Українська Служба

Як агресія з’являється у дитячому середовищі?

13.01.2026 20:50
Агресія серед дітей рідко з’являється раптово. Частіше вона наростає поступово з образ, виключення з групи, постійного оцінювання й самотності.
Аудіо
  • Як агресія з’являється у дитячому середовищі?
 .
Фото ілюстративне.CC0 Domena publiczna / https://pxhere.com/pl/photo/1153737

Жорстокість серед підлітків — не новина. Попри регулярні обговорення в педагогічних середовищах і численні профілактичні програми, її не стає менше. І щоразу, коли черговий випадок виходить за межі шкільного подвір’я та набуває суспільного резонансу, він знову нас дивує. Хоча агресія рідко виникає раптово, зазвичай вона виростає з конкретних життєвих обставин.

Про причини агресії серед молоді в ефірі Першого каналу розповідала психологиня й медіаторка Ева Косовська-Корняк. Нещодавно вона завершила двомісячний цикл майстер-класів у початковій та середній школах і зауважує: агресія присутня у дітей та підлітків різного віку й має різні форми.

«Агресія — це не лише фізичне насильство. Дуже поширеною є словесна агресія, і я чітко бачила це під час тренінгів», — розповіла Ева Косовська-Корняк. Навіть у спеціально створеній безпечній атмосфері, коли заняття починалися зі спокійної розмови в колі, емоції іноді виходили з-під контролю. 

«Траплялося, що 14-річний хлопець і дівчина починали атакувати одне одного з таким градусом взаємної ненависті, що це було дуже важко зупинити. Вони використовували найболючіші образи, торкалися сімейних історій, вразливих дитячих переживань і зовсім не зважали на присутніх довкола», — поділилася Ева Косовська-Корняк.

Психологиня звертає увагу, що як словесна, так і фізична агресія серед дівчат уже давно не є винятком і часто супроводжується вульгарною лексикою. Популярне пояснення, що діти просто копіюють дорослих, не завжди працює: не в кожній родині присутні такі моделі поведінки, тож проблему не варто спрощувати.

Натомість значний вплив мають медіа й соціальні мережі, де агресія та відсутність мовних меж є майже нормою. Навіть якщо батьки намагаються встановлювати обмеження, діти все одно стикаються з небезпечним контентом і деструктивними моделями поведінки онлайн.

«Можна встановити батьківський контроль, але небагато батьків справді свідомо регулюють доступ дітей до контенту. Вплив соціальних мереж я вважаю серйозною перешкодою для нормальних стосунків між учнями», — наголосила Ева Косовська-Корняк.

За її словами, інтернет для підлітків — це «друге життя», у якому постійно присутні оцінювання, образи та булінг. Під час однієї з вправ діти анонімно писали на стікерах, що найбільше їх ранить у поведінці інших. Найчастіше з’являлися відповіді про критику, обговорення за спиною, виключення з компанії, «дивні погляди» та коментарі в Інтернеті.
«Одне речення мене особливо вразило: підліток написав — "Мене стресує все, бо я — ніхто"», — згадує психологиня. 

Такі переживання безпосередньо ведуть до зниження самооцінки й відчуття повної втрати власної цінності. Агресія та соціальний тиск можуть мати трагічні наслідки, зокрема призводити до суїцидальних криз. Не випадково в різних країнах дедалі активніше говорять про обмеження впливу цифрових платформ на дітей. В Австралії вже запроваджено заборону на користування соціальними мережами для молоді до 16 років, подібні рішення розглядають Данія та Франція.

Навіть у школах, де створюють офіційні класні чати й намагаються контролювати онлайн-комунікацію, учні легко засновують додаткові групи без відома дорослих.
«Створити групу або виключити з неї одну людину надзвичайно просто. А тягар цього виключення для молодої людини може бути непосильним», — пояснила Ева Косовська-Корняк. 

Вона наголосила, що без підтримки батьків і вчителів, а головне — без їхньої співпраці, впоратися з цим неможливо.

Окремою проблемою психологиня називає самотність дітей у власних родинах.
«Багато учнів почуваються проєктом у головах своїх батьків, тим, хто має добре вчитися, відповідати високим стандартам, бути "найкращою версією себе". А замість цього вони відчувають порожнечу, тиск оцінок і порівнянь та гостру нестачу емоційної підтримки», — зауважила психологиня.

За словами Еви Косовської-Корняк, іноді достатньо пів години чи години щоденної щирої розмови, щоб зняти значну частину напруги. Збереження довіри між дитиною та батьками залишається ключовим чинником профілактики агресії. Дитина має знати, що може звернутися по допомогу без страху оцінювання чи осуду, і що дорослі залишаються її союзниками у складних ситуаціях.

Перший канал Польського радіо / переклала Христина Срібняк

Побач більше на цю тему: агресія підлітки діти