Фейкове графіті із Володимиром Зеленським у Варшаві, згенерована ШІ карта поділу України, історії про українців, які нібито живуть у Польщі за чужий рахунок, — окремі вкиди можуть здаватися незначними. Але, як пояснює очільник фонду Pres Club Polska Ярослав Влодарчик, небезпека полягає не в одному фейку, а в тому, як із десятків таких повідомлень роками вибудовується цілісний наратив.
У програмі «Погляд» говоримо про те, чому російська дезінформація дедалі частіше працює не через очевидну брехню, а через емоції, повторення і соціальні мережі. Як інформаційні кампанії впливають на ставлення поляків до українців? Чому частина наративів уже може поширюватися без прямої участі російських акаунтів? І чому традиційного фактчекінгу недостатньо?
Також говоримо про медіаосвіту, відповідальність держави, роль журналістів і самих користувачів соцмереж. Один із запропонованих у розмові підходів — «інформаційна дієта»: свідомо обмежувати інформаційне перевантаження, обирати надійні джерела й уважніше ставитися до того, який контент ми споживаємо щодня.
Бо дезінформація — це не лише питання правди й неправди. Це питання того, хто формує історію, яку ми починаємо сприймати як реальність.
Програму «Погляд» слухайте в аудіофайлі.
Лариса Задорожна, Олексій Бурлаков