Європа переживає кризу. І війна — лише один зі способів вираження цієї великої кризи. Людям треба повернути віру в себе і свій народ. Необхідно повернути гідність і ранг європейців. Бо війна точиться не лише на полях битв, а й у душах людей Європи.
Це сказав у 1939 році угорський публіцист і журналіст Шандор Мараї.
За понад 80 років нічого не змінилося. Європа й далі потребує нового змісту, а люди, здається, ще більш байдужі, ніж були колись.
Цезарій Обрахт-Прондзиньський, доктор наук із Ґданського університету, соціолог, антрополог, історик, під час однієї із дискусійних панелей у Кракові в рамках Open Eye Economy Summit намагався відповісти на питання, звідки беруться політичні кризи.
Ці питання важливі, тому що старі проблеми не зникають, а виникають нові: економічні, демографічні, екологічні. Ми намагаємося протистояти їм, але ніколи не позбудемося невпевненості в тому, чи правильні наші рішення, чи правильна наша оцінка ситуації. І, мабуть, найважча криза, з якою ми стикаємося, це криза етичного занепаду демократії, говорить професор.
Але чи може бути інакше? Може, переконаний професор, але в цьому також парадокс. Бо незручна ситуація веде до того, що ми відводимо погляд, тікаємо, відтинаємо, не бажаємо бачити, думати. Парадокс у тому, що чим більш освічене суспільство, кращий доступ до інформації, насправді ми стаємо дедалі дурнішими.
Тим часом ми стоїмо перед, мабуть, найсерйознішим з усіх викликів — так званою пентаграмою етичного нещастя. І вона тут невипадкова.
«Це нігілізм або твердження, що ніхто ні в що не вірить і ні в що не може вірити, немає цінностей, а потім має значення тільки влада. На іншому кінці пентаграми — опортуністичний цинізм, тобто визнання, що є якісь цінності, але в них ніхто не може вірити, ними ніхто не керується, бо вони неефективні. В результаті — тільки сила. Третє. З цим пов'язані фундаменталізм і радикалізм. У кожного свої цінності, але тільки мої цінності мають значення, але вони мають значення лише тоді, коли вони чисті, коли немає сумнівів», — говорить Цезарій Обрахт-Прондзиньський.
Протилежним цьому є крайній релятивізм, коли кожен має якісь цінності, але нічого спільного з них не витягнеш, бо це просто неможливо: «Цінності нас не об'єднують, цінності роз'єднують. Як результат, світ настільки розділений, що ми не можемо виробити якусь спільну етику, про яку можна було б домовитися, завдяки якій ми могли б порушувати проблеми сучасного світу. Ефект — це свого роду етична кататонія, тобто ми почуваємося етично безпорадними перед проблемами цього світу. І ми стоїмо на перехресті цих п’яти - ізмів», — стверджує професор Цезарій Обрахт-Прондзиньський.
Тому, переконує він, правила демократичного порядку можуть функціонувати лише тоді, коли вони ґрунтуються на етичних правилах. Тому нам також потрібна комунікабельність, яка означає соціалізацію, тобто де ми базуємося на добрих стосунках, де є хороші правила діалогу, де є вміння сперечатися і сваритися, щоб ми могли бути з іншими, тому що бути громадянином — це завжди бути з іншими. І ось чому нам потрібна хороша громадська етика.
«Демократія не може існувати без неї», — стверджує Цезарій Обрахт-Прондзиньський.
Матеріал підготував Володимир Гарматюк