Рік виборів триває, тож минулого тижня відбулися парламентські вибори в Болгарії й другий тур президентських у Молдові. Якою була інформаційна атмосфера обох виборів і наскільки відчувалися російські впливи, які, на жаль, уже стають недоброю традицією, розповідали у щотижневій передачі «Чи/я інформація» експерти — Маріанна Присяжнюк, аналітикиня у європейському проєкті ATHENA з протидії російським інформаційним загрозам, і професор Софійського університету «Св. Климент Охридський» Іван Кьосев, юрист і політолог.
Ми вже знаємо результати болгарських і молдовських виборів. В обох країнах вони хоч і позитивні для нас, але надзвичайно нестійкі й невдовзі ми можемо стати свідками чергового виборчого пекельного кола.
Тож я поговорила з Маріанною Присяжнюк про те, яка інформаційна атмосфера супроводжувала вибори в Молдові та чого сподіватися далі, адже невдовзі будуть парламентські вибори в цій країні, набагато більш ризиковні, якщо говоримо про можливі результати.
Насамперед я запитала, наскільки росія доклалася до цього другого туру президентських виборів своєю дезінформацією чи іншими інформаційними впливами.
— Я думаю, що інформаційно росія доклалася максимально. Росія використовувала всі доступні канали для того, щоб уплинути на вибір громадян Молдови. Зокрема і фейкові новини, і анонімні телеграм-канали для формування певного контексту, для розповсюдження наративів, дипломатичні канали зв'язку для здійснення інформаційного тиску, наприклад, агресивні заяви з боку Марії Захарової.
Звісно, все це певним чином впливало на те, як виборці сприймають ситуацію, тому що це розгорталося і навколо культивування міжетнічної ворожнечі, і навколо певної дискредитації персон, а також навколо нинішньої влади за такими досить сексистськими форматами. Мая Санду - жінка-політик, і росія дуже часто використовує такі чутливі для європейського контексту, для європейських цінностей речі, щоби сформувати певний негативний ореол. Це також певні фейкові наративи стосовно війни в Україні.
І я думаю, що контекст російської агресії використовується саме росією в третіх країнах як такий собі інструмент залякування, щоби тримати ситуацію під контролем. Тому я навіть би сказала, що це був основний меседж, який лунав із росії: що виборці мають підтримати проросійського кандидата, щоб не повторилася ситуація в Україні. Тобто, якщо на це поглянути з такого погляду ефектів інформаційних, то це, звісно, культивування негативних емоцій, насамперед емоцій страху, ну й помітною була така тенденція культивування національної ворожнечі, релігійної ворожнечі.
Як ми знаємо, контркандидатом Маї Санду був колишній генпрокурор Александр Стояногло, етнічний гагауз, і російська пропагандистська машина цей фактор використовувала, нагнітаючи таку ворожнечу між різними суспільними групами. Ну, загравання з цією темою нацменшин — це, в принципі, давня російська практика, тому вона проглядалася й у молдовському контексті.
Ми знаємо, що російська церква Московського патріархату дуже активно брала участь у передвиборчій компанії.
— За останні два тижні особливої уваги на церкву російську не відводилося, але я б сказала, що в молдовській ситуації церква більше грала корупційну роль, аніж пропагандистську. Звісно, розповсюдження певних меседжів, наративів — безумовно, і ця роль покладалася на представництво Московського патріархату в Молдові. Але я думаю, що головним ризиком із боку церковників була їхня участь у незаконному зборі підписів за кандидата.
Тобто більше не пропагандистські, хоча пропагандистські теж, а більше корупційного складу. Звісно, російська церква в Молдові продовжувала свою "шарманку" про мир, таким як це бачить росія, про те, що один народ, Україні не треба протидіяти, воювати, і що Молдова має зробити висновок із цього, із подій в Україні, підводячи до того, що це можна зробити, лише підтримавши проросійського кандидата, і лише таким чином буде мир. Європейська влада начебто мілітаризує суспільство, підштовхує Молдову до війни, втягує Молдову в війну.
Це такий головний контекст, у якому плавали всі інші фейки, гендерна дезінформація, міжетнічна ворожнеча і таке інше.
Європейський вибір Молдови й надалі підважувався, — каже Маріанна Присяжнюк
— Антиєвропейські висловлювання завжди звучать, і вони пов'язані не просто з демонізацією Європи.
Тут є ще такий контекст Молдова — Румунія, він більш місцевий, але він теж прив'язаний до європейського ширшого контексту. Це єдиний культурний простір, але росії дуже важливо тримати на відстані Молдову від Румунії. Однак у молдовських реаліях євроінтеграція може відбуватися лише через зближення та відновлення цього європейського простору. Особливо враховуючи те, що Румунія є найближчим стратегічним партнером і сусідом, і взагалі Молдова має лише двох сусідів, тобто Україну та Румунію.
Тож маніпуляції саме у контексті отаких тенденцій, які відбуваються в сусідніх країнах і пов'язані з сусідніми країнами, домінують. Що би я ще тут у цьому контексті додала, - це розкручування такої агресивної риторики стосовно теми "уніря". "Уніря" це якраз є оця ідеологія об'єднання, возз'єднання Молдови та Румунії, ну і росія виставляє її як фашистську, нацистську, звинувачуючи Румунію і залякуючи молдован якимись історичними реваншистськими прагненнями Румунії, яких, звісно, не існує, бо це країна Європейського Союзу, цивілізований член міжнародних альянсів, НАТО, міжнародних організацій.
І росія використовує цю історичну реваншистську методичку, щоби накачати людей ненавистю та щоби сформувати оцей образ ворога, особливо в тих районах, де росія користується традиційною підтримкою.
На сьогоднішній день нібито битва виграна, але на носі парламентські вибори. Тож я запитала Маріанну Присяжнюк, чи вона передбачає якісь нові дезінформаційні топоси чи нові методи російських впливів.
— Я думаю, що росія до цього готується з самого початку і саме до парламентських виборів, тому що кожна передвиборча кампанія за останні роки була певним тренінгом до наступної. Тобто в 2023-му році були вибори в Гагаузії, це автономія у складі Молдови, там переважають проросійські настрої. І там перемогла кандидатка саме від тієї сумнозвісної мережі Ілана Шора. Мережа таких значних об'ємів підкупу голосів, про яку стало відомо достеменно зараз.
По-друге, місцеві вибори республіканського масштабу, де також провладна партія не набрала впевненої підтримки. Ну і власне президентська кампанія. На думку багатьох, результати референдуму, який вдалося провести перевагою майже в 1% підтримки, тобто фактично 50 на 50, стали холодним душем для влади.
І це лякає, тому що тенденція була дуже загрозливою всі ці роки. У 23-му році місцеві вибори також показали дуже слабкий результат проєвропейської влади.
Ну і попри те, що Мая Санду здобула перемогу, таку впевнену з математичної точки зору, ситуація досить складна, тому що перемога її була забезпечена голосами діаспори. У самій Молдові переміг Александр Стояногло.
Тобто ці люди, які підтримали Європу, ці люди, які підтримали Санду, вони живуть в Європі, вони не живуть у Молдові. А те, що ми називаємо тилом України, те, що важливе Україні, те, що важливе для національної безпеки України, суспільство по сусідству з нами, вибрало Стояногло. Тому цей внутрішній соціальний конфлікт у Молдові існує. І це перше, що має занепокоїти проєвропейську владу, якщо є наміри вивести ситуацію в контрольований режим, тому що говорити про повноцінну легітимність, я думаю, складно, коли всередині країни переміг проросійський кандидат. І це говорить про успіх росії, включно із успішними підходами з погляду інформаційного втручання, з погляду електорального підкупу, з точки зору корумпування політиків, з погляду роботи з національними меншинами. Водночас, як, наприклад, ми часто чуємо, що українська громада в Молдові голосує за російських кандидатів, у той час, як в Україні йде війна, - і це з такими нотками, наче закид у бік України.
А насправді - це громадяни Молдови українського походження, з якими молдовська влада проєвропейської орієнтації не працює, як і з гагаузами не працює, як і з Придністровʼям не працює.
Тож для проєвропейської влади, для Маї Санду залишається дуже багато викликів, дуже багато політик, дуже багато стратегій має бути сформовано чи переглянуто.
І ситуація, взагалі-то, залишається складною.
Я запитала також про методи російських впливів, які виявилися найбільш ефективними, і з’ясувалося, що це - банальне залякування.
— Як ми вже почали з вами говорити, це дезінформаційні кампанії, і такою найнебезпечнішою це є, звісно, тема агресії проти України. Ця тема використовується для залякування, і найнебезпечніше, що це залякування часто діє, тому що всі бачать, на що здатна росія. І деколи це спрацьовує на користь проросійського кандидата, щоб уникнути такого сценарію, яким загрожує росія. При цьому ми маємо парадокс, що під впливом таких емоцій, під впливом страху, виборці обирають проросійського кандидата заради своєї безпеки чи заради миру, чи за ради інших речей, які артикулюються в цьому контексті. Тема України використовується для залякування, і цілком вже стала окремим інструментом.
Болгарські парламентські вибори вже, схоже, перетворюються на національну традицію. Професор Софійського університету «Св. Климент Охридський» Іван Кьосев, юрист і політолог, зазначає, що політичний інформаційний простір Болгарії значною мірою зумовлений надзвичайною фрагментованістю політичного життя країни. Він також говорить про загальні тривожні зміни в політичній культурі, які інформаційно супроводжували вибори в Болгарії, а водночас про недостатню досвідченість болгарських парламентських традицій.
— Особливістю нашого політичного життя є те, що виборча кампанія була надзвичайно напруженою, дуже гострою, і фактично маємо дуже сильну фрагментацію політичного життя. Більше 20 партій взяли участь із надзвичайно гострими конфронтаційними посилами, гострою політичною боротьбою і це, можна сказати, відобразилося на результатах. По-перше, дуже мало людей проголосувало, близько 30%, і були обрані представники до парламенту від приблизно 7 партій.
Восьма з нихне може подолати бар’єр для проходження до парламенту й буде звертатися до Конституційного суду. Тобто багато невідомих і невідомо, чи визнають ці вибори, чи не будуть скасовані. Однак позитивно, що, за винятком хіба що однієї партії, усі орієнтовані на підтримку України і на мир, на швидше припинення бойових дій. По суті, так зорієнтоване й суспільство, і більшість партій, тобто на реальну допомогу, яка буде надана з Болгарії, щоб бути максимально солідарними з населенням, приймати й біженців, звичайно, стільки, скільки потрібно.
Що цікаво, якщо говоримо про дезінформацію та взагалі цю кібервійну, яка ведеться в європейському політичному театрі, це те, що у нас є платформа під назвою FaktCheckBG.
Це асоціація болгарських журналістів, пов’язана з Асоціацією європейських журналістів, і ця платформа постійно перевіряє, порівнює те, що говорять політики, чи відповідає це дійсності. І через цю кампанію було викрито багато таких лідерів та учасників політичного процесу, які говорять те, що не відповідає дійсності, та мають на меті маніпулювання на свою користь чи вплив на політичних опонентів.
Тобто є те, що ми, вчені, уже констатували протягом приблизно 10 років, так званий конституційний або політичний нігілізм, тобто використання політичної системи для досягнення вузькопартійних інтересів і, таким чином, нехтування великими проблемами, з якими стикається країна.
Це явище і процес, який є результатом відносно короткої та перерваної історії болгарського парламентаризму, оскільки протягом тривалих історичних періодів ми не мали справжнього парламентського життя. І парламентська демократія, і партійна демократія настільки ігнорувалися, що їх не існувало, бракувало традицій, бракувало політичної культури. Тож значною мірою ми зараз платимо важку високу ціну за минулі історичні періоди.
Однак іще раз підкреслюю: важливо, що за винятком однієї політичної сили, усі решта - проєвропейські, пронатівські й із такою тенденцією, щоби Болгарія підтримувати цей політичний курс, який вона прийняла раніше більше 25 років тому.
Тож я, як експерт і науковець, представник експертного середовища Болгарії та юристів, які працювали, як і я, у парламенті та в Раді міністрів, стверджую, що ризику такої політичної переорієнтації нашої країни немає, і вона продовжує розвиватися під знаком цих демократичних цінностей, які сповідують усі центральноєвропейські та Країни Західної Європи, такі як Польща, Чехія, Словаччина, Румунія, Греція звичайно.
Тобто ми залишаємося стабільними в цій родині і бажаємо якнайшвидшого та мирного вирішення конфлікту в Україні на благо українського народу, який зараз страждає. Ось такі найважливіші акценти я би назвав. 3%30
Я запитала, чи відчутна була російська або проросійська дезінформація, чи, може, турецька під час виборів.
— Ну, я би скоріше сказав, що такі дезінформаційні вкиди були, але в попередні роки. А зараз, десь уже 2-3 роки, більш помітна частина проблем пов’язана з міжпартійним протистоянням. Просто є такі навіть міжособистісні війни між лідерами, між представниками керівних одиниць в окремих партіях.
І це певною мірою заглушає суспільство. Немає сенсу такого нав’язливого зовнішнього втручання, яке б, як можна сказати, деформувало політичний процес у цілому, схиляло його. Я не заперечую категорично, адже останні кілька років я менш активний у політичному житті, а більше займаюся науковою роботою, але можу сказати як аналітик і як юрист-експерт: головна проблема й те, що найбільш кидається у вічі, - це протистояння між особистостями, між окремими лідерами.
Відтак відбувається самоблокування політичної системи. Тобто можна сказати, що ці вибори не вирішують жодних проблем, і найближчим часом, приблизно через кілька місяців, доведеться знову організовувати вибори, бо немає жодних шансів сформувати парламентську більшість, а відтак і регулярний уряд.
Тож ми в Болгарії просто, скажу образно, заплутані в такі дуже серйозні внутрішні проблеми між особами, між лідерами і партіями, а з іншого боку, більшість громадян Болгарії відмовляються брати участь у політичному процесу, стоять осторонь, спостерігають і не беруть участі.
Можливо, так населення чекає, наростає якась критична напруга, яка колись спалахне - і політична система буде перебудована або з’являться нові суб’єкти, можлива радикалізація якихось партій або з’являться нові радикальні політичні утворення. Тобто цей політичний час, у якому ми живемо, надзвичайно цікавий для аналізу, але й досить небезпечний, як на мене.
Професор Кьосев зазначає, що версія про те, що така надмірна багатопартійність спровокована якоюсь зовнішньою силою, - можлива
— Це можливо, але це вже питання до спецслужб, які зобов'язані проводити такі перевірки. Однак якщо говорити про наше громадянське середовище, то до нього така інформація однозначно не надходила.
А по-друге, до нас, звичайних громадян, загалом не доходить така інформація про якусь так звану глибинну державу чи таємні взаємодії. Ну а іззовні буквально неможливо зрозуміти, який представник політичної системи чиї інтереси представляє та чому говорить те чи інше.
Ми маємо дуже заплутану політичну систему, навіть лідери найсильніших партій дуже часто висловлюють одну думку, наступного дня щось інше, як намір уряду, як саме Болгарія повинна йти. Я маю на увазі як держава чи економічно, звісно, бо політично — це зрозуміло, як я казав.
Тож у нас виходить дійсно одна така, як кажуть французи, запіканка, один рататуй, одна така ґозба, надзвичайно строката, візерункова, плутана, і час дуже напружений, зараз у центрі Софії, столиці, відбуваються протести з нагоди цих виборів.
Тож політичні лідери практично щодня кажуть щось інше. То ми об’єднаємося та створимо уряд, потім знову сваряться, не вистачає згоди, довіри та співпраці, які повинні бути, це основний принцип у політиці, як би там не було. Хоча партії мають різні ідеології та позиції, потрібно, щоби вони співпрацювали, щоб отримати більшість, але парламент дуже роздроблений, поки сім формувань, восьме через кілька голосів не пройшло, відповідно громадянські протести також зростають, і так би мовити, усе в процесі, тобто через 7-10 днів ситуація може змінитися.
Це все, що я можу наразі сказати з цього приводу.
У Софії тривають протести проти фальсифікації виборів, як стверджують їхні учасники
— Це тому, що одній із політичних формацій, восьмій, яка має бути представлена в парламенті, не вистачає десь близько 20 голосів виборців і через це громадяни протестують, бо вважають, що у виборчому процесі є якісь порушення чи маніпуляції.
І крім того, згідно з болгарськими законами, на виборах є відеоспостереження. І на цьому відеоспостереженні видно, як представники виборчої комісії дописують таку подряпину на виборчих документах, рвуть протоколи і так далі.
Дуже серйозні порушення, які з’являються буквально на телеекранах громадян, - і звідси піднімається досить потужна хвиля протестів і скасування виборів і проведення нових виборів, Ну але це будуть уже восьмі вибори протягом двох років, що дійсно є абсолютним рекордом і, я би сказав, політичним божевіллям.
Тому ситуація дуже напружена, і буквально за кілька днів це буде зрозуміло, оскільки Конституційний суд Болгарії має вирішити, чи є серйозні порушення і чи мають бути скасовані вибори. Це можна зробити після інформування певної кількості народних обранців або президента, але ми просто чекаємо, чи ці органи та особи приймуть таке рішення
Це може призвести до нових виборів, це будуть уже восьмі чи дев’яті парламентські вибори за два роки й мільярд левів як сума, витрачена на таке часте проведення парламентських виборів. Це вкрай негативно, оскільки наша держава перебуває у дуже важкому фінансовому становищі. Така картина, наскільки я можу судити, станом на цей день і час.
Шість із 7 обраних партій - справді проєвропейські і за європейське майбутнє Болгарії можна бути спокійним
— Так, більшість категорично проєвропейські і за повну співпрацю Болгарії з ЄС як держави-учасниці і, звичайно, за виконання зобов’язань, які ми маємо. Тож важливо, що провідна політична влада, партія ГЕРБ, Громадяни за європейський розвиток Болгарії, лідером якої є Бойко Борисов, болгарський політик із надзвичайно великим досвідом (генерал поліції, він також був мером столиці; фактично - це флагман болгарської політичної системи), і він щоденно категорично підтверджує цю орієнтацію Болгарії, яку неможливо змінити жодним чином ні ідеологічно, ні практично.
Тож що б не трапилося, скільки б не було нових виборів, - це буде найбільша політична сила, яка проводить зовнішньополітичний курс Болгарії і, відповідно, процеси всередині, які є проєвропейськими. Тож це заспокоює, це ще одна надія на майбутній успіх і процвітання та співпрацю з великою європейською родиною.
Ця партія є частиною родини тих стабільних правих партій, які утворюють на європейському рівні Європейську народну партію. Тому з цього погляду все спокійно.
Професор Іван Кьосев підкреслює, що була гостра передвиборча суперечка
— Гостра, так, надзвичайно важка політична виборча кампанія, заплутана, з особистими нападками, які вважаю неприйнятними для високорозвиненої правової держави, але цієї європейської політичної культури, яку ми зараз будуємо, ще немає. Тож загострилася і сама виборча кампанія і є така нетерпимість між окремими лідерами, що фактично призведе нас, на мою думку, до нових виборів незабаром. Так переженемо Італію як рекордсмена за частими виборами, але в будь-якому випадку наша конституційна система така, що є так званий тимчасовий уряд. Він продовжує працювати згідно з конституцією, тільки регулярний уряд не може бути сформований. Тож окрім цих серйозних солідних витрат інших проблем немає, оскільки ці тимчасові уряди і той, який є на цей момент, теж проєвропейський, пронатівський і в обов’язковому порядку виконує союзницькі зобов’язання і на рівні співпраці з іншими європейськими країнами в Європейській Раді, і в Європейській Комісії.
Там, де ми маємо свою участь, - ми абсолютно лояльні партнери, передбачувані, безпечні. Тож для нас залишається негатив цієї внутрішньої гострої політичної боротьби, яка для аналітиків є безмежно цікавим, я б так сказав, джерелом аналізів і висновків, які ми робимо як науковці в галузі права і політики, але державі це не надто сприяє.
Утім, ми неминуче мусимо пройти цей шлях, який пройшли понад 60 років у Німеччині, Франції, Італії та в Іспанії, цей процес накопичення політичної та парламентської культури, так званої професійної моралі, яка повинна бути у кожного політика.
Але в нашій країні це відбувається повільно, через коротку історії автентичного болгарського парламентаризму. Тож для цього просто потрібен час, принаймні я вважаю це як аналітик і соціолог, щоб болгарська парламентська демократія дозріла.
Якщо згадаємо про Дональда Трампа, то можна припустити, що останнім часом узагалі утверджується брутальний політичний стиль, багато в чому спертий наневисті, на хейті та приниженні опонентів або їхніх прихильників. Я запитала у професора Кьосева, чи можна вважати це новою модою чи загалом новою політичною культурою
— Так, точно так. Цей стиль характерний для деяких лідерів і в США, і в Європі. І я би казав, що цей стиль також відображає відносини в суспільствах — у наших країнах, у Болгарії, на європейському континенті та в Сполучених Штатах. Сам час дуже напружений, дуже матеріальний, і тому втрачається цей, по суті, найважливіший елемент, - так звана суспільна мораль, і зокрема поняття професійної моралі.
Це одна з таких систем принципів і норм, пов’язаних із вимогами до політиків. Вони мають бути готовими до тем, над якими вони працюють і з якими виступають, мати досвід, бути фахівцями, експертами, юристами, фінансистами, а також у спілкуванні з їхніми колегами та суспільством дотримуватися так званого bon tom, тобто повністю уникати особистих нападок, характеристик, образливих слів, виразів, сленгових виразів.
Це абсолютно обов’язково і, наприклад, я спостерігаю як стиль більшості політиків у Німеччині, у Франції. Вони поважають цю професійну мораль, вони завжди говорять підготовленими. Так само в Польщі, у Чехії, у Словаччині, у Румунії, у Греції, там уже є такий вибудований політичний клас.
Водночас у Сполучених Штатах дійсно є дуже сильна напруга, яка зараз усе більше поширюється перед завершенням передвиборчої кампанії та самих виборів, і це продиктовано саме цим бажанням кожного кандидата максимально вписатися в середовище, зацікавити свою аудиторію. Саме через цю напругу, яка панує в усьому суспільстві, ми приходимо до таких яскравіших, експресивніших заяв, гостріших слів, якими обмінюються дві сторони на виборах у Штатах.
Але є й інша річ, особливо щодо президента Трампа. Він походить із бізнес-середовища, багато років працюючи менеджером великих груп, великих колективів. Відповідно в життєвій філософії такого типу лідерів закладений прагматизм, тобто він завжди шукає найкраще можливе рішення, щоб отримати прибуток, щоб досягти максимальної привабливості, у цьому випадку від аудиторії. І це вже викликає ці погляди, дійсно експресивні заяви, цей рух MAGA, який є Make America Great Again або Make America Strong Again, який є логотипом передвиборчої кампанії Трампа як раніше, так і зараз, але тут є позитив. Тож є величезна ймовірність, що він стане наступним президентом Сполучених Штатів.
Багато в чому політика і реальність безпосередньо пов’язані, вони взаємоспонукають одне одного, і з цього виникає ця сильна експресивна мова, агресивне мовлення. Але, я вважаю, що особливо в Штатах вони дуже розмірені, у тому сенсі, що вони не виходять за межі того, що задумано як план. Таке різке та жорстке мовлення — це стратегія, яка є дуже стрункою та чіткою, її дотримуються і вона може привести до успіху.
Але давайте повторимо, що з погляду юридичної та соціальної наук існує якісна різниця між Сполученими Штатами та Європою. Просто системи різні, політичний процес регулюється різними законами, різні глибинні сили впливають на Сполучені Штати, і тому ми маємо цей дуже потужний ефект, який ми бачимо в ці останні дні виборів. Тож як науковці чекаємо з інтересом на продовження.
Звукову версію розмови слухайте в доданому аудіофайлі.
Сніжана Чернюк