Народження дитини — це завжди величезне щастя та справжнє диво, але мало хто каже, що у цей час жінок також супроводжують тривога та страх. Ейфорія після пологів може змінитись тривогою, адже бути мамою — велика відповідальність. Уявлення жінок про материнство дуже часто розбігаються з реальністю. Від 15% до 22% жінок стикаються з післяпологовою депресією. Гостею Польського радіо для України стала психологиня та психотерапевтка Маґдалєна Хжан-Денткось. Вона працює з темою післяпологової депресії як з точки зору клінічного лікування, так і з точки зору досліджень. Пані Маґдалєна працює в Інституті психології Ґданського університету. Вона докладніше розповіла про причини післяпологової депресії:
— Звичайно, це не однорідне захворювання. Фактором ризику розвитку цього захворювання є розлади настрою, які у вас траплялися раніше. Можливо, в підлітковому віці, в ранньому дорослому віці.
Приблизно у 30% жінок, які чекають дитину, депресія може початися під час вагітності. І тому, наприклад, у деяких європейських країнах, зокрема у Польщі, медсестри та акушерки повинні двічі проводити відповідне обстеження вагітної. Наприклад, вони можуть спиратися на Единбурзьку шкалу післяпологової депресії, тому що це обстеження можна робити ще під час вагітності, а саме у другому та третьому триместрі. І тут справді дуже важливо, щоб її виявили й вже під час вагітності можна було почати лікування, якщо комусь стало гірше. Описати депресію можна у двох словах — це страждання матері. Крім того, це ще й фізіологічна реакція організму. Цей стан може призвести до ускладнень під час пологів, а потім до ускладнень з адаптацією до раннього материнства.
Щодо причин, то вони можуть бути пов’язані з життям матері. Як я вже згадувала, важливо знати, чи раніше жінка страждала від депресії, чи вона переживала будь-яку форму насильства в дитинстві чи підлітковому віці. До депресії можуть призвести складні стосунки з батьком дитини, нинішнім партнером, особливо якщо це стосунки, в яких присутня певна форма насильства. Це теж фактор ризику. Якщо хтось з членів родини мав депресію, то треба врахувати й це. Коли ж ми говоримо про жінок з України, то теперішній їхній досвід, пов’язаний з війною в Україні, а це також можуть бути і втрати близьких людей, необхідність зміни місця проживання — все це може стати фактором підвищення ризику виникнення цього захворювання.
Однак часто ми плутаємо післяпологову депресію, що є хворобою, з бебі-блюз, тобто перехідним періодом, коли породілля є більш вразливою.
— Бебі-блюз — цілком природна реакція. У різних дослідженнях говориться, що з нею стикається від 50% до 80% жінок. Це перепади настрою, які жінка переживає в перші 14 днів після народження дитини. В один момент ми можемо відчути ейфорію, адже пологи вже позаду, дитина вже народилася, все пройшло добре, але за деякий час ми можемо відчути себе приголомшеними такою залежністю, тим, що не знаємо, чи сита дитина, чи ні, чи у нас достатньо молока. Жінка може переживати різні емоції, починаючи від ейфорії, щастя і закінчуючи відчуттям страху через цю залежність, почуття втоми. Це також значною мірою пов’язано з гормональними змінами, адже відбувається падіння рівня естрогену, підвищується рівень пролактину. Це спричинено грудним вигодовуванням, однак це все спостерігатиметься навіть якщо ми не хочемо годувати грудьми, адже ці зміни відбуваються в організмі в перші кілька днів. Це має пройти. Тут важлива підтримка близьких, але це ні в якому разі не стан, який потрібно лікувати. Важливо визнати, що це велика життєва зміна.
Цей період раннього материнства можна порівняти з кризою дорослішання у підлітків, коли вони проходять процес сепарації від батьків. У цей час вони іноді грубо поводяться з нами, зі своїми батьками. Річ у тому, що підлітки переживають дуже великі гормональні зміни, пов'язані зі статевим дозріванням. Народження першої дитини, другої та й третьої також — це теж криза, необоротна зміна в житті. Ми усвідомлюємо, що у нас тепер завжди будуть діти, попри те, щоб не сталося.
Також дуже важливо не патологізувати, не думати, що це щось погане, коли ви, наприклад, переживаєте бебі-блюз, коли у вас виникають різні думки про материнство, бо значною мірою це різні природні зміни. Але, звичайно, можуть виникнути різні ускладнення: посилення симптомів депресії, вираженість тривожних симптомів або в деяких — дуже рідкісних — ситуаціях психотична депресія. Це буває дуже рідко, але буває.
Маґдалєна Хжан-Денткось представила алгоритм дій для мам, які страждають від післяпологової депресії, та їх родин, адже саме члени родини відіграють дуже важливу роль у такій ситуації:
— Перш за все має бути профілактика. Я вважаю, що це дуже важливо. Жінки в Польщі, я не знаю, як в Україні, але я думаю, що ситуація схожа, ми іноді маємо високі вимоги до себе. Нам хочеться все робити самим. Безумовно, дуже важливо визнати, що ви дуже багато віддаєте дитині на початку життя, згодом, звичайно, також, але спочатку новонароджений повністю залежить від догляду іншої людини. Щоб так багато давати, то треба також багато отримувати. Я вважаю, що це дуже важливо. Деякі люди люблять бути наодинці з дитиною, їм подобається цей симбіоз, спільне перебування вдома. Однак деякі люди почуваються погано, ніби вони ізольовані, позбавлені контакту з іншими дорослими.
Звичайно, дуже важливо, щоб ваші близькі пам'ятали про це. Вони мають запитати вас, що вам потрібно. Може, вам треба принести щось поїсти, чи допомогти щось прибрати, може, треба забрати старшу дитину в кіно, на прогулянку, в басейн і так далі. Іноді у деяких членів сім'ї складається враження, що молоді батьки відмовляються від допомоги. Однак не варто пропонувати те, що ми вважаємо за потрібне. Просто запитайте цих молодих батьків, що їм потрібно, чого вони очікують. Я вважаю, що це дуже важливо.
Малоймовірно, що хтось у депресії сам це помітить. Звичайно, коли є яскраво виражені симптоми депресії й сильного смутку, то це помітно. Однак, щоб діагностувати депресію на будь-якому етапі життя, необхідно мати два з трьох симптомів. Ці три симптоми такі: перший — це смуток. Ми маємо ангедонію — це відсутність відчуття задоволення. Тоді ти взагалі не відчуваєш ніяких почуттів. Ти все робиш механічно, все видається пласким. І третій симптом — це відчуття втоми, недосипання, що скільки б ми не спали, ми все одно втомлені. Ми відчуваємо труднощі з мотивацією, психомоторну загальмованість. Напевно, легко уявити, що відсутність відчуття задоволення може бути непомітною ззовні для ваших близьких. Крім того, втома — це частина періоду раннього материнства, адже ти недосипаєш, доглядаючи за дитиною, тому ти можеш бути дуже втомленою. Крім того, вагітність чи пологи відбирають багато енергії. Тому, аби хтось усвідомив, що у жінки депресія, треба аби з нею поряд була кохана людина. Я вважаю, що це дуже важливо. І я б закликала вас у випадку, якщо щось трапиться, швидко скористалися допомогою, яка доступна.
Якщо молода мама вважає за краще приймати ліки, то, наприклад, в Польщі, я не знаю, як це в Україні, тому я буду говорити про Польщу, навіть лікарі загальної практики можуть призначати препарати, що рекомендовані як першочергові при депресії. Звичайно, потрібно все узгодити з лікарем, але більшість ліків можна приймати під час годування груддю. Під час вагітності також можна приймати антидепресанти, ліки при тривожності. Деякі люди, звичайно, віддають перевагу певній формі психологічного втручання.
Я маю дані, що були зібрані під час реалізації проєкту Przystanek MAMA («Зупинка МАМА»), який був присвячений темі післяпологової депресії. Ця програма вже закінчилася. Тоді в нашому дослідженні взяло участь майже 800 жінок з України. Ми бачимо, що дуже невелика кількість людей користується психологічною підтримкою. Я думаю, що це може бути трохи культурно обумовлено в нашій країні. Ми вважаємо, що з будь-якими проблемами маємо справлятися самостійно, зціпивши зуби, а не скаржитися, бо якщо скаржишся, то ти слабкий. Я чула, що у своєму інтерв’ю перша леді України говорила про таку поведінку. Я б закликала вас поміркувати над тим, що догляд за дитиною вимагає від вас так багато сил, і якщо ви можете зробити щось для себе, то варто звернутися по допомогу. І я вважаю, що чим швидше ви звернетеся, тим ефективнішою вона може бути.
Я знаю, що в Польщі, наприклад, є фонд «Обличчя депресії». В різних містах є різні ініціативи, але знаю, що можна отримати й онлайн-допомогу і, звичайно, можна записатися на консультацію. Деякі психологи та психотерапевти запрошують мам із дітьми, адже інколи складно організувати догляд за дитиною, а таку маленьку дитину не залишиш саму вдома.
Маґдалєна Хжан-Денткось зазначає, що останнім часом у польському суспільстві змінюється ставлення до післяпологової депресії. Ця тема дедалі частіше обговорюється в медійному просторі.
— У Польщі на це значною мірою вплинуло те, що знаменитості, інстаграм-блогерки, чия аудиторія — це молоді мами, почали розповідати про такий досвід. Я думаю, що це змінює ставлення до післяпологової депресії. Загалом же у великих містах ситуація набагато краща. Ми, наприклад, коли шукали людей до програми, які б розповідали про свій досвід, то без проблем знайшли їх. Однак я думаю, що чим менше місто, тим менше анонімності, і це може бути складніше.
Я знаю, що в нашій програмі жінки обмінювалися інформацією про те, як відповідати «правильно» на питання скринінгового опитувальника Единбурзької шкали післяпологової депресії. Там немає правильних чи неправильних відповідей. Це питання про настрій. І ви справді можете почувати себе як завгодно чи не так? Однак жінки боялися відповідати спонтанно, вони боялися, що хтось забере в них дитину, що прийде служба соціальної опіки. Тож ця проблема стигматизації існує. Це переконання, що, можливо, я погана мати, якщо я не щаслива лише тому, що народила дитину. Психологи, які консультували в межах проєкту «Зупинка МАМА», розповідали, що одна з таких фантазій, таких навіть міфів, переконань, полягає у тому, що дитина має все компенсувати — всі проблеми, що були під час вагітності або пологів, або проблеми з партнером, батьком дитини. Це неправда. Деякі жінки переконані, що не можна сердитися на свою дитину. Є переконання, що, коли я злюся, коли моя дитина плаче, то це може означати, що я погана мати. Це теж думка, яку часто висловлюють молоді мами. Однак це так по-людськи, що коли у дитини кольки, вона більше плаче, прокидається вночі, і мама, тато, можуть бути роздратованими, відчувати злість, можуть мати всякі думки. Питання в тому, чи можемо ми якось подбати про себе.
Разом з колегами з Київського національного університету імені Тараса Шевченка наш Інститут психології Ґданського університету проводив дослідження стосовно посилення симптомів депресії, страху, травми, що пов’язана з пологами та війною, у жінок, які народили дитину після початку повномасштабної війни та проживають в Україні, але також у тих, хто виїхав до різних країн Європейського Союзу. Ми тільки зараз обробляємо дані з України й бачимо фактори ризику для інших груп, не тільки тих, хто постраждав від війни. Це, наприклад, погіршення матеріального становища, низька соціальна підтримка, це фактори ризику захворювань. Люди, які залишилися в Україні, але є внутрішньо переміщеними особами, мають сильніше відчуття тривоги, тягаря, стресу, ніж ті, хто є біженцями, наприклад у Польщі, чи в інших країнах Європейського Союзу.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі.
Дар'я Юр'єва та Світлана Берестовська