Центр Східноєвропейських досліджень Варшавського університету був створений у 1990 році та з часом перетворився на одну з провідних європейських академічних інституцій у сфері вивчення Східної Європи та пострадянського простору.
Польські медіа та експертне середовище нерідко називають його «кузнею східної політики Польщі», підкреслюючи роль центру як майданчика формування експертних еліт і неформальної дипломатії. Водночас його історія виходить далеко за межі університетської академічної структури — вона бере початок у середовищі польського опозиційного руху та підпільних дослідницьких ініціатив 1980-х років.
Як зазначає директор Центру, історик Ян Маліцький, сучасна інституція має глибоке історичне коріння:
«Центр Східноєвропейських досліджень існує вже майже 36 років. Формально він був створений 5 грудня 1990 року рішенням Сенату Варшавського університету. Але такі інституції не виникають із нічого — особливо ті, аналогів яких раніше не існувало. У комуністичні часи не могло існувати радянознавчих студій чи дослідницьких програм. Саме тому наші витоки є настільки специфічними. Якщо рухатися хронологічно назад, варто згадати підпільний Інститут Східної Європи 1983 року», — розповідає Ян Маліцький.
Він зазначає, що нині інституція займається широким колом досліджень, які охоплюють так званий табір країн комуністичного світу — Балкани, Центральну Європу та весь простір колишнього Радянського Союзу. За його словами, йдеться насамперед про країни між Польщею та Росією, які умовно можна віднести до Східної Європи, а також про саму Росію аж до океану, включно з Центральною Азією та Кавказом. Ян Маліцький підкреслює, що такий масштаб діяльності значно ширший, ніж класичне географічне розуміння поняття «Східна Європа».
Сьогодні Центр продовжує виконувати роль одного з головних аналітичних і освітніх осередків у регіоні, готуючи експертів для дипломатії, державного сектору, науки та медіа. Водночас сучасні геополітичні виклики, зокрема війна в Україні та загострення безпекової ситуації в Європі, ще раз підкреслили актуальність його діяльності.
«З одного боку, це тішить, що ми потрібні, ми готуємо фахівців, які працюють у дипломатії та державній службі. Але з іншого боку, я не очікував, що через десятиліття знову доведеться працювати в реальності, де поруч із нами триває війна. І що центр знову опиниться серед тих інституцій, які мають давати відповіді на складні запитання, яких хотілося б уникнути», — підсумовує директор Центру Східноєвропейських досліджень Варшавського університету Ян Маліцький.
PRdZ/ВМ