Громадські організації та благодійні фонди, національні й міжнародні, давно стали невід’ємною частиною суспільного життя. Їхня сила — у здатності швидко реагувати на реальні потреби людей під час криз і працювати там, де державні механізми виявляються повільними або неефективними. Але щоразу виникає закономірне запитання, чому ці функції бере на себе третій сектор, а не держава?
За словами координаторки неурядової асоціації Klon/Jawor Дороти Сетнєвської, сьогодні в Польщі діє понад сто тисяч фондів і товариств. Переважна більшість із них — невеликі, локальні ініціативи. І далеко не всі вони з’явилися як відповідь на кризу чи провали державної системи. Багато організацій виникають навколо спільних інтересів — спорту, культури, локальної історії, екології. Водночас є й ті, що прямо заповнюють конкретні прогалини державних послуг.
«Це особливо добре видно у сфері охорони здоров’я, у роботі з людьми з інвалідністю та під час криз. Нещодавно через проблеми з фінансуванням на певний час припинила роботу лінія довіри для дітей і молоді фонду "Даємо дітям силу". Логічно, що це мала б бути відповідальність держави», — сказала Дорота Сетнєвська.
Вона також нагадала, що до допомоги часто долучаються організації, які не мають кризової спеціалізації, наприклад, із культурної сфери. Середня громадська організація в Польщі — це кілька людей, часто волонтерів, із дуже обмеженим бюджетом. Вони можуть діяти швидко і без бюрократичних затримок. Водночас постійною проблемою для них залишається фінансова стабільність. Частину коштів організації отримують від міністерств або самоврядувань, іншу — з грантів чи міжнародних фондів.
«У великих установах багаторівнева система ухвалення рішень неминуча: документи, бюджети, перевірки. А в багатьох організаціях достатньо одного рішення або телефонного дзвінка, щоб почати діяти. Час між рішенням і реальною допомогою — мінімальний», — зауважила експертка.
Середній річний бюджет невеликої польської громадської організації — близько 50 тисяч злотих, тобто приблизно чотири тисячі на місяць. Чверть організацій мають лише 10 тисяч злотих на рік і зазвичай це ті самі локальні ініціативи, де люди працюють без будь-якої оплати.
Окрему увагу експертка звернула на механізм переказу 1,5% податку з декларацій PIT. Формально ці кошти мали б іти на користь суспільству — розвиток спільнот і вирішення спільних проблем. На практиці ж значну частину грошей спрямовують на лікування конкретних людей.
Дорота Сетнєвська каже: «Це зрозуміло — люди допомагають тим, хто у відчаї і не має іншого виходу. Але така практика показує, що система охорони здоров’я не працює належним чином. Те саме стосується, наприклад, дітей з інвалідністю або боротьби за асистентів для людей, які потребують постійної підтримки».
Попри оперативність дій, громадські організації зобов’язані вести бухгалтерію, складати фінансові звіти, й дотримуватися трудового та податкового законодавства. Водночас близько третини польських організацій працюють повністю на волонтерських засадах.
Четвертий канал Польського радіо / опрацювала Христина Срібняк