Марія Малевська, тележурналістка: «Неможливо шість місяців поспіль, по десять або дванадцять разів на день бігти в укриття, ті хто готовий тут лишатися і слухати ці сирени, жити з відчуттям фаталізму, вони тут лишаються, усі з різних причин. І на мій погляд, це люди які усвідомили вже, що Харків до останнього дня цієї війни буде під обстрілами, до останнього, бо до кордону маємо лише 42 кілометри. І або ти приймаєш цю загрозу, що в будь-який момент в будь-якому районі Харкова може прилетіти, або їдеш з міста. Бо тихих районів у нас немає, коли працюємо в лікарнях з пораненими, то людина каже: «у нас же був тихий район, до нас не прилітало», ця людина лежить з перебитими руками, ногами і розповідає про загиблих сусідів. Ми вже звикли до ракет щоночі з території бєлгородської області, але на ранок також може бути реактивна алтирерія, яка вбиває по кілька людей, десь в якомусь районі Харкова».
Більше слухайте в доданому звуковому файлі.
Євгенія Мотрич.