У невеликому містечку Обертин на Прикарпатті на заході України вже третій рік поспіль успішно функціонує будинок підтриманого проживання «Оселя Віри, Надії, Любові», у якому живуть четверо молодих людей, старших сиріт з інвалідністю. У затишній та своїй «Оселі», завдяки праці небайдужих волонтерів, благодійників і меценатів, вони змогли переїхати із соціальних інтернатів три роки тому. Варто зауважити, що це перший в Україні будинок підтриманого проживання, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
Історія створення будинку підтриманого проживання виникла у волонтерів поступово, коли ті зрозуміли, що матеріальна допомога, яку возили вихованцям інтернатів, є другорядною, адже діти та молоді мешканці цих закладів, де, на жаль, ще й до сьогодні дуже часто зберігається стара й нелюдська совєтська система, страждають через ізольованість, масовість та переповненість інтернатів, відсутність доступу до освітніх, психологічних та інших необхідних послуг, неналежний рівень медичного обслуговування.
Зрозумівши, що принаймні нормальним, пересічним життям людей в інтернатах це важко назвати, а скоріше виживанням чи навіть існуванням, доброчинці вирішили створити будинок підтриманого проживання, почерпнувши ідеї, що вже давно втілюються у життя у країнах західного, цивілізованого, демократичного світу, до якого нині прагне Україна і за цінності якого українські захисники борються проти путінської орди.
У 2017 році «Українська благодійницька мережа» придбала в Обертині невеликий будиночок у доброму стані. Після виконання ремонтних робіт та першочергових заходів з облаштування будинку та присадибної ділянки вдалося створити затишне сучасне помешкання.
Мешканці «Оселі Віри, Надії, Любові» (Фото: Vita Lototska)
Мешканці «Оселі Віри, Надії, Любові» із соціальним працівником (Фото: Vita Lototska)
Утім нині «Оселя Віри, Надії та Любові» змушена у судах виборювати своє право на бюджетне фінансування. Чому так сталося і як змінити цю несправедливість та байдужість машини державних органів стосовно незахищених представників нашого спільного українського суспільства, права яких повинні шануватися будь-якою цивілізованою, європейською державою?
Про це так більше у розмові із ініціатором проєкту «Оселя Віри, Надії та Любові», юристом, волонтером та керівником благодійної організації «Українська благодійницька мережа» Василем Футерком, який вже багато років допомагає сиротам з інвалідністю.
Із детальнішою інформацією про «Оселю Віри, Надії, Любові» Ви можете ознайомитися на сайті та на сторінці у Фейсбуку.
Слухайте розмову у прикріпленому звуковому файлі
Тарас Андрухович