The Kuma Academy (укр. «Кума Академія» або Академія «Чорного Ведмедя») — тайванська неурядова неприбуткова організація, що стала однією з найпомітніших ініціатив у сфері сучасної цивільної підготовки та суспільної стійкості. Академія зосереджується не на класичній військовій підготовці, а на комплексному навчанні цивільного населення діям у кризових умовах. Йдеться про першу допомогу, евакуаційні алгоритми, інформаційну гігієну, розпізнавання дезінформації, психологічну стійкість та розуміння сучасних «сірих зон» — гібридних викликів, які поєднують військовий, інформаційний і кібернетичний виміри.
Особливого резонансу діяльність Академії набула після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Український досвід масової мобілізації суспільства, самоорганізації громад, швидкого поширення навичок домедичної допомоги та протидії інформаційним операціям став для Тайваню наочним прикладом того, як підготовлене суспільство може посилити державні інституції у критичний момент. У цьому контексті Kuma Academy уважно аналізує українські уроки — від кризової комунікації до стійкості місцевих спільнот під постійною загрозою атак.
В офісі Kuma Academy у Тайбеї
Під час візиту до їхнього офісу у Тайбеї у межах перебування на журналістській резиденції від Міжнародного радіо Тайваню я поговорив із The Kuma Academy про їхню роль у формуванні культури цивільної оборони на Тайвані. Один із представників організації, який є її бренд-менеджером та відповідає за міжнародні зв’язки, побажав залишитися анонімним з міркувань безпеки, що є зрозумілим у контексті чутливості тем цивільної оборони та інформаційної стійкості. Серед іншого він розповів про практичний обмін досвідом з українськими організаціями та про те, як українські уроки впливають на підходи до планування цивільної безпеки на Тайвані — від підтримання правопорядку в кризі до складної теми евакуації населення:
«Насправді відбувається дуже багато розвитку, тому що коли ми намагаємося розробляти програми самозахисту — лекції чи тренінги — ми консультуємося з українськими організаціями. І дуже часто вони переорієнтовують нашу увагу на інші аспекти, допомагають інакше подивитися на певні питання. Наприклад, якщо говорити особисто від себе: коли ми готуємо лекцію, то можемо ставити собі запитання — як підтримувати базовий правопорядок у надзвичайній ситуації? На кого покладатися? Чи варто створювати волонтерські групи? Чи потрібно надавати звичайним громадянам певні функції, подібні до правоохоронних? Але український досвід показує інше. Відповідь радше полягає не в тому, щоб створювати нові напівправоохоронні структури, а в тому, щоб розширювати залучення людей до вже існуючих добровільних поліцейських патрулів. Простішим і ефективнішим шляхом є перегляд механізмів вступу до добровільної поліції або добровільних пожежних формувань. Тобто мова йде про те, щоб інакше організувати вже наявні структури, а не вигадувати нові. Ще одна важлива тема — сприйняття надзвичайної ситуації тайванськими громадянами. Багато хто вважає, що у разі кризи завжди є можливість виїхати з країни, перечекати війну за кордоном і повернутися згодом. Однак, аналізуючи український досвід, ми розуміємо, що багато українців, незалежно від їхніх намірів — чи вони просто хотіли врятуватися, чи не хотіли ризикувати життям, — не повинні ставати об’єктом осуду. Це не питання стигматизації чи звинувачень — залишатися чи виїжджати. Люди, які мають можливість виїхати, повинні мати такий шанс. До того ж міжнародна адвокація та увага до України значною мірою підтримувалася й тими, хто зміг виїхати та говорити про ситуацію за кордоном. І не варто забувати: якби ті, хто мав змогу врятуватися, залишилися й загинули, це також була б трагедія. Тож тут дуже багато складних аспектів, які потрібно враховувати».
19:02 01e9a02b.mp3 «Ми багато чого навчилися в України» — як тайванська Kuma Academy готує суспільство до криз
У розмові із представником організації Kuma Academy я торкнувся теж теми безпекових викликів для Тайваню на тлі можливого воєнного сценарію — від протиракетної оборони та підготовки цивільного населення до стратегічного стримування у випадку блокади. Йдеться про поєднання державних рішень, міжнародної співпраці та ролі громадянського суспільства у підвищенні стійкості всього суспільства:
«Саме тому нещодавно я чув новину, що наш уряд тісно співпрацює з Ізраїлем у сфері систем перехоплення ракет. Мета — у межах наших можливостей максимально зменшити кількість жертв і ускладнити завдання противнику. Адже коли ракета вже влучила, можна уявити, що пожежники мають виїжджати на місце, а це небезпечно. Ми знаємо, що в багатьох випадках в Україні намагалися виманити рятувальників на місце удару, а потім атакували їх повторно. Що стосується Kuma Academy, то ми також усвідомлюємо, що у Тайвані немає логістичних можливостей і простору для масштабної евакуації населення. Лише в північній агломерації проживає близько п’яти мільйонів людей. Тому максимум, що ми можемо зробити, — це навчати людей, як підвищити власні шанси на виживання. Будівлі на Тайвані зазвичай дуже стійкі, адже вони спроєктовані з урахуванням землетрусів. Тож у багатьох випадках вони досить міцні. Ми зазвичай рекомендуємо так званий принцип «двох стін». Також ми намагаємося навчати громадян розпізнавати звук FPV-дронів. Водночас у наших програмах ми заохочуємо студентів підтримувати розвиток оборонних спроможностей країни, зокрема військові закупівлі та міжнародну співпрацю в оборонній сфері. Є багато напрямків для розвитку. Системи перехоплення — лише один із них. Значна увага також приділяється програмі підводних човнів як ефективному способу прорвати можливу китайську морську блокаду. Океан великий, є багато ускладнень і обмежений час, протягом якого блокада може тривати без шкоди для сусідніх країн. Японія, Філіппіни, Корея — усі вони постраждали б у разі блокади Тайваню. Китай має враховувати наслідки не лише для сусідів, а й для себе. Отже, програма підводних човнів, супутники на низькій орбіті, стійкість інформаційного простору, системи перехоплення ракет для захисту цивільного населення — усе це частини комплексної системи. Адже в нас немає суходільного шляху для евакуації, і водночас важливо демонструвати, що більшість тайванців не хочуть бути частиною КНР. Це складна багаторівнева система, за допомогою якої ми намагаємося впоратися з викликами — на рівні всього суспільства».
В офісі Kuma Academy у Тайбеї
Мій співрозмовник із The Kuma Academy у Тайбеї переконаний, що підтримка Тайванем України — це не лише питання солідарності, а й стратегічний інтерес:
«Я так думаю, тому що Росію, Китай, Білорусь і Північну Корею можна сприймати як величезний індустріальний комплекс, який взаємно підтримує один одного й забезпечує засобами для підриву обороноздатності своїх сусідів, розширення агресії та реалізації амбіцій дуже вузького кола осіб, що ухвалюють рішення в цих країнах. Я вважаю, що підтримка України — це спосіб захистити самих себе від Китаю, адже Китай, Росія та Північна Корея зараз тісно пов’язані між собою і фактично співіснують у спільному прагненні кинути виклик Сполученим Штатам і західному світопорядку. Безумовно, цей порядок вони сприймають як загрозу для себе. Але я переконаний, що універсально — для більшості людей — найкращою є система, в якій зберігається демократія, верховенство права і суспільство керується законом, а не волею однієї особи. Саме така модель найбільше відповідає інтересам Тайваню. У довгостроковій перспективі саме тому ми повинні підтримувати одне одного».
Інший мій співрозмовник - генеральний директор тайванської неурядової організації з цивільної підготовки The Kuma Academy Чжу Фумін, своєю чергою, розповів про освітню складову підготовки в їхній організації — зокрема про те, як вони працюють із темою військових міфів, інформаційного впливу Китаю та формування впевненості суспільства у власній здатності до оборони. Він також згадує міжнародний контекст і підтримку з боку США та Японії, наголошуючи на важливості стратегічної чіткості:
«У нашому базовому курсі є чотири навчальні напрями. Один із них — Warfare Knowledge, тобто знання про війну. Але насправді його головна мета — не обговорення військових деталей як таких, а розвінчування китайських військових міфів і пропаганди. Китай постійно створює наратив про те, що може з легкістю знищити нашу країну — приблизно так само, як Росія нібито могла б легко перемогти Україну. Але в реальності це не так. Тому ми певною мірою використовуємо факти для того, щоб підвищити впевненість громадян. Інакше багато людей — навіть ті, хто підтримує Тайвань, — внутрішньо думають так: «Я готовий захищати країну, але Китай неможливо перемогти». Насправді це зовсім не відповідає дійсності. І саме це ми пояснюємо на наших заняттях. Є й інший аспект, який, строго кажучи, академія не може повністю контролювати, адже ми лише громадська організація. Але ми активно взаємодіємо з міжнародними партнерами, як і ви. Загалом США та Японія дуже уважно стежать за тим, чи зберігають тайванці впевненість у власній здатності до самозахисту. Ми постійно наголошуємо на важливості цієї впевненості. Наприклад, через наші інформаційні платформи ми звертаємося до аудиторії із закликом вірити у власні сили. Це справді важливо — не применшувати себе. Якщо подивитися на заяви японських лідерів, зокрема на позицію прем’єр-міністра Японії, то іноді вона звучить навіть рішучіше, ніж заяви всередині Тайваню. Їхня позиція дуже чітка. Зараз ми фактично рухаємося в напрямку стратегічної ясності — тобто чіткого окреслення «червоної лінії» для Китаю. Адже існує ризик серйозного прорахунку з їхнього боку. І це реальність, яку потрібно враховувати».
На додаток, директор тайванської організації The Kuma Academy Чжу Фумін звернув увагу на практичні уроки, які Тайвань отримує від України. Йдеться не лише про військові аспекти, а передусім про досвід життя під час війни — протидію інформаційним атакам, реагування на ракетні удари та формування більш реалістичного розуміння того, що означає функціонування суспільства в умовах постійної загрози:
«Ми багато чого навчилися в України. Найголовніше — це те, що на Тайвані уявлення про життя під час війни є доволі обмеженим, воно ніби відсторонене й абстрактне. Ми активно взаємодіємо з багатьма українськими експертами та неурядовими організаціями, і в цьому процесі бачимо, наскільки поширеними є фейкові новини, інформаційні атаки та різні форми інформаційної війни. В Україні, наприклад, створили платформу «We Are Ukraine» («Ми — Україна») — сайт із достовірною інформацією. Досвід таких інформаційних ініціатив ми також вивчаємо як частину підготовки до інформаційного протистояння. Крім того, є багато практичних уроків щодо ракетних атак і того, як правильно шукати укриття. Досвід українців допомагає нам робити наші приклади більш конкретними, а навчальні симуляції — більш реалістичними. Тож ми щиро вдячні українцям за їхню мужність — ми справді дуже багато в них навчилися».
Український прапор в офісі Kuma Academy, подарований українським військовим
Генеральний директор тайванської організації The Kuma Academy говорить про спільні риси сучасних воєн та про складні суспільні настрої в умовах загрози. Він проводить паралелі між досвідом Тайваню та України, зокрема щодо «сірої зони» війни та дилеми між спротивом і спокусою уявного миру:
«Те, чим ми можемо поділитися, ймовірно, вже добре знайоме українцям. Але є спільний досвід: незалежно від того, чи йдеться про Росію, чи про Китай, сучасна війна значною мірою відбувається у так званій «сірій зоні». У Тайвані близько 70% людей готові захищати країну. Але є ще 10–20% тих, хто може вважати, що краще здатися або не чинити опору — в обмін на ілюзію миру. Проте, якщо говорити про такі держави, як Росія чи Китай, то для них будь-які поступки, найімовірніше, ніколи не будуть достатніми. І з нашого власного досвіду, і з досвіду України ми бачимо саме це: поступки агресору не гарантують безпеки чи справжнього миру».
The Kuma Academy демонструє, наскільки сучасна цивільна підготовка виходить за межі традиційної військової підготовки і стає ключовим елементом національної стійкості. Тайваньські експерти наголошують на комплексності підходу: від базових навичок першої допомоги та евакуації до протидії інформаційним загрозам, формування психологічної стійкості та розуміння гібридних «сірих зон» сучасних конфліктів. Український досвід війни та самоорганізації громадян став для Kuma Academy важливим уроком і прикладом того, як суспільство може посилити власну безпеку, а міжнародний обмін знаннями та співпраця дозволяють підвищити ефективність таких ініціатив.
Підготував Тарас Андрухович