Так у Складському центрі в Любліні зустрічають лондонські кеби, які привезли гуманітарну допомогу для українців.
Війна в Україні триває вже понад місяць. Сьогодні нам усім здається, що іншого життя просто не існувало. Війна – це наша нова реальність. І вона загартовує українську націю. Люди об'єднуються, відчувають відповідальність за свою сім'ю, друзів, знайомих, сусідів та навіть незнайомих українців.
У сьогоднішньому ефірі ми поговоримо про ініціативу Help Ukraine Center. У перші дні війни українські бізнесмени об'єдналися та створили цей волонтерський Складський центр, куди можна надсилати гуманітарну та медичну допомогу з усього світу. Про те, хто стоїть за цією ініціативою, як влаштована робота Складського центру та про волонтерів, розповість Ольга Руднєва, яка відповідає за комунікацію зі ЗМІ.
Я доєдналася три тижні тому, коли дізналася про створення цієї ініціативи. Її створила низка українських компаній: Укрпошта, «Нова пошта» та Rozetka. Ініціатором виступив Андрій Ставніцер, власник TIC. Головне завдання цього логістичного хабу, як ми його називаємо, - це задовольнити найбільший біль, яку мають люди, які збирають гуманітарну допомогу або хочуть її відправити в Україну. Тобто ми створюємо логістичний канал, завдяки якому гуманітарна допомога швидко та ефективно потрапляє в Україну і там розподіляється за потребами. Будь-хто, починаючи від індивідуальних осіб і закінчуючи великими корпораціями, може відправити будь-які обсяги гуманітарної допомоги. Вона має бути запакована згідно вимогам, і вона має відповідати вимогам, які ми описали на сайті https://helpukraine.center/ukr Ми сортуємо цю допомогу по семи категоріям – це їжа, медикаменти, дитяче харчування, гігієна, вода та ще є така категорія «мікс». Потім ми доправляємо це все в Україну. Туди воно все прибуває у Львів, і там комісія, до складу якої входить Міністерство охорони здоров’я, Збройні сили України та Міністерство реінтеграції, розподіляє по потребах – в залежності від того, де, що і в якій кількості потрібно в Україні.
Ольга Руднєва розповіла, як все починалося.
Ми спочатку працювали на невеличкому складі у місті Холм, його площа – 1,5 тисячі квадратних метрів. Це була проблема, тому що приходила велика кількість гуманітарної допомоги, і її треба було дуже швидко обробляти. Також в Холмі було менше волонтерів. Ми все робили самі. Якщо чесно, то ситуація була патова, бо ми розуміли, що ми не в змозі це все розібрати. Фізично не в змозі. Нам потрібні люди. Ми не знали, де їх брати. Ми ходили на вокзал. На вокзалах люди в дуже складному емоційному стані, в них не має, де жити, а ми до них приходимо і кажемо: «Приходьте до нас працювати». Треба було таргетувати людей, які хоча б мають вже, де жити, що їсти, а тоді їх кликати.
В Любліні стало трохи простіше, бо ми можемо залучити більшу кількість людей, бо більше українців перебуває в Любліні. Також тут у нас більший склад. Все легше обробляти. Також ми контактуємо з місцевими владами у Любліні. Ми мали зустріч з мером, нам навіть дали гуртожиток для наших волонтерів, які працюють з нами на постійній основі. Тобто всі проблеми, що виникали на початку, це були проблеми старту. Я б навіть сказала, що це не проблеми, а завдання, які ми вирішували. З кожним днем цих завдань все менше і менше. В нас з’являються інші пріоритети по розширенню, збільшенню обсягу в залученні гуманітарної допомоги.
Зараз в нас така прикольна атмосфера. Всі просто супермега позитивні. Всі обіймаються. Якщо хтось плаче, то ми пригорнули, і далі пішла людина. Я б сказала, що корпоративна культура на найвищому рівні через те, що ми об’єднані цим розумінням, що те, що ми тут робимо, - це важливо. Люди розуміють, що ми можемо щось зробити, щоб допомогти Україні зараз пережити ці важкі часи. Нам пощастило, ми тут... за різних причин. Хтось виїхав раніше, хтось зміг виїхати з дитиною. Ми хочемо якось облегшити ці страждання, які люди переживають зараз в Україні.
Ольга Руднєва розповіла, як виглядає робота волонтерів. Також вона зазначила, що з очевидних причин, серед волонтерів Help Ukraine Center переважають жінки.
Будь-хто може прийти будь-коли – з 9 ранку до 9 вечора без вихідних. Завжди є, що робити. Нас цікавлять руки, які можуть сортувати гуманітарну допомогу. Нас цікавить так звана man power – це переважно чоловіки, які можуть розвантажувати та завантажувати фури. Чоловіків не має зараз, бо вони воюють в Україні. Так само і мій чоловік воює зараз. В нас небагато поляків працює зараз, бо вони мають роботу, на яку вони мають ходити. До нас приїжджають британці, португальці французи, італійці. Вони приїжджають на тиждень, іноді – на три дні. В нас були випадки, коли приїжджали водії фур і лишалися з нами ще на тиждень, бо бачили, що нам потрібна допомога, нам потрібні руки. Переважно всі чоловіки, які працюють на майданчику, - це іноземці, в нас українців, може дві-три людини, які випадково опинились закордоном і ще не встигли повернутися в Україну, або, наприклад, багатодітний батько.
Британців дуже багато, і вони багато привозять допомоги, попри те, що їм досить довго їхати. Але це може змінитися в будь-яку мить.
Так, я у нас загалом працюють жінки. У нас навіть є один з офісних контейнерів, де ми облаштували дитячий садочок. У вихідні дівчата приводять своїх дітей, бо не працюють садочки. Тоді діти тут стоять на вухах в офісному приміщені. Ми їм його також облаштували, щоб вони їм було там весело і затишно.
В нас були дні, коли в нас одночасно було 180 волонтерів на майданчику, коли треба було розсортувати велику кількість гуманітарних вантажів.
Ми цих всіх людей залучили завдяки українським блогеркам, які розповіли про наш центр, закликали людей, які знаходяться в Польщі, неподалік від Любліна та в самому Любліні, прийти та допомогти Help Ukraine Center. Таким чином ми отримали розголос. Тепер в нас вже є стабільна група людей, яка приходить в залежності від того, скільки часу вони мають. В нас, наприклад, є жінка, яка має трьох дітей. Вона викладає у Львівському університеті, але вона чотири дні на тиждень готує ланчі на цю всю неймовірну кількість людей. Вона визвалася бути волонтеркою, і саме готувати їжу. Тобто люди приходять, відразу кажуть, які в них є сильні або слабкі сторони, і чим вони хочуть займатися. Ті, хто може з нами провести, наприклад, тиждень, вже мають певний сектор роботи.
Ольга Руднєва сказала, що їх склад приймає будь-яку гуманітарну допомогу, окрім одягу.
Одяг зараз вже не приймає Україна і навіть центри, які працюють з біженцями в Польщі та в Європі, бо одягу було передано забагато, а не тому, що хтось там перебирає. На сьогодні потреба в одязі задоволена. На цей час для нас пріоритетом є їжа – це консерви, які можна легко відкрити й не готуючи з’їсти, сублімовані харчі, сухофрукти, протеїнові батончики, шоколад. Це те, що людина може з’їсти без термічної обробки або без залучення вогню, або якихось спеціальних інструментів.
На другому місці в нас тактична медицина – це так, яка допомагає на полі бою. Це жгути, турнікети, бандажі, кровоспинні. І просто медицина, тобто медичні товари, які можна передати пересічним громадянам.
На третьому місці, напевно, буде гігієна та речі для сну. Вони переважно передаються людям, які є тимчасово переміщеними в Західну Україну. Вони там знаходяться в школах, ангарах та лікарнях. Їм треба в чомусь спати. Тобто їм потрібні каримати, мати, спальні мішки. Щодо предметів особистої гігієни, то люди, які покинули свої домівки, дуже часто їхали з маленькою валізкою, в якій, звичайно ж, не було ані мила, ані шампуні, - та взагалі нічого.
Також ми готові брати та передавати їжу для домашніх улюбленців: собак та котів, бо велика кількість їх лишилася на вулиці за різних обставин: через те, що хтось не зміг забрати, хтось загубив свого домашнього улюбленця. Вони також потребують уваги, їх теж треба годувати. Це велика проблема.
Ось такі основні категорії продуктів, які ми приймаємо, і за якими ми сортуємо гуманітарну допомогу і доправляємо в Україну.
Матеріал підготувала Дар'я Юр'єва