31 січня український та міжнародний медіапростір вибухнув тривожними заголовками про «блекаут в Україні». Повідомлення про зупинку метро в Києві та Харкові, перебої з водопостачанням, масові відімкнення електроенергії в регіонах швидко обросли чутками — зокрема про можливу кібератаку чи зовнішнє втручання в роботу енергосистеми. Однак уже за кілька годин більшість споживачів отримали світло, а українські енергетики публічно спростували сам термін «блекаут», яким медіа охрестили подію.
Ключова різниця, на якій наполягають експерти, полягає не лише в масштабі знеструмлень, а й у керованості процесу. За їхніми словами, 31 січня йшлося про аварійну ситуацію з контрольованими відключеннями, а не про повний системний колапс, подолати який власними силами неможливо.
Президент України Володимир Зеленський того ж дня заявив, що причиною масштабної аварії стали погодні умови, а жодних ознак кібератаки чи зовнішнього втручання не зафіксовано. Ця заява стала відповіддю на хвилю дезінформації, яка поширювалася в соцмережах, і водночас задала рамку для подальшого професійного аналізу інциденту.
Енергетичний експерт Геннадій Рябцев звертає увагу на інформаційне тло, на якому розгорталася аварія. За його словами, значна частина панічних повідомлень фактично ретранслювала російські ствердження. Він наголошує, що подія 31 січня не відповідає визначенню блекауту, адже система залишалася керованою, а відновлення відбулося швидко.
Експерт пояснив, що аварія почалася за межами України, а синхронізація з енергосистемою Молдови спричинила ланцюгову реакцію. Коли частота в суміжній системі впала до критичних значень, український оператор змушений був зменшувати навантаження, знеструмлюючи частину споживачів, щоб не допустити значно серйозніших наслідків.
«Це був не блекаут. Під блекаутом розуміється ситуація, яку неможливо швидко виправити», — підкреслив Рябцев. Він додав, що в Україні автоматика та диспетчерські служби відреагували оперативно і в межах протоколів.
Важливим елементом події стало тимчасове зниження потужності атомних електростанцій. Саме цей момент, за словами експертів, часто неправильно трактують у публічному просторі. Рябцев пояснив, що для балансування системи в умовах падіння частоти необхідно зменшувати генерацію, зокрема на АЕС, і відмикати частину споживачів. Ключове — керованість процесу не була втрачена, а аварійні графіки запроваджувалися лише в окремих областях, а не по всій країні.
Подібну позицію поділяє й колишній голова «Укренерго» Володимир Кудрицький, який детально розмежував події 31 січня та справжній блекаут листопада 2022 року. Він наголосив, що нинішня ситуація принципово відрізнялася за кількома параметрами: атомні станції не припинили роботу повністю, Україна зберегла зв’язки з енергосистемами сусідів, а знеструмлення не охопили одночасно всіх споживачів.
Кудрицький пояснив, що автоматика захисту АЕС відпрацювала штатно, знизивши потужність для збереження стабільності, після чого автоматика на підстанціях тимчасово відімкнула частину споживачів. «Це було зроблено для того, щоб захистити систему від того блекауту, про який почали писати в соцмережах», — зазначив він, підкреслюючи, що причин для паніки не було.
Для побутового споживача різниця між аварією та блекаутом є, насамперед, у швидкості відновлення. Якщо у 2022 році запуск енергосистеми фактично відбувався «з нуля» і забрав від кількох годин до кількох діб, то цього разу повернення електропостачання сталося значно оперативніше. Водночас Кудрицький визнає, що такі аварії повністю виключити неможливо, адже відключення магістральних ліній трапляються в будь-якій енергосистемі світу, а в умовах війни ризики лише зростають.
На цьому тлі особливої ваги набуває оцінка роботи диспетчерських служб. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко назвав дії українських енергетиків прикладом високого професіоналізму. За його словами, протоколи зі зниження потужності давно відпрацьовані, і ситуація 31 січня не стала чимось принципово новим для атомників.
Харченко підкреслив, що ключові елементи живлення в Києві були відновлені вже після полудня, а протягом двох годин основні наслідки аварії вдалося подолати. «Це не повноцінний блекаут, а радше тренування з дуже високою відповідальністю», — зазначив він, наголосивши, що диспетчери не дали системі зірватися в колапс.
Водночас усі експерти сходяться в одному: подія 31 січня оголила структурні проблеми української енергетики, насамперед брак резервних потужностей. За словами Рябцева, якби система мала достатній запас генерації, передачі та розподілу, аварія могла б залишитися непоміченою для більшості споживачів. Натомість нині будь-який збій — навіть за межами країни — миттєво відгукується в синхронізованій з європейськими сусідами українській енергосистемі.
Харченко також наполіг на необхідності стратегічного планування. Значна частина пошкоджених об’єктів не підлягає швидкому відновленню, а підготовка до наступних опалювальних сезонів вимагатиме паралельних дій: ремонту того, що реально відновити, і прискореного будівництва нових генеруючих потужностей. Особливо актуальним це є для великих міст — Києва, Харкова, Одеси, Кривого Рогу.
Проблема, за словами експерта, впирається у фінанси. Ажде в енергетичних компаній бракує коштів для закупівлі когенераційних установок, зокрема газопоршневих двигунів, які могли б підвищити гнучкість системи.
Окремим фактором ризику залишається так зване енергетичне перемир’я з Росією. Опитані експерти зазначають, що навіть у період його дії удари по інфраструктурі фактично не припинялися, хоча й мали інший характер. Геннадій Рябцев сказав, що перемир’я дало змогу лише трохи безпечніше проводити ремонтні роботи, але не гарантує захисту від нових атак. Він нагадав, що система працює в режимі високого навантаження, а будь-яке нове влучання може миттєво повернути міста до екстрених відключень без попередження.
Цю оцінку підтверджує і заява посла Євросоюзу в Україні Катаріни Матернової. Вона зазначила, що на тлі розмов про мир російські атаки тривають по всій території країни, а Москва не демонструє поваги до жодних домовленостей. За її словами, лише в першу ніч лютого Росія запустила по Україні десятки дронів, тоді як сотні тисяч людей у морозних умовах змушені виживати без стабільного тепла й електроенергії.
Таким чином, аварія 31 січня стала не так катастрофою, як дзеркалом реального стану української енергосистеми. Вона показала, з одного боку, високий рівень професійності диспетчерів і спроможність системи витримувати удари без втрати керованості. З іншого — нагадала про вразливість, спричинену війною, браком резервів і постійною загрозою нових атак. Називати цю подію блекаутом — означає спрощувати й спотворювати реальність. Натомість коректніше говорити про жорсткий стрес-тест, який система витримала, але який чітко окреслив межі її міцності.
Повна версія у доданому файлі:
16:47 Blackout_RP.mp3 Не блекаут, а стрес-тест: що насправді сталося з українською енергосистемою 31 січня
Олександр Савицький