За чотири з половиною роки повномасштабної війни Україна отримала болючий досвід: неможливо захистити кожен об'єкт однаково, а відновлювати зруйноване за старими принципами — означає залишатися вразливими перед наступним ударом. Великі об’єкти вже не можуть бути єдиною опорою системи — потрібно збільшувати кількість невеликих, розосереджених джерел генерації, посилювати ППО та захист від дронів. Про ці зміни під час дискусійної панелі в Польщі говорили асоційована директорка та старша банкірка департаменту електроенергетики Європейського банку реконструкції та розвитку Ольга Єрьоміна та директор Генерального директорату Європейської комісії з питань розширення та східного сусідства Герт Ян Купман.
ЄБРР залишається одним із ключових міжнародних партнерів України. Від початку повномасштабної війни банк вклав у країну понад 8,5 мільярда євро, значна частина цієї підтримки спрямована на енергетику. Йдеться, зокрема, про відновлення мереж після російських атак, фізичний захист підстанцій «Укренерго» та розвиток розподіленої генерації. Лише цього року ЄБРР виділив 90 мільйонів євро на відновлення енергетичних мереж. Але чотири з половиною роки війни показали: самих грошей недостатньо. Важливо розуміти, які об’єкти захищати в першу чергу і куди спрямовувати ресурси. Ольга Єрьоміна називає головний урок, який енергетики засвоїли під час війни:
«Росія атакує саме в моменти найбільшої вразливості».
За її словами, навіть демонстрація того, що об'єкт не є легкою мішенню, може мати значення. Проте захист не повинен обмежуватися бетонними конструкціями та укриттями.
«Ми можемо застосовувати пасивний захист, який дуже дорогий, але він діє. Проте військові технології розвиваються настільки швидко, що захист не завжди встигає за появою нових засобів ураження», — пояснює Ольга Єрьоміна.
Тому, на її думку, першим рівнем має бути активний захист — протиракетні та протидронові системи. Пасивний захист при цьому залишається необхідним, але має доповнювати інші засоби. Ще один принциповий висновок — це захищати потрібно не лише обладнання, а насамперед людей.
«Росіяни атакують не інфраструктуру, а людей. Тому на першому місці — це захист працівників. Спершу людина, і тільки потім — інфраструктура», — зазначає Ольга Єрьоміна.
Ще один урок війни — небезпека надмірної концентрації генерації. Великі електростанції та магістральні підстанції залишаються критично важливими, але водночас вони є привабливими цілями для російських атак. Тому Україна активніше розвиває розподілену генерацію: невеликі потужності, розташовані ближче до споживача.
«Ми намагаємося робити проєкти розподіленими — таким чином, щоб вони не залежали від постачання енергії на великі відстані та були якомога ближчими до споживачів», — каже Ольга Єрьоміна.
І тут, за її словами, є показова тенденція: приватний бізнес часто розвивається швидше за державний сектор. Це означає, що майбутня українська енергосистема може бути принципово іншою, менш централізованою, більш гнучкою і здатною локально переживати пошкодження окремих елементів.
Відновити те, що було зруйновано, чи скористатися моментом і побудувати краще? Для України це вже не теоретичне питання, адже значна частина довоєнних енергетичних потужностей втрачена. Ольга Єрьоміна наголошує, що кожне рішення про відновлення має враховувати, як потреби сьогодення, так і те, якою українська енергетика буде через десятиліття.
«Потрібен цілий комплекс заходів та інвестицій, адже руйнування масштабні й охоплюють усі ланки — генерацію, передачу та розподіл електроенергії, а також теплопостачання. Якщо говорити про виробництво електроенергії, то 70% потужностей, які існували до війни, сьогодні вже недоступні. Тож відновлювати потрібно практично все…
Але коли ми відновлюємо ці об’єкти в Україні, маємо пам’ятати, що вони залишатимуться в експлуатації десятиліттями. Тому вже зараз потрібно думати про перехід до кращої та ефективнішої енергосистеми», — пояснює Ольга Єрьоміна.
Питання фінансування залишається одним із ключових, але навіть за наявності коштів важливо правильно визначити пріоритети. Директор Генерального директорату Європейської комісії з питань розширення та східного сусідства Герт Ян Купман пропонує умовну формулу: половину додаткових ресурсів спрямувати на протиповітряну оборону, половину — на пасивний захист.
«Я б розподілив ці кошти порівну — 50 на 50 — між протиповітряною обороною та пасивним захистом».
Проте є ще один напрям, який часто залишається поза увагою, — моделювання найгірших сценаріїв. Герт Ян Купман пропонує не просто будувати захисні споруди, а перевіряти, чи справді вони працюватимуть у разі масованої атаки. Тобто система має відповідати не на питання «чи захищений об'єкт?», а на значно практичніше: «що станеться, якщо його все-таки буде уражено?» Саме це і є концепція стійкості, яку європейський чиновник вважає ключовою.
За його словами, Європа надто довго недооцінювала загрозу з боку Росії, продовжуючи економічну співпрацю та залежність від російських енергоресурсів навіть після початку війни проти України. Тепер підхід змінюється.
«Нам потрібно бути менш наївними щодо світу, в якому ми живемо. На жаль, цей світ став значно небезпечнішим. Гадаю, що нам потрібно діяти швидше», — каже Купман.
Матеріал можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами
Вікторія Машталер