникають в українських студентів? І з'явилися якісь зміни після початку повномасштабного вторгнення й трохи пізніше зараз?
Так, студенти й студентки з України з'явилися в університеті вже давно, і це, мабуть, найбільша група іноземних студентів в університеті. Зараз вона складає десь четвертину всіх студентів, які навчаються в університеті, десь так.
Щороку ця група збільшується. У жовтні 2022 року ми вперше розпочали таку програму навчання на двох факультетах, менеджмент і міжнародні стосунки, де можна навчатися один рік українською. Тож (в українських студентів) із мовою є багато проблем, думаю, в основному тому, що, крім навчання в університеті, вони не дуже спілкуються з іншими студентами, незалежно від національності, тож не вистачає практики, мовленнєвої практики.
Відтак ми запропонували їм такий проєкт, який називається «Міжпоколіннєві тандеми». Це можливість декілька місяців працювати з носіями мови, просто зустрічатися на розмови. І це справді допомогло вивчити мову. Краще з мовою також у тих, які почали вже працювати в Польщі. Це сто відсотків допомагає вивчити мову, бо тут просто вже немає вибору: треба вивчати, треба розуміти більше й більше щодня.
Крім того, це, звичайно, дуже важка ситуація, коли ти тут навчаєшся, але в тебе родичі в Україні. Іноді це дуже важко сфокусуватись на навчанні, коли настільки багато речей відбувається в країні, де триває війна, вона постійно присутня. Звичайно, це по-різному виглядає, залежно від того, де твої родичі в Україні, але це має великий вплив на людей. Я бачу іноді, що вони навіть не говорять про це відкрито, але напруга велика.
А ще просто вони іноді розгублені, маю на увазі, що всі розгублені, бо це такий період, коли ти ще не знаєш однозначно, що хочеш робити, і взагалі, як вийти на ринок праці.
Стільки питань з'являється у всіх, а тут ще додаткові питання... Іноді цього буває просто забагато, я думаю, щоб винести це все, зрозуміти якось, пережити це все.
У Варшаві проблема з тим, щоб знайти житло. Це універсальна проблема. Мова – теж певною мірою проблема для всіх студентів, які не є поляками. Які ще є спільні студентські проблеми, з якими ви намагаєтеся справлятися, і чи є ще такі, які відрізняють українських студентів?
Якщо йдеться про мову, то так. Ті люди, які не знають зовсім польської мови, їм важко. Важче знайти роботу в Польщі, це однозначно, якщо вони зовсім не знають польської мови.
Коли вони шукають квартиру або хочуть просто оформити якісь справи - це великий недолік, на жаль, що вони зовсім не розуміють польської. Інколи бувають такі моменти, коли просто вони зовсім не зрозуміли, що відбувалося, або не задали питання, які треба було задавати. І тут є також, на жаль, ризик стати жертвою шахраїв.
Я намагаюся це пояснювати. Ми також маємо таку програму внутрішню для студентів, що у них може бути також студент зі старших курсів, який буде допомагати протягом семестру або першого року в університеті. І такий помічник може також із ними піти шукати квартиру або допомогти в якихось формальних справах.
Крім мови, які ще спільні, а які окремі проблеми?.. Я би сказала, що спільне – це те, що великий вплив має на всіх молодих людей. Це те, наскільки вони багато часу проводять в соцмережах. І це їх усіх об'єднує, у них з'являються запитання, наскільки це залежність, наскільки вони можуть узагалі пережити свій день без телефону, без цього контакту постійного.
Однак я бачу, що вони самі рефлексують, самі говорять, що вони самі не знають, як це має бути й наскільки вони мають на те ще вплив, а наскільки використовують до своєї роботи тут, в університеті, наприклад, у студентській організації.
Стосовно українських студентів і студенток - це змінюється протягом навчання. Спочатку їм може бути важче саме тому, що вони залишаються у своїй україномовної спільноті тут, що не вистачає просто відкритості, відваги, щоб спробувати вийти й бути просто з іншими. Іноді також не вистачає сміливості ставити запитання.
Спочатку я бачу, що вони хочуть бути дуже чемними, мовляв, усе зрозуміло, усе окей. І треба дати час, щоб вони насправді відкрилися й питали про те, про що хотіли запитати від самого початку, але вони тоді просто не були ще готові питати.
Наскільки різниця культур є принциповою, на Ваш погляд, які тут виникають проблеми чи питання?
Щодо відмінностей між поляками й українцями, так розумію, про це Ваше запитання, - вони однозначно є. Наприклад, різниця в тому, на що ми звертаємо увагу. Студентам і студенткам із України інколи, я би сказала, швидше й легше оцінювати інших людей. Я здивувалася, наскільки швидко ця оцінка з'являлася у них. Можливо, на це також впливає ситуація, у якій вони знаходяться. Можливо, тому, що це початок навчання тут, в університеті.
Це оцінка у сенсі, що вони поспішно роблять висновки? Чи оцінка в тому, що одразу бачать якісь стереотипні картини? Чи це оцінка все-таки більш-менш адекватна, яку вони просто швидко роблять? Я би сказала, що це відносно стереотипів в основному було. І що це були такі саме стереотипні висновки. Водночас, коли я на це звертала увагу і хотіла розказати, чому так, і просто питала, то вони були відкриті до того, щоби про це розмовляти.
Не знаю, наскільки це вплинуло на їхні ставлення до конкретної ситуації, але були такі моменти.
Три поради. Ось хтось із українців вирішив, що він буде студентом. На що сподіватися, чого очікувати, чого боятися або не боятися?
Дуже практично перевірити, де ви саме хочете навчатися, які там умови щодо житла, чи є гуртожиток, де ви будете жити, наскільки це далеко від університету.
Це все перевірити перед тим, як ви приїдете до Польщі або перед подачею документів. Тож перевірити ситуацію не лише стосовно навчання, але також перевірити, як буде виглядати ваше життя, скільки треба буде їхати до місця навчання, наскільки це може впливати на те, як ви будете себе почувати, бо можливо, що це буде дуже далеко. І тоді, можливо краще подумати про якесь інше місце.
Варто звернути увагу на ті умови, які пов'язані з навчанням, але вони не стосуються безпосередньо університету, просто стосуються вашого життя в новому місці, у новій країні.
Я би сказала, що це одне. Крім того, боятися завжди можна, і думаю, що це природно для нас. Я би боялася, коли б вони не боялися (моя співрозмовниця посміхається - С.Ч.).
Я би думала тоді, що у них ці всі механізми, які в нас діють як у людей, не працюють, і тоді я би дуже хвилювалася. Тож що як вони бояться, - це добре й це зрозуміло; це початок, це щось зовсім нове.
Однак я би сказала: боятися, але робити, питати, звертатися, пробувати, так, дізнатися якнайбільше на початку, якщо це незручно - звертатися до адміністрації, то завжди можна спочатку знайти людей, які тут уже навчаються, і з ними поспілкуватися та знайти відповіді на всі основні запитання. Це друге.
А третє... Думаю, що це дуже добре спрацьовує, коли ви вже тут деякий час проживаєте, навчаєтеся. Робити щось додаткове, окремо від навчання. І це буде мати великий вплив пізніше на вашу роботу, на те, як будуть вас сприймати, наприклад, на співбесіді.
Щоб активізуватися, можна доєднатися до студентської організації, робити щось додатково, і тоді це буде насправді великим плюсом для вас у пошуку роботи. У вас буде вже цей досвід. Він не буде стосуватися безпосередньо роботи, але працедавець зрозуміє, що ви хочете робити щось більше, що у вас є вже досвід організації проєктів, роботи з людьми. Це вже є конкретна інформація щодо того, яке у вас ставлення й що ви можете йому запропонувати.
Звукову версію розмови слухайте в доданому аудіофайлі
Сніжана Чернюк