Серпень і вересень у Польщі — одні з найпопулярніших місяців для весіль. Саме зараз тисячі пар обмінюються обручками, говорять одне одному «так» і починають спільне життя, з вірою, що воно триватиме довго та щасливо. Але статистика сімейного життя має й інший бік. Не всі подружжя проходять цей шлях до кінця — частина шлюбів завершується розлученням.
У 2024 році в Польщі розлучилися близько 57 тисяч подружніх пар. За попередніми оцінками Головного статистичного управління Польщі, у 2025 році їх було вже близько 61 тисячі — більш ніж на три тисячі більше. При цьому якщо подивитися на довшу перспективу, то у 2024 році на кожні 10 тисяч існуючих шлюбів 67 були розірвані через суд, тоді як у 1990 році таких було 46.
Тож чому люди, які колись вирішили прожити разом усе життя, зрештою розлучаються? Що найчастіше стає причиною розпаду шлюбу? І скільки років у середньому триває польський шлюб до того, як подружжя вирішує поставити в ньому крапку?
Але, якщо повернутися на самий початок, виникає не менш важливе запитання: навіщо люди взагалі вступають у стосунки й одружуються?
В ефірі Першого каналу Польського радіо на це, на перший погляд, просте запитання відповіла адвокатка Магдалена Башук, яка майже три десятиліття спеціалізується на сімейному праві:
«З кохання. Але взагалі-то причини, чому люди створюють стосунки, бувають різні, а особливо — чому люди одружуються. Бо так годиться, бо чекають на дитину, через кредит, бо подруги вже повиходили заміж, бо це гарно виглядає на фото — біла сукня… Тому причин, чому люди одружуються, є багато».
Любов, яка ще вчора здавалася основою спільного життя, іноді перетворюється на образу, неприязнь і навіть ненависть. Що відбувається між цими двома точками? Авторка книжки «Влаштую тобі пекло. Як розлучаються поляки» Пауліна Соха-Якубовська вважає, що далеко не завжди йдеться про свідомий вибір «не тієї» людини.
«Я не психологиня і тим більше не психіатриня, щоб оцінювати, як може змінюватися людина і її характер. Можливо, ми просто купуємо "кота в мішку": потрапляємо в такі любовні тенета з різних причин і міркувань — бо, наприклад, відчуваємо, що біологічний годинник цокає і що варто вже влаштувати своє життя, можливо, народити дітей, що ми просто прагнемо цього кохання», — каже письменниця.
Це прагнення, за її словами, абсолютно природне.
«Ми мріємо про кохання, мріємо одного дня піти до вівтаря або просто до РАЦСу й офіційно стати родиною. І нехай перший кине камінь той, хто жодного разу не помилився у коханні, не зустрів не ту людину, не обрав невідповідного партнера чи партнерку. Я взагалі не вірю, що людина може бути "поганою". Частіше буває так, що вона просто не підходить до нашої життєвої мозаїки», — вважає Пауліна Соха-Якубовська.
Але що саме стає тією точкою, після якої любов змінюється на образу й агресію? Люди, які колись кохали одне одного, присягалися у вічній любові та були переконані, що попереду на них чекає щасливе спільне життя, через певний час можуть опинитися у ситуації, коли вже буквально не можуть терпіти одне одного. Іноді між цими двома станами є певний спусковий механізм, який радикально змінює стосунки. За словами Магдалени Башук, причин може бути багато. Одна з найважливіших — відсутність нормальної комунікації між партнерами.
«Люди іноді будують стосунки не на рівності й партнерстві, а на залежності, коли один із партнерів більше контролює, а інший змушений підлаштовуватися. Така залежність може бути фінансовою або емоційною — наприклад, коли один кохає значно сильніше і набагато більше тримається за ці стосунки.
До того ж ми із часом змінюємося. Не можна сказати, що через десять років це буде точно та сама жінка чи той самий чоловік, з яким ми колись стояли біля весільного вівтаря. Люди розвиваються, і часом один із партнерів робить це швидше, а інший — повільніше. У певний момент вони можуть зрозуміти, що їм більше не по дорозі. От і все», — каже Магдалена Башук.
Ще кілька десятиліть тому розлучень було набагато менше, ніж сьогодні, а розлучений чоловік чи, особливо, розлучена жінка могли викликати подив і суспільний осуд. Пауліна Соха-Якубовська звертає увагу на те, що сьогодні серед людей змінилося саме ставлення до шлюбу.
«Сьогодні поляки значно спокійніше ставляться до розлучень. За даними досліджень, які я наводжу у своїй книжці, понад половина поляків вважає розлучення цілком прийнятним», — розповідає Пауліна Соха-Якубовська.
Можливо, сучасна людина стала не просто менш терплячою, а значно вимогливішою до власного життя. За словами адвокатки Магдалени Башук, ми очікуємо від стосунків любові, близькості, підтримки, емоційного комфорту. І водночас бачимо навколо себе безліч картинок «ідеального життя» — у соціальних мережах, фільмах, рекламах.
«Сьогодні ми живемо у світі, де панує культ досконалості. І цього ми хочемо у стосунках — хочемо, щоб вони теж були ідеальними, відповідали нашим уявленням про те, якою має бути щаслива пара. У певний момент наше повсякденне життя виявляється сірим, буденним і не відповідає цій картинці. І тоді люди починають думати, що щось не так. І тут я мушу сказати, що частіше саме жінки вирішують, що ці стосунки їм більше не підходять, що вони ними незадоволені», — підкреслює Магдалена Башук.
Є ще одна особливість сучасних розлучень: люди дедалі частіше доходять до них не після кількох років шлюбу, а після десятиліть спільного життя.
За даними GUS, у 2024 році подружжя перед розлученням у середньому проживало разом понад 15 років. Водночас середній вік чоловіка, який розлучався, становив майже 44 роки, а жінки — 41 рік. Це на 5–6 років більше, ніж у 2000 році.
У таких випадках діти часто вже виросли, кар'єра склалася, а попереду залишається ще багато років життя. Так з'явилося поняття «срібних» або «сірих розлучень» — розривів у старшому віці, коли люди після багатьох років шлюбу вирішують почати життя заново.
За словами Магдалени Башук, жінки нерідко приймають рішення про розлучення саме тоді, коли відчувають, що шлюб більше не дає їм можливості жити власним життям.
«З моїх спостережень, жінки приймають рішення розірвати стосунки, коли їм погано в шлюбі. І тут, на мою думку, вік не має особливого значення. Це можуть бути жінки і після 50, і після 60, а іноді й після 70 років. Якщо вони доходять висновку, що чоловік став для них тягарем, заважає їм жити своїм життям, жінки розлучаються насамперед заради себе. А чоловіки, найчастіше, незалежно від віку — хоча не хотіла б узагальнювати й образити когось із чоловіків, — розлучаються тоді, коли знаходять іншу жінку, яку вважають кращою», — говорить Магдалена Башук.
Це, звичайно, спостереження адвокатки, а не універсальне правило. Але воно повертає нас до головного питання, що насправді відбувається зі стосунками між моментом, коли двоє говорять одне одному «так», і днем, коли один із них подає заяву на розлучення? Можливо, головна зміна сучасного шлюбу полягає не в тому, що люди перестали вірити в любов. Навпаки — вони стали вимагати від неї набагато більшого. Колись люди частіше запитували себе: чи можна зберегти цей шлюб? Сьогодні ж дедалі частіше запитують: чи хочу я в ньому залишатися? І, можливо, саме між цими двома питаннями проходить одна з головних меж між шлюбом минулого і шлюбом сучасним.
PR1/В.М.