Вихід з білоруських тюрем Марії Колєснікової, Віктора Бабарико та ще понад сотні політичних в’язнів став результатом складної міжнародної гри, в якій переплелися гуманітарні жести, санкційні торги і сценарії майбутнього транзиту влади в Мінську.
Передача 109 білоруських політичних в’язнів та кількох українських громадян Україні 13 грудня стала однією з найгучніших подій у відносинах між Мінськом, Києвом і західними столицями за останні роки. Звільнені були вивезені на українську територію в межах обміну, а після надання першої допомоги провели пресконференцію в Чернігові. Подія одразу набула політичного виміру: йшлося не лише про долі людей, які роками перебували за ґратами, а й про можливу зміну підходів Заходу до білоруського режиму та майбутнє самої опозиції.
Однією з центральних фігур цієї події стала Марія Колєснікова — член президії Координаційної ради з мирної передачі влади в Білорусі. Вона подякувала українській стороні за участь у звільненні і наголосила, що для неї було несподіванкою опинитися саме в Україні, оскільки раніше мова йшла про можливі європейські напрямки.
Колєснікова зазначила, що дізналася про своє звільнення лише в момент прибуття до України, і підкреслила коректність дій як білоруської, так і української сторін під час перевезення. Вона сказала: «Я справді дуже здивувалася, коли опинилася в Україні… Але перше, що я зробила, — особисто подякувала президенту України. І коли я побачила автобуси з іншими білорусами, ви не уявляєте моє щастя».
Колєснікова також дуже стримано говорила про умови утримання в білоруській в’язниці. Вона підкреслила, що пережитий період був надзвичайно складним, але навіть у таких умовах людина може знаходити внутрішні ресурси для виживання. За її словами, про те, що вона перебуває у вільній країні, їй повідомили лише після відкриття дверей і виходу з-під варти в Україні.
На відміну від Колєснікової, колишній кандидат у президенти Білорусі Віктор Бабарико говорив відвертіше, хоча й уникав прямих оцінок дій режиму Лукашенка. Він пояснив, що свідомо не хоче детально описувати умови утримання, аби не нашкодити тим, хто залишається в білоруських тюрмах.
Водночас Бабарико навів факти, які свідчать про серйозні проблеми зі здоров’ям під час ув’язнення. Він розповів, що 2023 року в нього почалися дивні непритомності, а після однієї з них він прийшов до тями з тяжкими травмами, зокрема зламаним ребром і пошкодженою легенею. «Я не знаю, внаслідок чого це сталося… але факт залишається фактом», — зазначив він, додавши, що медична допомога була надана професійно і вчасно.
Бабарико також категорично відкинув припущення про каяття чи відмову від політичного вибору 2020 року. Він наголосив, що не шкодує про участь у виборах і вважає тодішні дії правильними. За його словами, справжньою поразкою є лише бездіяльність, а білоруське суспільство в той період продемонструвало внутрішню силу, навіть якщо не отримало формального результату.
Подібну позицію висловила і Марія Колєснікова, яка наголосила на моральному вимірі вибору, зробленого у 2020 році. Вона заявила, що в переломні моменти людина має діяти відповідно до власних цінностей, навіть якщо це веде до тяжких наслідків. За її словами, пережиті страждання не зруйнували переконання, а навпаки — підкреслили важливість відповідальності за власний вибір.
Однак питання про те, чи готові звільнені політв’язні очолити оновлений опозиційний рух у вигнанні, залишається відкритим. Білоруський опозиціонер і засновник «Білого легіону» Сяргєй Бульба вважає, що саме на це могли розраховувати американські дипломати, коли провадили переговори з Олександром Лукашенком.
Він зазначив, що нинішня білоруська опозиція в екзилі втратила вплив як усередині країни, так і серед діаспори, а звільнення «перших номерів» може змінити ситуацію. За словами Бульби, саме Бабарико мав реальні шанси на перемогу 2020 року, і його поява на волі потенційно здатна переформатувати опозиційне поле.
Водночас Бульба жорстко скритикував саму практику обміну політв’язнів на санкційні поступки. Він вважає, що Лукашенко вже не вперше «продає» політичних в’язнів Заходу, а нинішні вироки білоруських судів виглядають абсурдними навіть у порівнянні з 1990-ми роками. Він наголошує, що сьогодні люди отримують багаторічні терміни за мінімальні прояви незгоди, зокрема за активність у соціальних мережах, що свідчить про глибоку деградацію правової системи.
Ще один вимір подій окреслив політолог Ігор Тишкевич. Він вважає, що звільнення понад сотні політв’язнів стало можливим не лише через політичний тиск Вашингтона, а й завдяки економічним інтересам США. За його оцінкою, американська економіка зацікавлена в калійних добривах, а Білорусь є важливим виробником цієї продукції. Ігор Тишкевич не виключає, що звільнення політв’язнів могло стати частиною ширшої угоди, яка передбачає часткове пом’якшення санкцій в обмін на економічні можливості.
Водночас експерт звертає увагу на політичну логіку вибору звільнених осіб. За його словами, Лукашенко відпустив не лише правозахисника Алеся Біляцького, а й представників організаційного ядра однієї з найсильніших опозиційних груп, сформованої ще до виборів 2020 року.
Це, на думку Тишкевича, може спричинити перерозподіл впливів усередині білоруської опозиції в екзилі й створити нові точки напруги між різними центрами. Він також застерігає, що не можна ігнорувати російський фактор, зважаючи на минулі зв’язки Бабарика з «Білгазпромбанком» і російським «Газпромом».
Один зі звільнених політв’язнів перебував у критичному, майже передсмертному стані і був негайно госпіталізований. Ще дев’ятьох звільнених доправили до Литви, серед них — лауреат Нобелівської премії миру Алесь Біляцький. У Нобелівському комітеті заявили про глибоке полегшення у зв’язку з його звільненням і закликали білоруську владу відпустити всіх політичних в’язнів. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн також привітала звільнення і наголосила, що ця подія має посилити рішучість Заходу в боротьбі за свободу тих, хто досі залишається за ґратами.
Повна версія у доданому звуковому файлі:
19:37 Bilorusy_RP.mp3 СЬОГОДЕННЯ. Звільнені білоруські опозиціонери: чому на свободі, і яка ціна їхнього звільнення
Олександр Савицький