Міхал Петрашко з пресової команди Центрального бюро боротьби з кіберзлочинністю дуже чітко пояснив, що вважається кіберзлочином, і які види кіберзлочинів найрозповсюдженіші:
Кіберзлочинність — це будь-яка діяльність, що виходить за межі правових норм і здійснюється за допомогою комп'ютерних мереж та інформаційних систем. Кіберзлочинність охоплює дуже широкий спектр діяльності, включно з онлайн-шахрайством, таким як фішинг, який передбачає видавання себе за інші установи, наприклад, банки, державні установи чи компанії, за допомогою фальшивих електронних листів або текстових повідомлень. Метою такої діяльності є вимагання конфіденційних даних, паролів і часто грошей.
Інший тип онлайн-шахрайства передбачає продаж товару, який після оплати покупцем ніколи не відправляється.
Крадіжка особистих даних — ще один із багатьох видів кіберзлочинів, який, як випливає з назви, передбачає незаконне використання даних особи без її відома, наприклад, для отримання кредиту.
Дуже широким сегментом кіберзлочинності, який постійно розвивається, є шкідливе програмне забезпечення або malware. Тут можна згадати ransomware або програми-вимагачі, програмне забезпечення, що використовується для викупу, тобто отримання матеріальної вигоди в обмін на розблокування викрадених даних жертви. Варто також згадати віруси, які користувачі несвідомо завантажують, наприклад, під час встановлення корисних програм з ненадійних вебсайтів. Поширеною проблемою, від якої ми застерігаємо, є злом облікових записів, наприклад, у соціальних мережах.
Також кіберзлочином є повсюдна онлайн-ненависть, яка має дуже неприємні наслідки та може навіть призвести до самогубства серед тих, кого ображають та переслідують в Інтернеті.
Злочин, про який багато людей забувають, це незаконне копіювання інтелектуальної власності, таке як завантаження або поширення відео, захищених авторським правом, тобто вони мають, наприклад, ліцензію для відтворення лише на легальному джерелі, такому як стрімінговий додаток.
Звичайно, існує багато інших видів кіберзлочинів, але згадані вище трапляються дуже часто та неодноразово згадуються в наших щоденних профілактичних заходах для користувачів Інтернету.
Чудово, що вже й зараз маємо такі чіткі закони, визначення та правила, на які можемо спиратися, і які допоможуть забезпечити безпеку. Однак потрібно пам’ятати, що галузь нових медіа, а тепер іще й ШІ, нарощується так швидко, що навіть наше словництво заледве встигає назвати явища, які постають внаслідок такого хаотичного й некерованого впровадження програмних інструментів, що їх деякі експерти вже порівнюють із ядерною зброєю. Тож і законодавство не встигає за злочинами, скоєними за допомогою нових технологій. Експерт Мацей Ґронь із dyżurnet.nask.pl розповів про значні прогалини в правовому полі, коли йдеться про нові види злочинів:
Оскільки кримінальне право застосовується настільки точно, що лише ті речі й дії, які чітко описані в кримінальному кодексі, можуть бути покарані, то штучний інтелект створює багато-багато викликів. Скажімо, не завжди зрозуміло, хто є злочинцем. А якщо злочинця немає, важко говорити про злочин, є просто заборонена дія, але немає кого покарати. Ось чому нам тут вкрай потрібні правила, які гарантуватимуть, що злочинці або платформи, які фактично генерують цей тип контенту, будуть притягнуті до відповідальності.
Експерт наголошує на гарячій необхідності нових законів, а насамперед — на потребі швидкого й рішучого впровадження вже прийнятих у Євросоюзі, оскільки Єврокомісія та частина представників Європейського парламенту насправді чимало вже зробили для захисту кіберпростору, інформаційного простору, фактично нашої з вами свідомості.
А докладніше про особливості законодавства щодо Інтернету, про те, що робити, якщо ми чи наша дитина стала жертвою кіберзлочину, та як захиститися від кіберзлочинців, запрошую послухати в доданому аудіофайлі.
Сніжана Чернюк