Томаш Сікора — філософ за освітою, музикант за фахом, культурний діяч за пристрастю, волонтер, друг українських митців та України. Томаш багато років співпрацює з українськими музикантами, письменниками та художниками. Пропагує українську культуру в Польщі й активно підтримує Україну у її оборонній війні з Росією. Він збирає кошти, за які купує гуманітарну допомогу та все необхідне для української армії, а потім особисто завозить ці посилки.
До студії Польського радіо для України Томаш Сікора прийшов одразу з потяга. Варшава лежить на його шляху з Краматорська до Вроцлава, де він живе.
«Найдалі я тепер доїхав до Краматорська, до 10-ої гірсько-штурмової бригади, але також зустрівся із Сергієм Жаданом у Харкові. Харків був важливим пунктом моєї подорожі. По-перше, треба було передати Сергію те, що ми тут для них купили, по-друге, ми давно із Сергієм не бачилися. А на сам кінець цієї подорожі я віддав машину, якою приїхав в Україну, солдатам батальйону джазового контрабасиста Марка Токаря, який рівно три роки тому пішов в ЗСУ. Цю машину для військових купили наші друзі. У Харкові ми з "Карбідо" та Юрієм Андруховичем виступали вперше у 2006 році, і це був наш перший концерт в Україні. Потім я кілька разів повертався до Харкова, але про цей перший концерт ми, зрештою, розмовляли із Сергієм Жаданом, котрий сказав, що я приїхав тепер як з попереднього життя. Так воно в Україні є — все, що відбувалося перед 24 лютого 2022 року, а часто й перед 2014 роком, для багатьох українців, котрі служать у війську, є попереднім життям. Нині від Харкова до лінії фронту — 50 кілометрів, на місто падають КАБ-и, ракети, а попри це все люди намагаються жити. Тому я намагаюся у таких містах, як Харків, зустрічатися з людьми, ходити в ресторани, відвідувати перукарні, тобто жити нормально — як намагаються робити це місцеві».
«Мій спогад, пов’язаний із 24 лютого 2022 року починається наприкінці грудня 2023-го. Подзвонив до мене напередодні Нового року Юрій Андрухович і запитав, чи може відвідати нас у Вроцлаві. Цей дзвінок мене здивував, тому що ми дружимо і часто зустрічаємося. Тоді я відчув, що щось не так. Коли ми зустрілися, дуже довго розмовляли, і тоді він мені сказав, що буде війна. А 24 лютого я прокинувся о четвертій ранку, заглянув в інтернет, прочитав новини й почав писати до своїх знайомих у Харкові, Києві, Івано-Франківську, що можуть до нас приїхати. А вони відписували, що не збираються нікуди виїжджати, будуть захищати Україну».
«Ми стоїмо перед викликом — як розповідати про війну, і як переконувати людей, щоби вони продовжували допомагати Україні. А це робити дедалі складніше. Часто в польському суспільстві чути голоси, мовляв, ми зробили своє у 2022 році, допомагаючи біженцям... Я на це відповідаю, що нині є 2025 рік, і немає гарантії, що Росія не заатакує нас. Я їжджу на фронт із турнікетами, які в разі потреби треба вміти зав’язати. І питаю часом поляків, чи вони готові їздити з турнікетами десь під Калінінград. Треба зрозуміти, що на місці українських солдатів може опинитися кожен з нас».
Поетична збірка "Арабески" Сергія Жадана
Томаш Сікора приніс також подарунок від Сергія Жадана — нову збірку «Арабески».
«Ця книжка є подарунком, але я прошу того, хто її отримає, перерахувати якийсь внесок або на бригаду "Хартія", в якій служить Сергій Жадан, або на інший батальйон чи бригаду ЗСУ. Допомагаймо українському війську! Це дуже важливо! Годі бути пацифістами! Ворог прийде й до нас».
Запрошуємо послухати повну версію розмови у доданому файлі
Яна Стемпнєвич і Марцін Ґачковський