Історія зі Starlink показала Україні, якою ціною може обернутися залежність від супутникової системи, контроль над якою перебуває в руках приватної компанії. Одне технічне обмеження — і військові безпілотники втрачають зв'язок під час виконання завдання. Майже одночасно увагу фахівців привернув інший випадок: російський військовий супутник «Космос-2612» маневрував поблизу радарного супутника ICEYE-X36. Як виявилося, достатньо лише одного рішення по інший бік Атлантики, щоб зірвати місії української армії. Одночасно з цим Європа виразно побачила, наскільки вона залежить від чужих супутників. Перебіг бойових дій на Землі тепер можна коригувати безпосередньо з орбіти, а найважливішою зброєю стає кнопка, яка одним натисканням «вимикає інтернет».
Про суперництво в космосі говорять ще з часів Холодної війни, але якщо тоді поділ був доволі простим, між Сполученими Штатами та Радянським Союзом, то нині ситуація набагато складніша. Про нову «космічну гонку озброєнь» та боротьбу за контроль над орбітою в подкасті «Szczyt Europy» — спільному проєкті Польського радіо та TVN24 — розповів викладач Військової авіаційної академії в Дембліні, експерт із питань космічної безпеки доктор Павел Бернат.
За його словами, сучасне геополітичне протистояння над Землею докорінно відрізняється від подій минулого століття. На зміну двом супердержавам прийшла ціла низка нових гравців.
«Сучасна гонка озброєнь у космічному просторі якісно відрізняється від першої такої гонки, що відбувалася у 1950-х, 1960-х і 1970-х роках. Насамперед змінилася кількість її учасників. Тепер це вже не біполярна система, серед учасників — Сполучені Штати, Китай, Росія, країни Європейського Союзу, Індія. Відбувається своєрідна демократизація космічних технологій. Це означає, що держави, які раніше традиційно вважалися слабшими гравцями на міжнародній арені, наприклад Іран чи Північна Корея, сьогодні також володіють такими технологіями», — зазначає експерт.
Окрім розширення географії, докорінно змінився і характер самих суб'єктів. Держави втратили монополію на космос.
«Космос перестав бути виключною сферою державних космічних агентств. У ньому дедалі вагомішу роль відіграють приватні компанії, зокрема SpaceX та Blue Origin. Вони розвивають власний потенціал і також мають стратегічне значення. Крім того, геополітичні процеси, що відбуваються на Землі, роблять ситуацію в космічному просторі та цю гонку значно складнішою», — підкреслює Павел Бернат.
Європейська космічна галузь історично розвивалася за іншою моделлю, ніж у США, Росії чи Китаю. Якщо там освоєння космосу від самого початку слугувало військовим потребам, то європейці робили ставку на наукові дослідження та мирне використання простору.
«Останніми роками, а особливо 2022 рік став своєрідним переломним моментом, почало змінюватися ставлення Європейського Союзу, зокрема Європейської комісії, до питань безпеки, зокрема, в космічному просторі. Протягом останнього року ми спостерігаємо, що ці зміни відбуваються ще швидше. Європейська комісія усвідомила, наскільки сильно Європа залежить від Сполучених Штатів у стратегічно важливих сферах, і тому європейські лідери зараз суттєво змінюють свій підхід і прагнуть розбудовувати власний космічний потенціал. Сьогодні беззаперечним фактом є те, що той, хто володіє ресурсами в космічному просторі, має перевагу на Землі», — пояснює Павел Бернат.
Війну Росії проти України Павел Бернат називає першою двосторонньою космічною війною. За його словами, вперше в історії обидві сторони конфлікту від самого початку мали доступ до супутникових ресурсів.
«Що стосується України, то фактично від першого дня повномасштабного вторгнення вона почала отримувати супутникові дані приблизно з 40 супутників дистанційного зондування Землі», — розповідає експерт.
Інформацію Україна отримувала від міжнародних партнерів, передусім США та європейських держав, а також від приватних компаній. Серед комерційних постачальників були Maxar та інші оператори супутникових систем. Російські можливості, за оцінкою експерта, були значно скромнішими.
«Що стосується російської сторони, ми провели доволі детальний аналіз і встановили, що Росія мала у своєму розпорядженні щонайбільше вісім супутників спостереження за Землею, здатних передавати дані із зображеннями земної поверхні. Причому вісім — це максимальна оцінка. Два з цих супутників мали дуже низьку роздільну здатність. Тому можна з високою ймовірністю припустити, що Росія досить швидко почала закуповувати супутникові дані в Китаю», — каже експерт.
Війна також продемонструвала, наскільки важливими є космічні ресурси для ведення бойових дій, і водночас прискорила розвиток нових технологій. Особливо помітно це у сфері безпілотних систем, де можливості дронів поєдналися із супутниковим зв’язком.
«Війна стала потужним каталізатором технологічних змін. Сьогодні фактично кожен, хто має таку можливість, замислюється над створенням власного супутникового угруповання», — зазначає Павел Бернат.
Аудіоверсія матеріалу — у прикріпленому файлі.
PR/Опрацювала Вікторія Машталер