Сергій Старков, волонтер благодійної організації «Район №1», добре знає, з чого починається відбудова. Це не масштабні проєкти й не великі гроші, а мінімальні речі, без яких людина не може жити у власному домі. Йдеться про дах, вікна і двері. Ці базові потреби стають головним викликом для фондів, які працюють у деокупованих селах Херсонщини.
За його словами, ситуація з відбудовою виглядає так: якщо людина повернулася додому і почала там жити, з часом вона потрапляє у програму допомоги, і волонтери відновлюють її будинок настільки, щоб він став придатним для життя. Але все зводиться до «теплового контуру». Внутрішні ремонти залишаються на совісті самих господарів, і це велика проблема, адже більшість із них не мають на це коштів.
Ще одна ключова тема — внутрішньо переміщені особи. Їх мільйони, і для більшості житлове питання досі не вирішене. Частина орендує житло, інші знайшли прихисток у модульних містечках чи гуртожитках. Сергій ділиться особистим досвідом: його мама живе в такому містечку вже другий рік, і хоча це вихід із ситуації, умови там далекі від нормальних — «це ближче до гетто, ніж до дому».
Фонд «Район №1» намагався відповісти на цей виклик. Вони побудували 13 каркасних будинків у Чернівецькій області та ще 10 будинків для багатодітних сімей у Київській. Це гарні, зручні будинки, але їх занадто мало, щоб змінити ситуацію. «Це не масштаби країни», — визнає Сергій. Він сподівається, що зможе показати донорським організаціям приклади вже реалізованих проєктів, щоб залучати нові гроші й будувати більше.
Важливо, що місцеві громади відіграють ключову роль. У багатьох селах є пусті хати, які громади віддають переселенцям. Тоді волонтери ремонтують їх — знову ж таки мінімально: дах, двері, вікна. Така практика, каже Старков, дуже корисна: ВПО залишаються близько до рідних місць, громади отримують нових мешканців, а економіка оживає. «Це стимулює життя, — говорить він. — Інакше ці села просто вимерли б».
Але є й проблеми, які громади самотужки не здолають. Наприклад, питання документів: довгий час відбудовувати можна було лише ті будинки, які мали офіційні папери. Через це багато людей залишалися поза програмами допомоги. Лише 2023 року місцева влада почала видавати довідки про фактичне проживання, і це дозволило фондам рухатися далі. Ще одна проблема — брак гнучкості у бюджетах: стандартних сум вистачає на маленькі й середні будинки, а великі залишаються без ремонту.
Попри все, Старков бачить і позитив. Є громади, які показують приклад усій країні. Калинівська на Херсонщині та Широкінська на Запоріжжі активно співпрацюють із фондами, шукають міжнародних партнерів, підтримують і переселенців, і своїх мешканців. Вони розвивають інфраструктуру, відбудовують школи та садочки, підтримують місцевий бізнес і навіть створюють програми для бджолярів та фермерів. Це доводить: якщо громада зацікавлена, вона здатна швидко розвиватися навіть у надскладних умовах.
«Ми намагаємось робити все, що можемо, — каже Сергій. — Але проблема житла для переселенців і відбудови сіл набагато більша за наші можливості. І все ж головне — щоб люди поверталися. Бо якщо люди живуть у своїх громадах, навіть у зруйнованих селах, тоді є сенс боротися за відновлення».
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
24:07 PROFIT. Mała odbudowa - duże wysiłki. Serhij Starkow_2025_09_15.mp3 Які труднощі виникають при організації невеликих благодійних організацій для ремонту та реконструкції пошкоджених будинків?
Володимир Гарматюк