Українська Служба

«Якщо людина може полетіти на Марс, то чому вона в змозі допомогти дитині в небезпеці?»

13.04.2025 19:00
Слова індійського громадського діяча, активіста Кайлаша Сатьярті є лейтмотивом рубрики «Ми — суспільство», в якій говоримо про дітей вулиці та примусову дитячу працю у світі.
Аудіо
1
  • Ми - суспільство: примусова праця дітей
Ілюстративне фотоPxhere/domena publiczna

12 квітня відзначали Міжнародний день дітей вулиці. Цей день був заснований у 2011 році Консорціумом дітей вулиці (The Consortium for Street Children), міжнародною мережею організацій, які борються за права дітей вулиці та намагаються покращити їхнє становище. Метою відзначення цього дня є привернення уваги міжнародної громадськості до ситуації безпритульних дітей та розуміння проблеми. Згідно з даними, у світі налічується приблизно 90 мільйонів дітей вулиці. Це діти, які на короткий чи довший час залишаються бездомними, відчувають голод, хвороби, насильство та самотність. Рада Європи виділяє три категорії дітей вулиці: перша категорія  це діти, що працюють на вулиці (street working children), тобто діти, які працюють на вулиці, але найчастіше живуть у сім'ї та підтримують контакт із сім'єю. Друга категорія  діти, що живуть на вулиці (street living children), тобто діти, які працюють і живуть на вулиці, які підтримують спорадичний контакт з родичами. Третя категорія  діти групи ризику (children at risk), тобто діти, що перебувають у виправних установах або на утриманні старших дітей. 

160 мільйонів дітей у світі працює. Причому 79 мільйонів з них виконує працю, яка несе загрозу їхньому життю та здоров’ю. Це дані Організації Об’єднаних Націй. Проблема дитячого визиску пов’язана зі зростанням кількості населення на землі, з бідністю та економічними кризами. Проблема примусової праці дітей стосується передусім країн Африки, але не тільки. Дитяча праця  це поширене явище у країнах Азії та Південної Америки. Маґдалена Гойнор із Фонду «Dajemy Dzieciom Siłę» («Даємо дітям силу») в ефірі Першого каналу Польського радіо наголосила, що дитяча праця часто пов'язана із тим що ці діти не мають доступу до освіти: «У віковій групі дітей від 5 до 11 років, котрі працюють, 28% не ходять в школу, а у віковій категорії 12-14 років у школу не ходить 35% дітей. Тож маємо замкнене коло злиднів  діти, котрі змушені працювати, щоби прогодувати сім’ю, і допомогти сім’ї вийти зі злиднів насправді самі себе заганяють за межу бідності, тому що без освіти вони приречені на працю, яка буде погано оплачуватися, на працю у поганих мовах, небезпечну для життя». 

Запрошуємо послухати передачу у доданому файлі

Jedynka/Яна Стемпнєвич