За майже 12 років окупації Криму кількість репресованих зросла до сотень, однак у межах обмінів із Росією на волю вийшли одиниці. Правозахисники і представники кримськотатарської спільноти закликають зробити звільнення кримських політв’язнів обов’язковою умовою переговорів.
Росія системно уникає обговорення теми кримських татар під час переговорів про обміни утримуваними особами між Москвою та Києвом. Про це українська сторона неодноразово дізнавалася під час контактів на найвищому рівні. Правозахисники та представники кримськотатарських організацій наголошують: реальна кількість незаконно утримуваних громадян України, зокрема з Криму, може бути значно більшою за офіційні оцінки, а самі кримські політв’язні фактично залишаються «поза чергою» на звільнення.
За даними моніторингу Кримськотатарського ресурсного центру, за 12 років окупації Криму репресії проти місцевого населення набули масового і системного характеру. Аналітики зафіксували щонайменше 486 осіб, незаконно ув’язнених або переслідуваних у кримінальних справах. Понад половину з них — 272 людини — становлять представники корінного кримськотатарського народу. Серед постраждалих є жінки, люди похилого віку, молодь та особи з інвалідністю.
Голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв пояснює, що ці цифри не є вичерпними, а щодня кількість жертв репресій зростає. Він наголошує, що до організації постійно звертаються родичі політв’язнів із питаннями про дії української держави щодо їхнього звільнення. Ескендер Барієв зазначає, що загальна кількість задокументованих правопорушень у Криму сягає понад 10 тисяч і, ймовірно, є значно більшою.
Він підкреслив, що першопричиною всіх порушень прав людини та воєнних злочинів є саме окупація, і лише після деокупації можна буде отримати повну картину злочинів. «За нашими даними, за період окупації зафіксовано 1745 затримань, 555 обшуків і 3739 несправедливих судів… Ми говоримо щонайменше про 486 політичних в’язнів і переслідуваних, з яких 272 — кримські татари», — наголосив Ескендер Барієв.
Він також звернув увагу на розбіжності між даними громадських організацій і офіційною статистикою. За його словами, родичі політв’язнів часто не розуміють, чому їхніх близьких не враховують у звітах. Він наголошує, що з початку повномасштабного вторгнення відбулося 70 обмінів, у межах яких звільнили понад шість тисяч українців, але з моменту окупації Криму на волю вийшли лише 12 кримських політв’язнів. «Російська сторона під час переговорів не хоче говорити про журналістів, кримських татар та азовців. Тому ми наполягаємо, що у кожному обміні мають бути представники Криму», — зазначив Ескендер Барієв.
Правозахисники також фіксують тенденцію до насильницького зросійщення кримських політв’язнів. Йдеться про практику, коли Росія спочатку переслідує мешканців окупованого Криму як власних громадян, а згодом позбавляє їх російського громадянства, щоб після відбуття покарання депортувати за межі півострова. У випадку кримських татар це часто означає примусове виселення до регіонів, куди вони або їхні родини були депортовані ще після Другої світової війни.
Представник Уповноваженого з прав жителів Автономної Республіки Крим та Севастополя Ельвін Кадиров наголосив, що точна кількість цивільних заручників у Росії залишається невідомою. За його словами, рахунок може йти на десятки тисяч осіб. Він також звернув увагу на критичну ситуацію з важкохворими в’язнями з Криму, щодо яких українська сторона неодноразово вимагала або негайного звільнення, або доступу до належної медичної допомоги. «Тортури й репресії тривають, і це грубо порушує як міжнародне гуманітарне право, так і законодавство самої Російської Федерації», — зазначив Ельвін Кадиров.
Окремою проблемою залишається питання ідентифікації кримчан після звільнення. Експерт Кримськотатарського ресурсного центру Володимир Ляшенко пояснює, що значна частина мешканців півострова відсутня в українських державних реєстрах через окупацію Криму ще з 2014 року, а також через наслідки депортацій кримськотатарського народу. Це дозволяє російській стороні маніпулювати громадянством звільнених осіб і утримувати їх у центрах тимчасового перебування іноземців. «Якщо людина не може підтвердити українське громадянство, її фактично позбавляють права повернутися додому», — сказав Володимир Ляшенко.
Голова громадської організації «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець повідомив, що репресивні практики Росії змінюються швидше, ніж українська держава встигає на них реагувати. За його словами, якщо раніше переслідували переважно активістів з відкритою проукраїнською позицією, то зараз жертвами стають цивільні незалежно від їхніх поглядів чи дій. «Репресивна машина працює поступово, але охоплює дедалі більше людей», — зазначає Ігор Котелянець.
Він також визнав, що чинне українське законодавство про захист звільнених з полону не відповідає нинішнім реаліям. Закон розроблявся в інший період і не враховує масового характеру цивільних затримань на окупованих територіях після 2022 року. Через це тисячі людей залишаються поза державною системою захисту та допомоги.
Усі опитані правозахисники сходяться на думці: без системного міжнародного тиску та чіткої позиції України щодо включення кримських політв’язнів до обмінних списків ситуація не зміниться. Звільнення людей з Криму має стати не винятком, а постійною умовою переговорів із Росією, адже йдеться не лише про окремі долі, а про захист прав корінного народу і громадян України, які вже понад десятиліття залишаються заручниками окупації.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
18:08 Krym_Wjazni_RP.mp3 Росія ігнорує політв’язнів з Криму, Україна шукає механізми їхнього повернення
Олександр Савицький