22 червня в галереї Польського радіо Люблін відкрилася виставка фотографій «Усміх Мадагаскару».
Організатор виставки — фонд «Мала місія». Її засновники перебували в Республіці Мадагаскар із гуманітарною місією, де вони допомагали місцевій громаді, підтримуючи місіонерів Згромадження Святого Духа. Особливо допомога стосувалася дітей, переважно сиріт, а також відбудови тамтешніх шкіл, зруйнованих торнадо.
Представники місії в Польщі також працювали із українськими біженцями і мають намір після завершення війни розвинути гуманітарну діяльність в Україні. Кажуть, те що побачили серед дітей на Мадагаскарі і почули від українців у Польщі — це дуже схожі речі за відчуттями і настроєм.
Радосдав Ярецький — викладач польської мови, а крім того, має спеціальну освіту — займається з дітьми з розумовими проблемами. Тривалий час працював у Голландії на одній з електричних фірм, яка займалася прокладкою електричних ліній, що було для нього цікавим досвідом, бо також має технічну освіту.
«Згодом я дещо змінив сферу діяльності. Я працював у дитячому садку із дітьми з аутизмом. Згодом працював у спецшколі, де мав під своїм крилом учнів із різними інтелектуальними відхиленнями. Там я також здобував певні знання, щоби мати змогу працювати з дітьми в Африці. І тут мені придалися і педагогічна, і технічна освіта, коли я вже був там на місці. Якщо ж говорити про саме зацікавлення волонтерською діяльністю та Африкою, волонтерством я почав займатися мало що не змалку. В Польщі, в місті Холм, з якого я родом. Пригадую, під наглядом пані Ірени, яка займалася мною, коли батьків не було вдома, а було мені тоді 6 років, я був залучений до якоїсь програми, пов’язаної з Африкою, і я ще тоді вирішив, що колись поїду туди, аби нести туди допомогу. І мені вдалося ті мрії здійснити. Крім того, там я був зі своєю згодом нареченою, з якою ми й створили наш фонд».
Після численних досвідів допомоги в Польщі і за кордоном, 2 серпня 2022 року було створено фонд «Мала місія». Волонтерство на Мадагаскарі сприяло заснуванню фонду. Після повернення до Польщі, розповідає Радослав Ярецький, вирішили створити простір для реалізації своїх ідей та проектів, які сприятимуть найефективнішій допомозі ближньому.
Це була місцевість Мампіконі на півночі острова, де вони перебували із гуманітарною місією. Зокрема допомагали в освітніх питаннях. А також допомагали відбудувати школи, знищені внаслідок торнадо. І проводили заняття з дітьми із місцевого дому дитини, яким опікуються місіонери з місії Згромадження Святого Духа з Бидгощі.
«Після тієї гуманітарної акції і вирішили заснувати Фонд «Мала Місія», бо раніше багато чого робили на волонтерських засадах по всій Польщі і вирішили розпочати діяльність для допомоги чужоземцям. Ми також проводимо різні культурні заходи із мешканцями різних частин світу. Нещодавно ми вдалися до цікавої співпраці з академічним середовищем Університету ім. Марії Кюрі Склодовської. Там ми разом проводимо культурні зустрічі. Ми приймали студентів, які розповідали про свою країну, з Казахстану, також з України, яка нам з багатьох причин є дуже близькою. Після початку російського вторгнення ми проводили багато різних заходів, повязаних із біженцями з України. Їм дуже близькою була доля мальґашів, мешканців місцевості на Мадагаскарі, де ми були, якщо йдеться про окремі життєві ситуації.
Окрім того, ми організовуємо зустрічі, фотовиставки, у співпраці з місіонерами в педагогічній бібліотеці, ми організували виставку «Полюбімо Африку», де ми презентуємо різні артефакти, пов’язані з Африкою. Різними африканськими племенами. У фондах маємо різні експонати – дитячі іграшки, зброю, ритуальні маски. Ця виставка триває до кінця червня, але через великий інтерес, ймовірно, її буде продовжено на наступний шкільний рік».
Натомість виставка, яка відкривається в педагогічній бібліотеці Любліна 22 червня, присвячена дітям Мадагаскару, які мають важку долю і мусять долати багато проблем.
«Але попри те, що вони змушені долати різні життєві труднощі, часом боротися за своє життя і свій побут, часом цілком наодинці, бо часто більшість із тих дітей є сиротами, незважаючи на свій складний досвід, вони мужньо протистоять тому всьому, вони усміхаються. І тому виставку названо «Усмішка Мадагаскару».
Про Мадагаскар багато хто знає з однойменного мультфільму про чотирьох друзів із міського звіринця, які мимоволі потрапляють в дикий світ. Попри підняті там дорослі теми, фільм все ж дуже кумедний і веселий. І загалом завершується хепіендом. Діти на Мадагаскарі бачили той фільм, каже Радослав Ярецький, але реальність цілком інша.
«В тому дитячому будинку дітям показували цей фільм. Діти, звісно, радісно сприймають його. Це звичайна реакція на зустріч з дещо іншою реальністю. Ми також маємо знайомих мальґашів, які проживають у Польщі, і вони теж люблять цей фільм. І все ж. навіть вписавши у пошук в інтернеті слово Мадагаскар, ми отримуємо інформацію про гарні курорти, життя на Індійському океані, але це тільки фрагментик із життя мальґашів. Але це не є той справжній образ Мадагаскару. Бо справжній дуже сильно відрізняється від того, що ми знаходимо в інтернеті. Життя цим людям пише дуже і дуже складні сценарії, про що також ми розповідаємо під час різних чисельних зустрічей з дітьми, молоддю, чи дорослими особами, які також мають справу з реальністю. Бо вони знають інший бік Мадагаскару і їм складно повірити, що тамтешнє життя цілковито відрізняється від того, що вони бачать».
Фонд «Мала місія» — це проект допомоги, який поєднує діяльність на двох рівнях: локальному та глобальному. Реалізують волонтерські, освітні та культурні проекти. Радослав Ярецький каже, що вони хочуть нести світло найбіднішим людям у світі, тим, хто постраждав від голоду, хвороб і відсутності доступу до освіти. Маючи відповідний досвід, освіту та численні навички, готові прийняти виклик нашим сусідам, які постраждали від несправедливості долі, борючись за відновлення їхньої гідності, незалежно від широти, на якій вони проживають.
Уже працюючи в Холмі чи тепер в Любліні, розповідає Радослав Ярецький, їхній Фонд займався гуманітарними культурними питаннями для українських біженців.
«Ми організовували час для маленьких дітей і дорослих осіб. Під час тих заходів ми розповідали їм також про Мадагаскар. Що цікаво, дорослі відчували якийсь зв’язок із дітьми і іншими особами там, далеко за тисячі кілометрів звідси. Зараз ми маємо в планах певну діяльність, скеровано до осіб з України, працюємо над тим, аби видати книжку нашого українського приятеля, який написав детективну історію. Сюжет її розвивається в Україні і Польщі. Сподіваємося видати її і презентувати у Польщі. Цей автор — Тарас Бондаренко. Я ще не можу повідомити про зміст, бо автор наразі займається перекладом. Ми будемо допомагати із цим. Книжка вийшла українською, і, сподіваємося, вийде вона у нас, з’явиться на нашому ринку. А повертаючись до гуманітарних питань, ми в планах також маємо діяльність в Україні, але це залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація, бо ми є невеличкою організацією і працюємо від серпня минулого року. Все це питання перспективи. Також ми продовжуємо готуватися до гуманітарних місій знову ж на Мадагаскарі в Центральній Африці, де наш добрий друг є місіонером в товаристві африканських місій. Бо там також триває війна, і певні аспекти діяльності там дуже схожі до тих, які нам знайомі з України».
30 червня відбудеться чергова зустріч в рамках проєкту «Культурні зустрічі з #UMCS — Україна». Цього разу мова піде про Україну — культуру, традиції, але не тільки! Учасники заходу зможуть створити власну ляльку-мотанку, а також спробувати щось смачне! Зустріч буде проходити англійською мовою з перекладом на польську! Захід проводить фонд «Мала місія» у співпраці з UMCS та Педагогічною воєводською бібліотекою в Любліні.
«Звісно, ми будемо також продовжувати допомогу Україні. Якщо мова про певні технічні аспекти цієї допомоги, особливо будівництва чи зведення стін, то певними знаннями ми володіємо. І я думаю, мені також вдасться використати мою технічну підготовку. Тож я думаю, ми змогли б допомогти на місці. Я глибоко вірю, що ця війна невдовзі закінчиться, хоч і мало що зараз про це свідчить. Але ми маємо дуже сильні сподівання на це».
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк