Майже чотири роки повномасштабної війни Росії проти України радикально змінили міжнародну та внутрішню ситуацію як в Україні, так і в Польщі. У цьому контексті особливе значення набуває стратегічне партнерство двох країн. Про це свідчить новий звіт («Стратегічне партнерство Польщі та України в умовах повномасштабної агресії Росії проти України») науковців із Любліна та Києва. Зокрема, його підготували фахівці Інституту міжнародних відносин Університету Марії Кюрі-Склодовської Марек Пєтрась і Валенти Балюк, а також Григорій Перепелиця з Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Як зауважив Марек Пєтрась в ефірі Польського радіо 24, порівняно з попереднім звітом 2021 року, зміни настільки фундаментальні, що їхній вплив відчутний і на внутрішню політику, і на міжнародне становище обох держав. У новому дослідженні науковці наголошують на стратегічному характері польсько-українського партнерства, яке сьогодні відіграє ключову роль для безпеки Центрально-Східної Європи.
«Треба дуже виразно наголосити, що сьогодні Україна є державою, яка формує своєрідну буферну зону між Росією з її імперськими прагненнями відновити власну сферу впливів, та євроатлантичним простором, який також зазнає істотних переосмислень, зокрема щодо відносин зі США. Умови, на яких завершиться ця війна, мають абсолютно ключове значення для нашої безпеки, для майбутнього Європи, а також для трансатлантичних відносин.
Постає надзвичайно важливе запитання, чи можемо ми дозволити собі фактично призупиненням бойових дій із постійною загрозою відновлення конфлікту з боку Росії? Або ж нам потрібне тривале, стале рішення, яке, наприклад, виключить проблему буферних зон у Європі та міцно пов’яже Україну з євроатлантичними структурами. Однозначно, друге рішення — у національних інтересах Польщі. Тому вкрай необхідно підвищувати обізнаність не лише серед політичних еліт, а й серед суспільства загалом, про те, "за що насправді відбувається ця гра", наскільки вона сьогодні важлива.
Незалежно від складного історичного минулого й поточних емоцій, пов’язаних із внутрішньополітичними дебатами, "грою Україною й українцями", йдеться про надзвичайно серйозні ставки. У цій політичній грі — на кону фундаментальні, довгострокові стратегічні інтереси Польщі», — пояснив Марек Пєтрась.
Як зауважує співавтор звіту Валенти Балюк, обидва звіти були адресовані передусім політикам, експертному середовищу та представникам неурядових організацій, залучених до міжнародної політики й польсько-української співпраці. Саме тому аналіз не обмежувався деклараціями, а охоплював різні виміри взаємин між Польщею та Україною.
Ключовим питанням, і в першому, і в другому звіті, стала не сама ідея стратегічного партнерства, а те, якою мірою воно набуває реального, практичного змісту. Обидві сторони готові поглиблювати взаємини як у політичній, так і в економічній площині, зокрема в контексті відбудови України. Польща підтримувала і продовжує підтримувати прагнення України до членства в ЄС та Північноатлантичному альянсі. Хоча певні кола переглянули своє ставлення щодо членства України у НАТО.
«Якщо говорити про членство України в ЄС, тут справді існує чимало інтересів, зокрема, в контексті сільського господарства чи транспортно-логістичних компаній. В умовах повномасштабної війни Польща фактично подвоїла, можливо, ще й збільшила свій торговельний обіг з Україною. До 2022 року частка польського експорту у зовнішній торгівлі України становила близько 7%, а зараз — понад 10%. Тож, якщо врахувати, що, як я вже згадував, у сфері аграрної продукції Польща та Україна конкурують, Польща зацікавлена відігравати роль у торговельному обміні з Україною подібно до того, як Німеччина відіграла роль у випадку Польщі.
Тому вже сьогодні треба готувати ґрунт для торговельного обміну, а блокада польсько-українського кордону, яка мала місце, шкодила реалізації наших інтересів в Україні. Про це пишуть як експерти з польського боку, так і з українського. Наступний сектор, який потребує інтенсифікації та поглиблення співпраці, — енергетичний. Тим більше, що ми змогли диверсифікувати поставки енергоресурсів, піклуючись про власну безпеку. А Україна, яка була залежна від поставок ресурсів з Росії, а також від транзиту (бо бюджет України значною мірою раніше фінансувався за рахунок транзиту російських енергоресурсів), потребує Польщі в цьому питанні», — зауважив Валенти Балюк.
У сфері оборонної промисловості автори звіту повертаються до тез, сформульованих ще у 2021 році, й знову наголошують: саме тут співпраця має стати одним із ключових пріоритетів. Йдеться не лише про обмін бойовим досвідом, а й про конкретні технологічні можливості України, від виробництва дронів до ракетних технологій. Повномасштабна війна лише підтвердила, що Україна володіє сучасними рішеннями й здатна не тільки ефективно їх застосовувати, а й ділитися ними з партнерами.
«Чому б нам не створювати вже сьогодні спільні економічні зони на польсько-українському кордоні? Чому б сьогодні не модернізувати нашу прикордонну інфраструктуру, створивши, наприклад, центральноєвропейський транспортний вузол Люблін–Ряшів–Львів–Луцьк–Люблін? І від цього транспортного вузла дороги прокладалися б у західному, східному напрямках, а також по осі північ–південь.
Такі ініціативи варто реалізовувати вже зараз, навіть в умовах війни, бо вони можуть бути використані як для розширення стратегічної глибини України, так і для повоєнної відбудови нашого східного сусіда. Це дійсно проєкти, корисні у багатьох контекстах: і з точки зору безпеки, і економіки, і соціальних, міжлюдських питань, адже покращення контактів між людьми та суспільствами сприяє можливості зручного пересування між країнами», — додав Валенти Балюк.
Польське радіо 24, переклала Христина Срібняк