Кілька днів дощу — і паводок у Європі й Польщі, зокрема, супроводжується потопом дезінформації. Від коментарів під окремими дописами до відвертої брехні та виходу з інтернетпростору в життя.
Ми говоримо про конкретну дезінформацію в Польщі, пов’язану з конкретною подією, але механізми, які тут використовуються, дуже часто повторюються в усі часи на всіх континентах. Чи можемо уважно ставитися до інформації, яка нас оточує, враховувати досвід і не «вестися» хоча би на типові шахрайства?
Дезінформація в Польщі щодо паводку сягнула таких масштабів, що до боротьби залучені кібервійська, а Міністерство цифризації створило спеціальну сторінку, https://www.gov.pl/web/powodz2024 , на якій кожен охочий може ознайомитися з вірогідною та перевіреною інформацією про ситуацію в затоплених районах.
На сторінці серед інформації про реальний стан в окремих населених пунктах є також повідомлення про те, де отримати допомогу постраждалим і де надати таку допомогу. Йдеться про zbiórki тобто збирання коштів або іншої допомоги — їжі, побутової хімії, рукавиць, інструментів, одним словом, усього необхідного.
Centralne Biuro Zwalczania Cyberprzestępczości на понеділок, 23 вересня, виявило 117 інцидентів і 34 фальшиві акаунти в соціальних мережах, які поширюють дезінформацію. І це лише суперперевірені офіційні дані.
От власне збирання коштів — старий як світ спосіб виманювання грошей зі співчутливих громадян — став водночас і найбільш популярним під час повені. Ви ж, напевно чули про фальшивих збирачів допомоги Україні? Ви, безсумнівно, зустрічали в соцмережах численні волання в дописах і коментарях про допомогу зазвичай на хвору дитину. Сподіваюся, що ви вже давно не переказуєте кошти отак зопалу невідомо кому, а маєте свої перевірені адреси й рахунки, своїх добре перевірених у реальному житті людей, яким висилаєте свої кошти на допомогу Україні. Тож такого самого принципу дотримуймося й у відповіді на будь-який крик «дай грошей». Якщо Ви хочете допомогти постраждалим від паводка (а українці допомагають — і коштами також) — будь ласка, шукаймо на названій сторінці Міністерства цифризації правильні адреси й рахунки. Збори можна перевірити на й Порталі громадських зборів Міністерства внутрішніх справ та адміністрації за адресою: www.zbiorki.gov.pl.
Військо Польське долучилося до боротьби з цим видом злочинної діяльності. Для виявлення шахраїв, які намагаються скористатися співчуттям і готовністю допомогти постраждалим від паводка, організовано спецгрупу. Бійці Сил оборони кіберпростору моніторять мережі (24 години на добу, сім днів на тиждень), вишукуючи фальшиві збірки, блокуючи їх, а також виявляючи злочинців.
Отже, фальшиві збирання грошей і фальшиві сторінки.
Є ще одна прекрасна офіційна сторінка Krajowy Zarząd Gospodarki Wodnej https://www.powodz.gov.pl/, на якій розписані найпопулярніші сім міфів, пов’язаних із повіддю. Сторінка прекрасна, розповідає нам про чудовий проєкт інформування про повені, розпочався він 7 травня 2020 року. Так, Ви не повірите! Люди вже колись боролися з дезінформацією, пов’язаною з повіддю! Сторінка містить дуже влучну інформацію, але.... знаєте, що — не переходьте ... остання інформація — за березень 2023 року... Упс... Ну, якщо ви дуже в’їдливі, то все одно ж перейдете на цю сторінку, а з неї пошукаєте перехід на фейсбук — і справді на фейсбуку ви потрапляєте на офіційну, на справжню сторінку «Wody Polskie», тобто Державного водного господарства. І вже звідси можете прямо перейти на офіційний державний портал gov.pl. А на ньому, наприклад, зайти на карту, тицьнути на неї мишкою і довідатися, як часто буває повідь на цій території. Я тицьнула на Warszawa Śriódmiescie і з’ясувала, що раз на 500 років. Фух.
Ось воно! Ось ця офіційна інформація, якою нам радить користуватися уряд і всі-всі-всі борці з дезінформацією! Віват! Можна було просто зайти через офіційні двері, через gov.pl.
Але це так офіційно! Коли влазиш через гуглівську кролячу нору — потрапляєш на зачарований острів із сімома міфами... Чи справді нікого не цікавить ота держінформаційна байстрючка, ота зачарована красуня, яка впала в сплячку в березні 2023 року? Схоже, на троні тепер Hydroportal. І тепер він грає з дітьми в гру Стопповодзі та розповідає про...... шість міфів... А хіба їх не було сім?
Що ж, шановні слухачі, ви вже здогадалися, що у цьому світі нікому не можна вірити. Лише мені. Виходьмо з інтернетрів на шлях інформації прозорої і чистої, як джерельна вода.
Звичайно, дезінформація не фонтанувала лише в Інтернеті, а й у житті. Поліція постійно ловила грабіжників, а в четвер під час кризової наради у Вроцлаві прем'єр-міністр говорив про реального злочинця, переодягненого у військовий одяг.
«Також ми виявили чоловіка, який переодягнений у форму ходить по різних місцях, представляється військовим і повідомляє, що ось-ось підірвуть вали. Чоловік їздить на авто з фальшивими номерами, тому це не гра, не аматорство, ми ставимося до цього дуже серйозно», — сказав Дональд Туск. Переодяганця спіймали.
Заступник міністра внутрішніх справ і адміністрації Чеслав Мрочек запевнив у п'ятницю, 27 вересня, що спецслужби ретельно розслідують справу, щоб визначити, чи були дії чоловіка частиною російської дезінформації. Він зазначив, що дії 26-річного поляка з вроцлавщини свідчать про те, що акція була ретельно спланованою та підготовленою.
Колишній голова розвідувального управління полковник Ґжеґож Малецький розповів газеті «Факт», що повідь може бути можливістю для ширшої діяльності іноземних служб. Російські служби зацікавлені в тому, щоб скористатися кожною такою ситуацією.
Оскар Клімчук, представник одного з чільних польських сайтів із кібербезпеки CyberDefense24, каже, що на цей момент немає офіційно підтвердженої інформації про російський слід у ситуації з переодяганцем, але нагадує, що Польща була, є і буде об’єктом дезінформаційних операцій росіян, якщо не в цій ситуації, то загалом.
У кількох минулих передачах рубрики «Чи/я інформація» уже йшлося про механізми російської дезінформаційної махіни. Ви можете послухати, скажімо, розмови з Камілем Басаєм. Говорили вже також і про універсальні шахрайські схеми, якими користуються й росіяни. Щоб людині «впарити» якусь дезінформацію чи змусити її зробити щось, чого в нормальному стані вона би не зробила, її треба вивести зі стану рівноваги. В емоціях людина перестає критично мислити й тоді нею можна маніпулювати, як завгодно. У кризовій ситуації, такій, як повідь, люди вже виведені зі стану емоційної рівноваги стихійним лихом — до того ж, масово, — тож є ідеальне підґрунтя для поширення паніки й дезінформації.
Я поговорила також із редактором польсько-українського порталу, гостьовим лектором Львівської політехніки доктором Даріушем Матерняком, про вірогідність російського впливу в ситуації з повіддю.
— У цьому немає нічого, скажімо так, дивного. Можливо, з цього варто почати.
Щонайменше не для людей, які вивчають цей феномен дезінформації. Це може бути несподіванкою для людей, які не займаються проблемою російської дезінформаційної діяльності щодня. Навіть таку ситуацію, таку можливість, так би мовити, використовують російські канали пропаганди та дезінформації для проведення тут своєї діяльності. На жаль, так воно і є. Росіяни використовують кожну можливість. Для них це так звана гра з нульовою сумою.
Тобто якщо хтось, хто є їхнім суперником прогрАє, то вони вИграють. Ось як вони підходять до цього, щоб діяти практично на всіх фронтах, чи то кінетична війна, чи діяльність із дезінформації. Вони бачать це лише таким чином, і тому для них кожна ситуація є можливістю, яку треба використати, щоб створити певний хаос.
Це не повинно дивувати. Просто треба звикнути, що так є й так і буде. Якщо, не дай Боже, через мить щось трапиться, то обов’язково потрібно враховувати, що з цього вони теж намагатимуться отримати якусь вигоду.
А найгірше те, що це стосується не лише медіасфери, сфери соціальних мереж чи того, що відбувається у віртуальному просторі. Хоча це, звісно, теж важливо, бо сьогодні обмін інформацією між людьми за допомогою, наприклад, фейсбука, твітера чи інших порталів, є вже дуже принциповою. Та й інформація іноді поширюється набагато швидше через соціальні медіа, ніж, наприклад, здатні поширити традиційні ЗМІ, телебачення чи радіо.
І якщо хтось поширить неправдиву інформацію, яка викличе якісь небажані дії, наприклад, паніку в якомусь місці, у такій ситуації, як, скажімо, повідь, — то це вже пряма загроза, це може становити загрозу здоров'ю та життю багатьох людей. А натомість, що ще гірше, — це те, що наразі це не обмежується лише віртуальною сферою. Знаємо, що 19 вересня Агентство внутрішньої безпеки затримало щонайменше двох осіб, які проводили таку дезінформаційну діяльність офлайн, як то кажуть.
Чоловік одягнений у військову форму ходив по одному з міст і розповідав зустрічним людям, що в цьому місці скоро буде підірваний протипаводковий вал, щоб вони тікали або робили щось, і цей чоловік був затриманий Агентством внутрішньої безпеки. Звісно, я не знаю точно, бо ця інформація не була надана прямо, але ми можемо зробити висновок, принаймні на цьому етапі, що якщо до справи причетне Агентство внутрішньої безпеки, тобто контррозвідка, то, може бути, що ця особа в певному сенсі діяла від імені або в інтересах спецслужб іншої країни, ймовірно російської федерації, оскільки дезінформаційну діяльність у цій сфері проводить саме росія.
Щонайменше я б узяв до уваги, що якщо таку особу затримала контррозвідка, вона справу розслідує, то це не звичайне хуліганство, скажімо так, але це щось серйозніше, що мало на меті завдати значно серйознішої шкоди чи збитків, ніж просто передача інформації, як це часто трапляється в соціальних мережах.
Було й багато іншої дезінформації.
— Було, звісно, багато інформації про те, що, наприклад, військо взагалі не буде задіяне в заходах з допомоги постраждалим. Це неправда, бо відомо, що з першого дня військо теж задіяне. Була інформація, що військо не має техніки, бо мало не вся військова техніка відправлена в Україну через війну. І тепер військо не має ні техніки, ні гелікоптерів, ні інших транспортних засобів, необхідних для таких дій, тому розраховувати на його допомогу не можна, тому що вся техніка поїхала в Україну з допомогою.
Тож нічого немає і нічого не буде.
— Черговий раз можемо сказати, що це кабаре, бо знаємо, що це не так, і всі, хто там є, навіть на місці, бачать, що задіяність війська та збройних сил на високому рівні, бачать, як працюють військові гелікоптери та солдати, а також використовують іншу техніку. Але вже на цьому етапі ми маємо щось безпосередньо пов’язане зі справою, у якій найбільше зацікавлена російська федерація, тобто це вже спроби вплинути на польсько-українські відносини, на атмосферу також у цьому контексті.
Крім фальшивих грошових зборів і акаунтів, під це підшитих, крім фальшивої відсутності військової техніки та фальшивого підриву протипаводкових валів і бездіяльності влади, що ще виросло в дезінформаційних нетрях повені?
Неправдиві дописи про нібито «звільнення працівників Wódy Polskie, які керують Нисським водосховищем» та «навмисне заливання Ниси».
Чи ви замислювалися, що той, хто створив ці фейки, непогано орієнтується на місцевості? Або елементарно — добре дає вказівки штучному інтелекту. Наприклад, знайди вразливі соціальні групи на цій місцевості в цей час і напиши, яка інформація, може їм загрожувати...
Були й набагато жорстокіші фейки. Наприклад, про кількість загиблих від повені людей — від семи до 100, нібито гості з 3-х весіль. Фальшиві кількості подавали навіть офіційні особи, аж 23 вересня прем’єр Польщі Дональд Туск звернувся із закликом не подавати таких фальшивих цифр і не перебріхувати інформацію про роботу працівників водного господарства.
Резонанс викликала фальшива інформація з підробною фотографією дівчинки, яку нібито змило водою. Інформаційний хаос посилювала ще одна резонансна і просто брехлива інформація, а саме фотографія, де прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск несе на руках пса, нібито врятованого від повені. Сайт Демагог, який бореться з дезінформацією в Польщі, виявив, що це старе фото, де Туск просто переносить пса з машини до дому своєї доньки. І пес ніколи не був жертвою жодних поводей.
Демагог також розвінчував неправдиві фотографії та відео, якими ілюстрували польську повідь. Це були старі відео з Лісабону, з Іспанії чи інших місць, але точно не теперішні з Польщі.
Про те, що тріснули чи розвалилися захисні вали або що їх будуть підривати деза нагніталася особливо нахабно. Тут інтернетшахраї сягнули такої майстерності, що розсилали фальшиві попередження про тривогу alert RCB.
Треба визнати, що уряд діяв швидко і вже є alert przeciwpowodziowy в польській версії Дії — у додатку mObywatel.
Ну а тепер до найцікавішого. Кто вінават?
Ви думаєте, українці? Чекайте, не поспішайте, про українців пізніше... Розподіляймо провину між популярними винуватцями. Тож насамперед у повіді винна польська влада. А яка? Обирайте самі! Хочете — міська, хочете — центральна теперішня, Туск, наприклад. О, Туск — герой чи антигерой? Не подобаються вам такі варіанти — обирайте, що винні папєрєднікі: центральні, Дуда там, ПіС, чи міські, — і таких версій вистачає. Хто збудував протипаводковий резервуар, хто зруйнував, хто туди плюнув і почалася повідь. Ну це сарказм, ви ж вловили... І — увага, підкреслюю, — така інформація зовсім не означає, що всі невинні. Вочевидь, наслідки можна було пом’якшити. Питання як, наскільки та — насправді — хто мав це зробити й коли.
Серед винуватців також є кілька підприємств, Tauron, наприклад, який злив резервуари без попередження й довелося рятувати ситуацію. Увага! Найімовірніше, це правда! І це, можливо, вплинуло на ситуацію на місці, але Таурон, Туск чи Дуда точно не викликали повідь по всій Європі. Ми ж розрізняємо, так? А от сто Тауронів могли викликати — це називається глобальні зміни клімату через втручання людини.
Це ми на початку списку лишень.
Отож, чехи також винні.
У фейсбуку, наприклад, опублікувано запис, у якому сказано, що причиною нещодавніх повеней у Польщі стало швидке спорожнення водосховищ у Чехії. Згідно з дописом подібна ситуація вже була під час повені тисячоліття 1997 року.
І ось «Демагог» знову розвінчує брехню. Експерти Інституту метеорології та водного господарства і Європейського регіонального центру екогідрології Польської академії наук (ERCE PAN) вказують, що головною причиною повеней у Польщі є сильні та тривалі опади. Тому діяльність Чехії не могла призвести до ситуації, яка спостерігається на півдні Польщі.
Глобальне потепління — ось що впливає на частоту та інтенсивність посух і повеней. Це втисячне пояснює нам антифейковий польський сайт «Демагог».
І тепер переходимо до найбільшої інтриги цих подій, до таємничої, загадкової справжньої правди, яку знають лише обрані.
У всьому винні... барабан... ні, не українці, почекайте ще з українцями... У всьому винні... американці, звісно! А саме їхні маніпуляції з погодою на Алясці, де розташований центр із вивчення полярного сяйва. HAARP (англ. High Frequency Active Auroral Research Program) — програма високочастотних активних авроральних досліджень. А також зв’язок 5G, який, як ми знаємо, винен у всьому.
Добре, більше не буду тягнути увагу, як у поганій любовній історії. Так, українці, звичайно, також винні у зміні клімату. Вони не лише викопали Чорне море, але й — що? Правильно, занадто нагріли його! Не досить, що палили нафтові вишки для цього, то ще й використали чорнобильську вишку.
Даріуш Матерняк написав напівжартівливий допис про це у фейсбуку, тож я запитала у нього про масові змови в причинах повіді:
— Важко серйозно ставитися до цього, чи не так? Ну бо це виглядає настільки смішним і абсурдним, що важко повірити, що хтось серйозно може написати про щось подібне.
Я розмістив його напівжартома, звісно, використовуючи скріншот із комп’ютерної гри «Сталкер-2», зрештою, також зробленої в Україні, і насправді на цій картинці є радар, який не працює вже 30 років і знаходиться біля Прип’яті в Київській області, поруч із Чорнобилем. І це фрагмент комп’ютерної гри. Ну й здається, що варто відрізняти уявний світ комп’ютерної гри чи будь-якого іншого фантастичного всесвіту від реальності.
А втім є люди, які серйозно вірять в історії, які знаємо з російських пропагандистських повідомлень. По-перше, йшлося про американські лабораторії в Україні, де виробляють біологічну зброю, і тому в 1922 році почалася повномасштабна війна. Саме через ці лабораторії, де виробляють біологічну зброю.
Про це, мабуть, заявили деякі російські ЗМІ. Ну ЗМІ тут треба взяти в лапки, звичайно. Тепер ми маємо про зміну погоди за допомогою радарів чи будь-яких інших інструментів.
Якщо вже говорити не лише про повідь, то ми віддавна маємо велику групу людей, які твердо вірять, що літаки, які літають у небі та залишають конденсаційні сліди, так насправді розбризкують щось, що спричиняє зміни погоди, посухи чи повені. Здавалося би, що такого типу вірування не повинні вже існувати, бо такі знання людина має вже мати з початкової школи. На фізиці чи географії, принаймні в Польщі, ще двадцять з чимось років тому, докладно вивчалися погодні явища, як вони виглядають їхні причини. А водночас популярність усієї цієї колекції теорій змови різного типу, від хімічних слідів до плоскої землі тощо, настільки неймовірна, що інколи просто важко повірити, що така велика група людей справді може сприймати такі речі серйозно. Звичайно, можна сміятися над цим, і я сам іноді це роблю, але насправді, якщо замислитися, то це зовсім не смішно, бо те, що ми спостерігаємо, це лише приклади, ефекти певного провалу системи освіти.
І це не лише в Польщі, в більшості західних країн і за її межами. Люди в такій масі не можуть пояснити й визначити навколишній світ загальнодоступними науковими методами, володіючи елементарними знаннями. Але якщо вони не мають навіть цих елементарних знань і змушені пояснювати світ, який їх оточує, у такий абсолютно антинауковий спосіб, це означає, що ми маємо дуже серйозну проблему на цьому ранньому етапі освіти, — як суспільство в Польщі, але також багатьох інших країн. І ми повинні якось цю проблему вирішити, оскільки наша економіка, чи то Польщі, чи України, чи Великої Британії, — фактично все більшої кількості країн — базується на знаннях, на інформаційних ресурсах. Тож, якщо ми почнемо спотикатися об цю, як то кажуть, базову інформацію на такій ранній стадії, це погано віщує в довгостроковій перспективі, як розвиватиметься наш світ протягом найближчих десятиліть.
От, тепер, коли ми з вами з’ясували, кто вінават — ви ж помітили, що у цьому списку зовсім немає росіян? Адже це вони викликали екологічну катастрофу, підірвавши Каховську ГЕС, це вони знищили унікальний Серебрянський ліс, це росіяни практично знищили не менш унікальний Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Фальц-Фейна... і де ж верески великих світових екологів? Де ж Грети Турнберги?
Добре, повернімося до європейської повіді, викликаної штормом Борис... Нам ідеться на разі про інформаційний супровід таких катастрофічних масштабних подій і про дезінформаційну повідь, яка заливає щонайменше Європу і з якою намагаються так сяк боротися щонайменше три польські міністерства й кібервійська. Якщо не можемо знайти вихід із цього інформаційного безпросвітного тунелю постправди, що нас засмоктує, як чорна діра, то де знайти хоча би ліхтарика?
— Є одна важлива річ, яку, на мою думку, варто згадати. Загалом, у цьому контексті ситуації з повенями, але не лише, бо це стосується багатьох інших ситуацій і аспектів, і ми також певною мірою маємо проблему з цим у Польщі.
Йдеться про побудову довіри громадян, суспільства до влади та політиків. Це особливо стосується політиків на центральному рівні, тому що для більшості громадян Польщі, для більшості мешканців Польщі прем’єр-міністр чи президент — це люди, які знаходяться десь далеко у Варшаві, з якими важко мати будь-який вид прямого контакту. З місцевою владою, на рівні ґміни чи повіту, трохи краще, бо це зазвичай люди з якогось найближчого оточення, іноді сусіди, іноді друзі, які стають радниками чи мерами, чи щось подібне.
Це люди, яких ми можемо десь зустріти фізично, маємо з ними якийсь контакт. Тому на цьому рівні це ще не так погано, але на цьому центральному рівні ми маємо проблему, насамперед, із такою фізичною віддаленістю від громадянина. А по-друге, на жаль, політики, незалежно від свого політичного кольору, роблять багато для того, щоб цієї довіри між ними та громадянами не було.
Ну що тут сказати, політики роблять різні речі, які сприймаються краще або гірше, зазвичай гірше, або залежно від того, хто який політичний варіант підтримує. Колись був чудовий лозунг, мабуть, його автор Алєксандр Квасьнєвський, коли його обрали президентом у 1995 році і він сказав, що хоче бути президентом усіх поляків. Певною мірою йому це вдалося, але точно не на 100%, бо у нього також на других виборах був дуже великий негативний електорат.
Були люди, які йому просто не довіряли весь час, хоча він мав владу десять років. І сьогодні так само. І цей рівень довіри до політиків, тобто до людей при владі, у багатьох місцях проблематичний.
Тобто політики щось говорять, влада щось оголошує, а багато людей вважають: а щось там говорять, як зазвичай політики, нема сенсу про це переживати, краще взагалі не слухати, бо це марна трата часу. А якщо це стосується якихось поточних політичних питань, то, ну скажімо, нічого не відбувається. Однак коли ми маємо кризову ситуацію, а зараз ми маємо кризову ситуацію через повідь, якщо це ще гірша ситуація, яка може вплинути на здоров’я та життя багатьох людей, то цей брак довіри може по нас дуже вдарити.
Бо якщо люди перестануть слухати, наприклад, накази про евакуацію з певного місця, бо вони вважають, що це політики, яким ми не довіряємо і не будемо їх слухати, то створюється дуже-дуже небезпечна ситуація. Це вже пряма загроза здоров'ю та життю багатьох людей. І це те, над чим нашій владі треба дуже багато працювати.
Політики повинні працювати над цим, щоб підвищити рівень довіри суспільства до них. І попереду ще багато роботи принаймні на наступні п’ять-десять років.
Ви ж здогадалися, шановні слухачі, що все, буквально все, про що йшлося сьогодні в передачі, стосується не лише Польщі. Криза довіри до правди, до науки, до істини, а ще більше комунікаційна криза між владою та громадянами країнами, між різними групами громадян однієї країни, яку з усіх сил — поділяй і владарюй — нагнітають російські інформаційні сміттєроби — хіба це не українська реальність?
Що ж.... Лупаймо сю скалу, плекаймо здорове інформаційне середовище як парость виноградної лози й любімо як сонце.
З вами були Оскар Клімчук, із CyberDefense24, редактор польсько-українського порталу Даріуш Матерняк і я, Сніжана Чернюк, із передачею «Чи/я інформація».
Звукову версію розмови запрошую послухати в доданому аудіофайлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк