Початок ексгумації в селі Пужники у Тернопільській області — ініціатива з українського боку організації «Волинські старожитності», з польського фонду «Свобода і демократія». Села Пужники вже не існує, залишилося тільки старе кладовище.
За останнім переписом 1940 року, населення цього села становило 1040 людей. У лютому 1945 року деяких мешканців села убили, як кажуть, воїни УПА. Вони були поховані в братській могилі неподалік від кладовища. Пізніше село було ліквідовано, і зараз на території села маємо лише кілька хрестів на кладовищі та сліди там, де були раніше колодязі.
Пошукові роботи в Пужниках розпочалися ще півтора року тому, але дозволи на ексгумацію від української влади вдалося отримати тільки на початку 2025 року.
За документами відомі 79 імен. Скільки людей у тій ямі, ми поки що не знаємо. Пошукові роботи інтенсивно почалися навесні 2024 року. Вони йшли досить складно, тому що, за одними свідченнями, яма була на північ від кладовища, але виявилася трішки в іншому місці. Довелося прокласти десь 80 пошукових траншей, нарешті, ми натрапили на цю яму з загиблими людьми.
Наразі всі дозвільні документи у нас є. Пізніше ми підготуємо акт про перепоховання цих осіб, коли ми вже знатимемо кількість. Таким чином, вже немає перешкод для того, щоб починати ці роботи.
Польська група складатиметься з десятка фахівців з різних регіонів Польщі. Зокрема, дослідженнями ДНК будуть займатися представники Поморського медичного інституту в Щецині. З українського боку будуть спеціалісти з Тернопільської області, Харкова, Києва, Львова.
Ми дуже сподіваємося, що погода дозволить нам зробити все швидко. Думаю, перешкод не виникне, у нас вже є досвід подібних робіт. У антропологів будуть свої задачі. Перший — це польовий етап, дослідження на місці. А потім — вже відбір аналізів ДНК для того, щоб порівняти їх з ДНК родичів загиблих.
Таким чином можна буде ідентифікувати кожну людину, яка загинула. Польська сторона зв'язалася з їх родичами. Вони дуже зацікавлені в тому, щоб вшанувати пам'ять своїх предків. Здається, з польської сторони, хочуть відсканувати черепи загиблих, якщо буде можливість. І потім, можливо, зробити 3D-моделі зовнішнього вигляду, як могли виглядати люди.
Братську могилу вдалося знайти завдяки свідченням очевидців та документам з архівів. У тому числі завдяки німецьким аерофотознімкам, які проводилися під час Другої світової війни.
Це був дуже довгий і складний процес. Власне, ексгумація не така складна. Знайти місце було набагато складніше. Використовувалися німецькі документи.
Скоріше за все, німці, коли відступали з цієї території, викопали для своїх загиблих санітарну траншею. Але вони відступали швидко, не встигли її використати. Потім, за свідченнями людей, саме цю траншею використали для поховання поляків — мешканців села Пужники.
Поки що дослідники знайшли одну братську могилу, але не виключають, що поруч можуть бути й інші. Якщо так виявиться, то пізніше розпочнуться додаткові пошуки. Після всіх досліджень загиблих поляків поховають тут же, на Тернопільщині.
Так собі плануємо, що десь за три тижні, якщо дозволить погода, ми закінчимо ексгумацію. Потім, можливо, ще деякий час будуть працювати антропологи і генетики. Але десь на серпень вже плануємо перепоховання. Ми будемо робити описи всіх поховань, метод фотометрії будемо застосовувати. Антропологи також будуть готувати звіти по своїм дослідженням. Тобто, все буде зафіксовано.
За списками там можуть бути і жінки, і підлітки, і люди похилого віку. Про це поки рано говорити. Думаю, що коли вже будуть дослідження та висновки антропологів, тоді вже можна буде точно сказати.
Пужники — це перша ексгумація жертв Волинської трагедії, починаючи з 2017 року, коли Україна призупинила подібні роботи. Політикам довго не вдавалося домовитися про їх продовження. Події на Волині, а також на Галичині, під час Другої світової — найскладніші сторінки відносин між українцями та поляками.
Ексгумація в Пужниках — сигнал того, що крига щодо взаєморозуміння спільного минулого поступово починає скресати. Після завершення ексгумації в Пужниках польський фонд «Свобода і демократія» планує продовжити роботу в інших місцях України. Зокрема почати пошуки польських солдатів, загиблих у боях з Вермахтом у вересні 1939 року біля Львова.
Лариса Задорожна
Аудіоверсію можна послухати у доданому файлі.