У відповідь на повномасштабну російську агресію в лютому цього року постала Глобальна ініціатива «Розірвати коло безкарності за воєнні злочини Росії» (більш відома під назвою «Трибунал для путіна»). Учасники ініціативи в усіх регіонах України документують події, у яких вбачаються ознаки злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини.
Але серед трьох названих — геноцид, злочини проти людяності й воєнні злочини — чи знайдеться місце для покарання «говорящих ротів» путіна, пропагандистів, які своєю брехнею допровадили не просто до загальноросійської підтримки ясновельможного, але й безпосередньо до вбивств українців, нищень, грабежів? І за які злочини будуть судити їх?
У рамках передачі «Чи(я) інформація?» продовжуємо спільний проєкт Польського радіо для України та фактчекінгової організації StopFake. Говоримо з Маріанною Присяжнюк про те, що можна вважати інформаційним злочином, які висловлювання російських пропагандистів можуть бути доказом їхніх злочинів, розглядаємо приклад Руанди, коли трибунал засудив пропагандистів-псевдожурналістів на 30-річні й довші терміни ув’язнення.
Правозахисник, учасник Харківської правозахисної групи Борис Захаров прокоментував правничі механізми, які можуть бути задіяні для встановлення складу злочину російських псевдожурналістів, а також ідеологів «русскоґо міра».
Сніжана Чернюк
Деталі розмови слухайте в доданому звуковому файлі